Світлана Валентинівна Крюкова ( 28 лютого 1984, Київ, УРСР) — українська проросійська журналістка та пропагандистка, заступниця редактора проросійського видання «Страна.ua» (2016—2022).
Життєпис
Народилася 28 лютого 1984 року в Києві. Закінчила філологічний факультет Київського спеціалізованого ліцею «Наукова зміна».
У 2001—2006 роках навчалася в Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана (фінансово-економічний факультет). Магістр фінансів.
Кар'єра
Кар'єру в журналістиці починала як економічна журналістка, що спеціалізується на державних фінансах і економічній політиці.
2004—2006 — стажистка у відділі «Державна політика» в щоденній діловій газеті «Экономические известия». Згодом кореспондентка, оглядачка і спеціальна кореспондентка.
2006 — перейшла в газету «Коментарі», почала співпрацю з виданнями «Економічна правда» та «Українська правда» як позаштатна журналістка, згодом перериває кар'єру і їде до США на роботу в проєктах у сфері моди.
2009 — спеціальна кореспондентка журналу «Експерт-Україна», який виходив за ліцензією однойменного російського журналуЖурнал «Эксперт Украина» прекращает работу «Интерфакс-Украина», 20.09.2013.
2010—2012 — заступниця головного редактора журналу «Експерт-Україна», редакторка напряму «Економічна політика».
2013—2015 — очолювала напрям «Економіка» журналу «Вести. Репортёр», що входить до складу холдингу «Мультимедіа-інвест Груп». Покинула видання влітку 2015 року після звільнення голови холдингу і головного редактора газети «Вєсті» Ігоря Гужви, що називав себе власником медіахолдингу. Однією з причин її звільнення став її репортаж про передвиборчу боротьбу в Чернігові між Геннадієм Корбаном і Сергієм Березенком, згодом опублікованого на сайті «Українська правда». Головний редактор журналу Гліб Простаков роз'яснював невипуск статті тим, що робота редактора була піаромЛихорадка в «Вестях» «Телекритика», 07.08.2015. За версією Крюкової, матеріал не вийшов в «Вести. Репортер» через негативну оцінку в ньому Березенка та адміністрації президента, а також різку зміну редакційної політики холдингу після звільнення Гужви. Після звільнення, Крюкова для видавництва «Самміт-Книга» пише книгу про секрети виборчої кампанії, додавши до неї розділ про те, як проводяться місцеві вибори.
З лютого 2016 по жовтень 2022 року — заступниця головного редактора інтернет-видання «Страна.ua».
Грудень 2015 — серпень 2016 — разом з головною редакторкою «Української правди» Севгіль Мусаєвою провела серію інтерв'юСвітлана Крюкова, Севгіль Мусаєва «Українська Правда».
3 червня 2016 року з Гужвою ведуча програми «Суб'єктивні підсумки п'ятниці Страна.ua» на телеканалі NewsONE, що належить нардепу Опозиційного блоку Євгену Мураєву (колишній член Партії регіонів).
У липні 2024 року заявила про намір призупинити журналістську діяльність.
13 лютого 2025 року в Києві згорів автомобіль Range Rover Крюкової. Поліція розслідувала інцидент як можливий підпал.
Судові процеси та санкції
Позови позов про захист честі, гідності та ділової репутації У вересні 2024 року Крюкова подала позови про захист честі, гідності та ділової репутації до Печерського суду Києва проти Ігоря Лаченкова, Романа Балана, Ярослава Юрчишина та Євгена Проніна, звинувативши їх у поширенні образ та тверджень про її проросійськість. У квітні 2026 року суд зобов'язав Ігоря Лаченкова сплатити Крюковій 1 грн «моральної шкоди» та 2422 грн судового збору.
Однак у лютому 2025 року Печерський районний суд Києва залишив без задоволення позов Світлани Крюкової до ТОВ «Спеціальні кореспонденти» про захист честі, гідності та ділової репутації, у якому вона вимагала спростувати публікацію де її назвали «проросійською журналісткою, колаборанткою та зрадницею, яка розколює суспільство і працює на РФ».
Внесення до санкційного списку У січні 2025 року Крюкову було внесено до санкційного списку РНБО указом президента Зеленського № 24/2025 терміном на 10 років. Санкції передбачали блокування активів, заборону на виведення капіталу та обмеження користування майном. Була позбавлена державних нагород України та інших державних відзнак.
13 березня 2025 року Крюкова подала позов до Верховного Суду України з вимогою їх оскарження.
Погляди
Проросійська діяльність Близько шести років була заступницею головного редактора інтернет-видання «Страна.ua», яке багато з експертів вважають проросійським (під час її роботи у виданні, 2021 року, «Страна.ua» опинилася під санкціями РНБО за протиправну діяльність на території України, зокрема через поширення російської пропаганди та антиукраїнських наративів).Анатолій Бондаренко, Надя Кельм, Роман Кульчинський, Надія Романенко, Ярослава Тимощук, У нас погані новини // Texty.org.ua, 28 листопада 2018Новый медиа-проект Игоря Гужвы оформлен на его жену «ЛІГАБізнесІнформ», 16.02.2016
У 2016 році була ведуча програми «Суб'єктивні підсумки п'ятниці Страна.ua» разом з проросійським журналістом Ігорем Гужвою на телеканалі NewsONE, що належав проросійському народному депутату Євгену Мураєву.
У 2020 році поширювала недостовірну інформацію про те, що протести в Білорусі були спецоперацією українських спецслужб.
Інше У липні 2021 року Крюкова розкритикувала статтю Путіна «Про історичну єдність росіян та українців». Крюкова назвала тези статті «махровою пропагандою» з великою кількістю недостовірної інформації з історії України. Вона зазначила небезпеку успішної України для нинішньої Москви:
Оцінка Крюкової статті Путіна викликала широкий суспільний резонанс.
Інциденти
У січні 2016 року автомобіль Світлани Крюкової був розбитий невідомими. Те, що сталося, вона пов'язувала зі своїми статтями про Геннадія Корбана.
У жовтні 2016 року в аеропорту «Бориспіль» Крюкову обшукали співробітники СБУ, намагаючись знайти телефон і флешку з інформацією, так і не пояснивши причину огляду.
18 жовтня 2017 року українські прикордонники затримали Крюкову в аеропорту «Бориспіль» після повернення з Амстердама. Сама Крюкова пов'язує це з репортажем про те, як екс-президент Грузії Михеіл Саакашвілі перетинав польсько-український кордон. Крюкова в той момент перебувала в автобусі з Саакашвілі та іншими ЗМІ. 6 листопада 2017 року районний суд Львівської області ухвалив рішення у справі про адміністративне правопорушення щодо Світлани Крюкової, а також щодо інших українських і грузинських журналістів, які 10 вересня разом із Саакашвілі прорвалися через пункт пропуску «Шегині» у Львівській області. Також, через цей інцидент, Крюкова потрапила до бази даних сайту «Миротворець», який звинуватив її у «свідомому порушенні державного кордону України».
У 2018 році була зупинена екіпажем патрульної поліції, вона перебувала за кермом з ознаками алкогольного сп'яніння. Поліцейські зафіксували відсутність водійського посвідчення та склали адмінпротокол.
22 жовтня 2021 року в ефірі програми «Свобода слова Савіка Шустера» стався конфлікт між Крюковою і главою фракції «Слуга народу» Давидом Арахамією під час обговорення питання утиску прав журналістів і нападів на представників ЗМІ. На запитання Крюкової про «зарплати в конвертах», Арахамія ухилився від відповіді, назвавши видання «Страна.ua» «пропагандистським».
Творчість
Авторка ідей і продавець картин у стилі «арт-екстазі» і в жанрі політичної сатири зі знущальними сюжетами, що висміюють епізоди української політики. Героями картин Крюкової ставали Ігор Коломойський, Олександр Грановський, Олег Ляшко, Ігор Мосійчук, Олександр Дубінський, Віктор Медведчук, Ілля Кива, Микола Тищенко та інші.
Відзнаки 2010 — № 2 у номінації «Банки, фінанси, інвестиції» премії «PRESSзвание»PRESSзвание: деловые СМИ в загуле «Медианяня», 28.03.2011 2021 — одна зі 100 найвпливовіших жінок України за версією журналу «Фокус»
Книги «Щоденник Євромайдану». — К. : Самміт-Книга, 2014. — 184 с. «Хроніки Революції. Книга друга». — К.: Самміт-Книга, 2015. — 240 с. Світлана Крюкова. «#СІТКА. Хижаки проти ПОРНОкопитних». — К. : Brand Book Publishing. 2019. — 244 с.
Примітки
Посилання