Збі́льшення трива́лості життя́ — концепція збільшення як середньої, так і максимальної тривалості життя, особливо людини.
Середня тривалість життя визначається уразливістю до нещасних випадків та більшості хвороб. Її збільшення може бути досягнуто покращенням медичного обслуговування, санітарії, популяризацією здорового способу життя (включно із здоровим харчуванням та фізичною культурою), практик омолодження та запобіганням ризиків та шкідливих факторів, наприклад, паління, вживання алкоголю, надмірного споживання цукру та ін.
Максимальна тривалість життя визначається швидкістю старіння, характерною для даного виду, що закладена в генах та, можливо, дещо змінюється під впливом деяких інших факторів. Старіння проявляється у збільшенні ймовірності будь-яких хвороб, особливо хвороб похилого віку (серцево-судинні хвороби, онкопатології) та збільшення ймовірності смерті. Ще з кінця 2000-х відомо й визначено 9+4 основних механізмів старіння, і комплексний персоналізований вплив на них є перспективною стратегією омолодження біологічного віку і збільшення максимальної тривалості життя.
Дослідження 2021 року, проведене Ендрю Дж. Скоттом (Лондонська школа бізнесу та фінансів), Девідом Сінклером (Гарвардська медична школа) і Мартіном Еллісоном (Оксфордський університет), оцінило цінність подовження тривалості життя, зменшення захворюваності та боротьби зі старінням. Вони оцінили економічну перспективу, використовуючи модель статистичної вартості життя (VSL), відкалібровану відповідно до поточних економічних, медичних і демографічних даних США. Дослідження показало, що скорочення захворюваності, яке покращує здоров'я, є більш цінним, ніж подальше збільшення тривалості життя. Однак, щоб збільшити економічні вигоди, тривалість життя також має покращитися. Уповільнення старіння зменшує швидкість біологічних пошкоджень і покращує здоров'я та зменшує смертність. Автори підрахували, що уповільнення старіння, яке збільшує середню тривалість життя всього на один рік, має цінність для суспільства в 38 трильйонів доларів США на рік (на прикладі США).
Наукове підґрунтя Галузь науки, що займаються проблемою збільшення тривалості життя, називається «біомедичною геронтологєю», підрозділом геронтології. Дослідники у цій галузі прагнуть зрозуміти природу старіння і розробити засоби, здатні зупинити або як мінімум уповільнити процеси старіння. Від решти біогеронтологів їх відрізняє переважно практичний, а не академічний інтерес до процесу старіння.
Первинна стратегія збільшення тривалості життя — застосування доступних методів боротьби із старінням (або методів, які потенційно можуть уповільнити старіння) в надії прожити достатньо довго, щоб скористатися можливістю повного подолання старіння, сподіваючись, що це станеться достатньо швидко. Беручи до уваги швидкість розвитку сучасних біоінженерних і медичних технологій, очікується, що це може відбуватися в межах тривалості життя людей, що живуть сьогодні.
Багато біомедичних геронтологів вважають, що майбутні крупні досягнення в галузі омолодження тканин за допомогою регенеративної медицини (лікування стовбуровими клітинами, тканинна інженерія), генотерапії та редагуванню геному, біоінженерії (генна, клітинна, тканинна, друк органів) і комплексного впливу на 10 механізмів старіння зможуть повністю зупинити старіння та хвороби похилого віку, дозволяючи омолодження тіла до молодого стану.
Багато організацій пропонують можливість зберігання у замороженому стані після смерті з ціллю зберегти тіло людини до часу, коли успіхи медицини зможуть розробити такі методики омолоджування та відновити пошкодження, викликані самим процесом заморожування.
Збільшення максимальної тривалості життя людини — тема багатьох етичних дебатів між політиками, ученими, практиками та релігійними діячами.
Історія досліджень та екстенсіоністського руху Продовження життя було бажанням людства та основним мотивом в історії наукових пошуків та ідей протягом всієї історії, від шумерського епосу про Гільгамеша та єгипетського медичного папірусу Сміта, до даосів, практиків Аюрведи, алхіміків, та гігієністів, як Луїджі Корнаро і Крістоф Вільгельм Гуфеланд, і таких філософів, як Френсіс Бекон, Рене Декарт, Бенджамін Франклін і Ніколя Кондорсе.
Початок сучасного періоду в цьому напрямку можна простежити з кінця 19-го — початку 20-го століття, до так званого періоду «fin-de-siècle», який позначають як «кінець епохи» і характеризується зростанням наукового оптимізму та терапевтичного активізму, що тягне за собою прагнення продовжити життя. Серед видатних дослідників продовження життя в цей період були біолог, лауреат Нобелівської премії Ілля Мечников (1845—1916) — автор клітинної теорії імунітету та віце-директор Інституту Пастера в Парижі, і Шарль-Едуар Броун-Секар (1817—1894) — президент Французького біологічного товариства і один із засновників сучасної ендокринології.
У 2013 році в журналі Cell була опублікована стаття, яка узагальнила 10 механізмів старіння, які є основою сучасного погляду на омолодження біологічного віку та збільшення тривалості життя.
Стратегії збільшення тривалості життя
Сенолітики та ліки від старіння (геропротеткори) Сенолітики (від слів senescence і -lytic, «руйнівний») відносяться до класу малих молекул, які можуть вони вибірково індукувати загибель старіючих клітин (сенесцентних) і покращувати здоров'я людей. Сенолітики усувають старіючі клітини, тоді як сеноморфні препарати (апігенін, еверолімус і рапаміцин тощо) — модулюють властивості старіючих клітин, не знищуючи їх, пригнічуючи фенотипи старіння, включаючи SASP. Також препаратами-кандидатами є метформін, акарбоза, спермідин та препарати NAD+.
Багато препаратів для продовження життя є синтетичними альтернативами або потенційними доповненнями до існуючих нутрицевтиків (БАДів), таких як різні досліджувані сполуки, що активують шляхи сиртуїну (SRT2104). У деяких випадках фармацевтична препарати поєднується з нутрицевтиками — наприклад, у випадку гліцину в поєднанні з NAC.
Здорове харчування Див.також — Здорове харчування, Раціональне харчування, Нутриціологія, Нутрігеноміка, Нутрігенетика, Супер'їжа.
Дослідження показують, що дотримання середземноморської дієти та окінавської дієти пов'язані з покращенням здоров'я та тривалості життя, й зниженням загальної смертності та смертності від багатьох хронічних хвороб. Регулярне споживання фруктів та овочів, горіхів, цільнезернових, клітковини, жирної морської риби та/або омега-3 жирних кислот, рослинного білку, оливкової олії знижує ризики багатьох хронічних захворювань та смертності від них.
Дослідження показують, що характер харчування є основною причиною відносно великої сереньої тривалості життя в Японії.
Велику роль також відіграє здоров'я мікробіоти кишки. Дослідження показують, що мікробіота кишки бере участь у сприятливих ефектах для покращення здоров'я та продовження тривалості життя. Різноманіття раціону також необхідно для формування та збереження різноманітної мікробіоти кишки. Різноманіття складу мікробіоти є однією з основних умов для здоров'я кишки та організма в цілому. Тому для здоров'я мікробіоти кишки доцільним є вживання якомога більшої кількості різних продуктів з високим вмістом рослинних харчових волокон (клітковини), особливо фруктів, овочів, спецій та ферментованих продуктів.
Рандомізоване клінічне дослідження 2021 року 43 здорових людей у віці від 50 до 72 років показало, що 8 тижнів здорового способу життя — рослинна дієта, достатній та якісний сон, фізичні вправи та активне розслаблення, а також прийом пробіотиків та фітонутрієнтів — омолодили біологічний (епігенетичний) вік людей у середньому на 3,2 роки (p=0.018).
Також у 2021 році було задокументовано омолодження епігенетичного віку людини на 5 років всього за 7 місяців, за допомогою щоденної різноманітної рослинної дієти (особливо горіхи, овочі, насіння, ягоди та несолодкі фрукти), великої кількості різних дієтичних добавок (колаген, креатин, спермідин, лецитин, амінокислоти, вітаміни, поліфеноли, глюкозамін та інші).
Біологічно активні добавки Окрім досліджень сенолітиків і (синтетичних) препаратів для продовження життя, активно досліджуються дієтичні добавки та біологічно активні рослинні сполуки. Іноді їх використання досліджують або рекомендують як спосіб виправити дефіцит поживних речовин від переходу на здорову їжу, зокрема, від заміни споживання м'яса більшим споживанням продуктів рослинного походження. Особливо, але не тільки, в таких випадках досліджується додавання мінералів і різних специфічних мікроелементів. Наприклад, усунення дефіциту магнію може продовжити життя. Багато харчових добавок досліджуються насамперед для потенційного покращення здоров'я та тривалості здоров'я, а не для продовження тривалості життя.
Дослідження з біомедичної геронтології запропонували багато ліків та біологічно активних добавок для збільшення тривалості життя. Найпоширеніша ідея, що антиоксиданти (наприклад вітамін C, токоферол, ліпоєва кислота і N-ацетилцистеїн), прийняті як добавки до основної дієти, зможуть збільшити тривалість життя, засновуючись на впливі вільних радикалів на старіння.
Діабет нагадує прискорене старіння і пов'язаний з перехресним з'єднанням білків цукрами, переважно моносахаридами. Існує думка, що анти-глікаційні добавки (що запобігають утворенню моносахаридних перехресних зв'язків між білками), наприклад карнозин, піридоксамін, бенфотіамін і лізин, можуть уповільнити старіння.
Резвератрол — стимулятор Sir2 — також пропонується через успіх його використання для збільшення тривалості життя за рахунок імітації ефекту обмеження калорій на простих модельних організмах.
Багато інших харчових добавок показали позитивний ефект на деякі пов'язані із старінням умови та хвороби похилого віку. Наприклад селенSelenium and tellurium in rats: effect on growth, survival and tumors. Schroeder HA, Mitchener M in J Nutr. 1971 Nov; 101(11): 1531-40 (PMID 5124041) Використані дози селену (3/млн.) були токсичними (карциногенними), попри це середня тривалість життя збільшилася на 9 %, а тривалість життя найбільш довгоживучої когорти на 48 % (у 2,25 разів більше середньої ТЖ)., хромLongevity effect of chromium picolinate--'rejuvenation' of hypothalamic function? McCarty MF in Med Hypotheses 1994 Oct;43(4):253-65 (PMID 7838011) «The first rodent longevity study with the insulin-sensitizing nutrient chromium picolinate has reported a dramatic increase in both median and maximal lifespan..» Дає додаткову інформацію стосовно Evans-Meyer-Pouchnik (PMID 8433089) chromium picolinate experiment on rats: Зареєстроване збільшення максимальної тривалості життя когорти на 2626 %. і цинкPresence of links between zinc and melatonin during the circadian cycle in old mice: effects on thymic endocrine activity and on the survival. Mocchegiani E, Santarelli L, Tibaldi A, Muzzioli M, Bulian D, Cipriano K, Olivieri F, Fabris N. in J Neuroimmunol. 1998 Jun 15;86(2):111-22. (PMID 9663556) Зареєстроване збільшення середньої ТЖ на 39 %, максимальної ТЖ на 10 % серед мишей що отримали 4,83 мг/л у воді починаючи з 18-місячного віку. Див. (PMID 8582782) для деталей. показали збільшення тривалості життя мишей. Метформін також можливо збільшує тривалість життя мишей.
Обмеження калорій
Було показано, що обмеження споживання енергії або калорій, у здоровій у інших аспектах дієті (практика, відома як «обмеження калорій») збільшує максимальну тривалість життя більшості організмів, на яких воно булу досліджена, зокрема щурів, мишей, дріжджів, плодових мух і нематод. У більшості випадків, проте, збільшення тривалості життя відбувається тільки якщо дієта почнеться до досягнення статевої зрілості. У гризунів досягається приблизно 50 % збільшення максимальної тривалості життя за умови 40-50 % обмеження калорій порівняно з тваринами, що мали необмежену кількість їжі. Хоча спроби показати такий же ефект на більших за розміром та складністю організації тваринах поки що не принесли позитивних результатів, експерименти все ще проводяться з приматами.