Парвін Етесамі, ім'я при народженні Рахшанде Етесамі (16 березня 1907 —5 квітня 1941) — іранська поетеса, письменниця та бібліотекарка.

У дитинстві Парвін вивчила перську, англійську та арабську мови і почала складати вірші під керівництвом батька, , та таких майстрів, як та Малек-ош-Шоара Бахар. Батько доклався до становлення Парвін як мисткині та розкриття її здібностей, смаку та схильності до складання віршів. Працювала директоркою бібліотеки в Тегерані.

Єдина опублікована робота Парвін Етесамі — поетична збірка (диван), що містить 606 віршів, зокрема у маснаві, кита та касида. Етесамі відома, здебільшого, завдяки віршам у полемічному жанрі моназере (у вигляді діалогів). Перш ніж вийти окремою книжкою, вірші публікувались у журналі , а також у «Підбірці творів» Зії Гаштруді та Дегходи. Успіх першого видання її поетичного дивану відкрив шлях для наступних публікацій її віршів.

Етесамі — послідовниця «комбінованої течії». Теми її віршів, розкриті у формі «діалогів» та «запитань і відповідей», показують її готовність до кінця протистояти утискам та гнобленню, а також її співчуття знедоленим та пригнобленим. Диван Парвін Етесамі містить понад 70 діалогів, що вирізняє її з-поміж інших перських поетів. Це діалоги не тільки між людьми, тваринами та рослинами, але й між різними предметами, як-от голками й нитками. Мало який інший автор так майстерно вдається до виразних засобів уособлення, уяви та алегорії.

Померла від у 35 років у Тегерані перед публікацією другого видання її поетичного дивану.

День народження поетки офіційно відзначають як «День пам'яті Парвін Етесамі».

Джерела Існує багато книг, творів та статей про життя Парвін Етесамі, написаних різними людьми як за її життя, так і після смерті.

Першоджерела для розуміння життя Парвін Етесамі — це книги та документи, опубліковані її родичами та ближніми, серед яких «Історія життя Парвін Етесамі» брата Парвін, Абульфата Етесамі. До інших джерел із перших рук належить книга «Збірник статей, творів і віршів», написана через рік після її смерті й уперше видана 1944 року. Оскільки вірші Етесамі написано щирою та дитячою мовою, її життя ставало і предметом творів дитячих письменників, наприклад, Магназа Багмана.

Джерела, в яких окремі розділи присвячені життю Парвін Етесамі: «» статтю в якій написав , «» , «Енциклопедія дітей та підлітків» Касема Калібафа, Алі Гаддада Аделя. Крім того, вступи, написані для різних видань Дивана Парвін Етесамі, також містять факти з її життєпису. Серед них варта згадки передмова Чавоша Акбарі до третього видання та передмови від видавництва Екбаль у наступних виданнях.

Життєпис Народилася 17 березня 1907 року в Тебризі. Донька Юсефа Етесамі Аштіані на прізвисько Етесам Оль-Мольк (нар. 1875 року в Тебризі), журналіста і перекладача та Ахтар Аль-Мулук Етесамі, доньки Абдул-Гусейна Мокаддама аль-Адали (поета періоду Каджарів, що писав під псевдонімом «Шура Бахшайші»). Парвін була наймолодшою дитиною в сім'ї й мала трьох старших братів — Абульгасана, Абульфата і Абульнасра.

Вона обрала псевдонім «Парвін», що до того часу не було звичайним ім'ям для дівчат. Згодом вона офіційно змінила ім'я з Рахшанде на Парвін, як видно з її паспорта.

1909 року батька обрали депутатом Національної дорадчої асамблеї від Тебриза. Тому 1912 року, коли доньці було 6 років, він перевіз сім'ю з Тебриза до Тегерана. У дитинстві Парвін познайомилася з конституціоналістами та діячами культури. Вивчала класичну перську і сучасну західну літературу під керівництвом свого батька і таких майстрів, як та Малек-ош-Шоара Бахар. Вдома батько допомагав їй вивчати перську, арабську та англійську мови. 1924 року закінчила Американську школу для дівчат (). Протягом шкільних років належала до найкращих учнів і потім певний час викладала в цій самій школі англійську мову та літературу. Під час навчання писала вірші.

Ранні поезії

Магназ Багман пише, що перші вірші Парвін Етесамі написала в 7 років, а деякі з її найкрасивіших творів припадають на юнацький вік (від 11 до 14 років). З дитинства батько допомагав їй опанувати розмір вірша, а також винаходив методи тренувань. Іноді давав їй вірші давніх іранських поетів, як-от Сааді чи Гафіза, щоб вона складала на їхній основі іншого вірша, змінивши розмір або знайшовши нову риму. Ці вправи дозволити їй краще засвоїти порядок та вживання слів, а також набути досвіду віршування. Іноді батько вибирав уривки з іноземних книг (англійських, французьких, турецьких та арабських) і, переклавши їх перською, заохочував Парвін надавати їм поетичної форми. Наприклад, він переклав вірш «Три краплі» і опублікував його в журналі Багар. Тоді Парвін, натхненна цим віршем, склала вірші «Самоцвіт і сльози» та «Дві краплі крові». До найвідоміших віршів, які вона написала в цьому віці, належать: Самоцвіт і камінь, О, пташко, Сирітські сльози, Мрійлива дитина, Для нас блискавка — гніт багатіїв, Наполегливість і Горе злиднів.

За словами Багмана, вірші, які Парвін писала у дитинстві, переважно мають простий та образний зміст. У 8 років вона написала вірш про діалог між «горохом і квасолею»:

Або інший, діалог між «часником та цибулею»:

Серед друзів батька були такі поети і науковці, як Алі Акбар Дегхода, Малек-ош-Шоара Бахар, , і Насрулла Тагаві. Іноді вони навідувались до нього в гості. Парвін читала їм свої вірші й чула від них похвалу. У 18 років Парвін Етесамі закінчила школу. Протягом усіх шкільних років вона була відмінницею, а перед вступом до школи під наглядом батька вивчала перську, англійську та арабську. Відтак викладала у цій же школі перську та англійську літератури. Шулер, директор Американської школи, описує Парвін як вельми старанну ученицю. За його словами під час навчання вона листувалась з американською дівчиною на ім'я Гелен Коллінз; і це листування тривало до кінця її життя.

Промова «Декларація жінок та історії» У червні 1924 року в школі відбулася випускна церемонія Парвін Етесамі. На цьому святкуванні вона виголосила промову про неписьменність та необізнаність іранських жінок, відстоюючи жіночу освіту. Промова відома під назвою «Декларація жінок та історії». Ось витяг із неї:

Шлюб

10 липня 1934 року Парвін Етесамі стала дружиною батькового племінника Фазлуллу Етесамі Ґаркані і через чотири місяці переїхала з чоловіком до Керманшаха, де той почав службу начальника міської поліції. Проте шлюб проіснував лише кілька місяців. Вона повернулася в батьківський дім, а через 9 місяців, 6 серпня 1935 року, офіційно розлучилася. За словами її брата Абульфата, причиною розлучення стали духовні та моральні розбіжності подружжя та «несумісність військового духу чоловіка з витонченим і вільним духом Парвін».

До самої смерті Парвін Етесамі ні з ким не розмовляла про цей невдалий шлюб і лише склала про нього газель, що починається цими трьома бейтами:

Видання поетичного дивану Батько був проти того, щоб публікувати збірку віршів своєї доньки до її шлюбу, вважаючи це недоречним з огляду на тогочасні звичаї та культуру. Він вважав, що інші розцінять публікацію віршів як спосіб пошуку чоловіка. Але після шлюбу і розлучення Парвін він погодився на це. До першого видання «Дивану» деякі вірші Етесамі з'являлись у журналі , а також збірниках «Вибрані твори» «Сеєда Зії Гаштруді» та «Прислів'я та повчання» Дегходи. 1935 року у друкарні вийшло перше видання її Дивану, передмову до якого написав Малек-ош-Шоара Бахар. Читачі дуже добре прийняли книгу. Саїд Нафісі представив диван Парвін у газеті Іран, а нагородило її науковою відзнакою. Це вивело Етесамі з відлюдництва після розлучення. Перший диван містив понад 150 віршів, які вона написала до 30 років, — касид, кит, газелей та маснаві. До Дивану увійшли не всі вірші Етесамі, бо за кілька років до смерті вона спалила ті з них, що були їй не по серцю.

Бібліотекарство

Після першого видання Дивану, в червні 1936 року Парвін Етесамі працювала директоркою бібліотеки Педагогічного інституту, ректором якого тоді був . Вона обрала цю роботу, бо вважала, що їй підходить атмосфера Педагогічного інституту та його бібліотеки. Бібліотека під керівництвом Етесамі славилась серед студентів і професорів своїм порядком. Через 9 місяців, на початку 1937 року, вона полишила бібліотеку.

Запрошення до двору За часів, коли жила Парвін Етесамі, уряд нагороджував відомих вчених та літераторів медалями за заслуги і державними відзнаками. 1936 року Етесамі нагородили медаллю третього ступеня, але вона її не прийняла. Вона навіть відхилила пропозицію Рези Шаха навчати шахиню Тадж ол-Молук і принца-наступника, бо, за власними словами, неприйняття тиранії не дозволяло їй відвідувати такі місця. Відхиливши медаль, вона склала вірш «Для нас блискавка — гніт багатіїв».

Батько Парвін помер у січні 1937, у 63 роки. Це змусило її деякий час утримуватись від літературної творчості. Після смерті батька Етесамі замкнулась і мала лише листування з та кілька взаємних візитів із сім'єю Сімін Бегбагані. Тоді Міністерство освіти попросило Етесамі скласти вірша на честь Сааді з нагоди «700-ї річниці написання і ». Утім, описав цей період життя поетеси як «період гіркоти та болю».

Смерть

У березні 1941 року Парвін Етесамі захворіла на черевний тиф. У цей час її брат Абульфат уже готував до публікації друге видання її дивану. Стан поетеси погіршився, і 23 березня вона злягла. Кажуть, що причиною смерті стала недбалість лікаря. В ніч на 3 квітня Парвін стало дуже зле й сім'я відправила карету по лікаря, що її лікував, але він не прибув. Парвін Етесамі померла на руках матері 4 квітня 1941 року в Тегерані. Їй було 34 роки. Її поховали в родинному гробівці на території мавзолею Фатіми аль-Маасуми в Кумі. Після смерті в неї знайшли киту, підписану: «Я склала ці рядки для власного надгробку». Невідомо, коли саме вона написала цей вірш. Ці рядки викарбували на її надгробку.

Після смерті Парвін не відбулося жодної офіційної урядової церемонії на вшанування її пам'яті. Директорка Асоціації жінок Ірану через деякі політичні проблеми відмовилась проводити поминальну трапезу в будівлі Асоціації. З таємної відповіді Кабінету губернаторів Кума на телеграму Міністерства внутрішніх справ від 6 квітня 1941 року щодо «питання про перенесення тіла дочки Етесама аль-Молка» зрозуміло, що апарат безпеки Рези Шаха ставився до неї упереджено. Імовірно, підґрунтям цієї упередженості була її відмова приймати медаль за заслуги. Але після того, як Резу-шаха усунули від влади і його місце посів син Мохаммед Реза-шах, у квітні 1942 року друзі та шанувальники Парвін Етесамі справили першу річницю її смерті й відреагували віршами на мовчання та байдужість попередньої влади.

Особистість і погляди

Чинники, що вплинули на особистість і погляди Парвін Етесамі: зацікавлення батька та його друзів, американська школа, а головне, політичні та соціальні зміни в іранському суспільстві. Батько перекладав поезію, завдяки цьому Парвін познайомилась із західною класичною літературою. Його літературне оточення, люди глибоко інтелектуальні, відіграло важливу роль у формуванні її політичних поглядів. Американська школа познайомила Парвін із західними ідеями та проблемами жінок на Заході.

За життя Парвін Етесамі відбулись такі історичні події: видання , крах правління Каджарів, прихід до влади Рези-шаха та його 20-річна диктатура, а також Перша світова війна. Все це зробило її обізнаною з проблемами свого часу і чутливою до цих подій. Поетеса жила в час, коли кожні два-три роки відбувалися політичні зміни. Через відсутність у той час газет та інших ЗМІ єдиним способом ознайомитись із політичними проблемами для Парвін був її батько. У своїх віршах вона торкається питань боротьби з тиранією, бідністю, а також справедливості та ідеалізму. Алі Асгар Дадбе доводить, що з цієї причини багато хто вважав Парвін Етесамі архітекторкою іранської історичної та політичної думки.

Творчість