Східна Малопольща () — у міжвоєнний період історії Польщі найменування території воєводств Львівського, Тарнопольського і Станіславського з переважною на ній більшістю українського населення, на якій, згідно з законом Сейму Польської Республіки від 1922 року (так і не набрав чинності), планувалося створити Автономію Східної МалопольщіMikolaj Siwicki «Dzieje konfliktow polsko-ukrainskich» — Warszawa, 1992. З кінця XVIII століття і до закінчення Першої світової війни цілковита більшість цих земель (Східна Галичина) входила до складу Австрійської монархії; після її розпаду в результаті декількох років збройної боротьби за контроль над цією територією увійшла до складу Польської Республіки за умовами Ризького мирного договору 1921 року.
У вересні 1939 року Східну Галичину окупував СРСР, включивши їх до складу Української РСР. У червні 1941 року Східну Галичину окупувала Німеччина, після чого та входила до складу Генеральної губернії; під час Другої світової війни лідери антигітлерівської коаліції на Тегеранської конференції ухвалили рішення про те, що ці землі залишаться у складі СРСР після закінчення війни.
Нині ця територія розділена між Підкарпатським воєводством Польщі та Україною (Львівська, Івано-Франківська і Тернопільська області).
Див. також Мала Польща Східні креси Східна Галичина Західно-Українська Народна Республіка Західна Україна Радянсько-польська війна Пацифікація у Галичині (1930)
Примітки