Пу́блій Вале́рій Публі́кола (; ? — після 332 до н. е.) — політичний і військовий діяч часів Римської республіки, консул 352 року до н. е.

Життєпис Походив з патриціанського роду Валеріїв. Син Публія Валерія Публіколи, молодшого брата Луція Валерія Публіколи, 5-кратного військового трибуна з консульською владою. Про молоді роки нічого невідомо.

У 352 році до н. е. його було обрано консулом разом з Гаєм Марцієм Рутілом. Під час своєї каденції разом з колегою провів ревізію боргів римських громадян. Через посилкові чутки про атаку етрусків римській сенат передав повноваження диктатору Гаю Юлію Юлу.

У 350 році до н. е. його було обрано претором. На цій посаді займався збором та комплектацію війська задля війни проти галлів з Піцену. Про його участь у битвах невідомі. Війна завершилася перемогою римлян на чолі із консулом Луцієм Корнелієм Сципіоном.

У 344 році до н. е. його було призначено диктатором для здійснення загальних молитов та священних урочистостей у храмі Юнони Монети з огляду на падіння каміння (ймовірно боліди або рештки метеорів) на околиці Рима. У 332 році до н. е. диктатор Марк Папірій Красс призначив його своїм заступником — начальником кінноти.

Подальша доля Публія Валерія Публіколи невідома.

Джерела Тит Лівій, Ab Urbe condita, VII, 2, 17, 21, 28. T. Robert S., Broughton (1951). The Magistrates of the Roman Republic. Volume I, 509 B.C. — 100 B.C. (em inglês). I, XV. N.Y.: The American Philological Association. 578 p