Алегорія вогню (Арчімбольдо) () — картина італійського художника Джузеппе Арчімбольдо (1527-1593).
Італійський художник і австрійський імператор
1551 року австрійський принц Фердинанд Чеський, котрий відвідав Мілан, дав аудієнцію міланському художнику Джузеппе Арчімбольдо, про здібності котрого йому чимало розказували. Через п'ять років принца оберуть на престол імператора Священної Римської імперії германської нації під іменем Фердинанда ІІ і через декотрий час Арімбольдо отримав запрошення на працю у столичний Відень до двору імператора. Імператорська канцелярія декілька разів повторювала запрошення і художник нарешті підкорився наполегливості.
Імператор заклопотаний надати блиску та пишності власному двору, тому запрошує на працю скульпторів, науковців, художників, представників різного фаху майстрів. Арчімбольдо отримав посаду придворного портретиста. Однак у різнобарвному припалацовому оточенні розквітають і інші здібності майстра з Мілану. Час вимагає дивацького, небаченого, віртуозно виконаного, здатного здивувати і привабити незвичним і небаченим. Окрім портретів імператорської родини придворний художник вперше створив серію картин «Пори року».
1564 року імператор помер і трон успадкував його син Максиміліан ІІ. Новий імператор визнавав авторитет придворного художника і в житті авторитетного митця нічого не міняється — його кар'єра набуває стабільності. Для нового імператора Арчімбольдо стає радником та організатором придворних маскарадів і свят. Водночас він виконує завдання агента по придбанню творів мистецтва для імператорських збірок (імператор має кабінет курйозів).
Опис твору
Джузеппе Арчімбольдо 1566 року створив серію картин «Чотири стихії». За настановами натурфілософії чотири елементи складали основу світу - серед них вода, повітря, земля та вогонь.
Арчімбольдо ускладнив собі завдання і не просто подав якогось птаха як уособлення повітря чи небачену рибину як уособлення води. Він створив алегоричні портрети, котрі ставали своєрідними енциклопедичними уособленнями тих елементів. «Алегорія води» - це портрет небаченої особи, створеної з дарунків моря. Безліч голівок різноманітних птахів утворили волосся на голові «Алегорії повітря».
Єдиний алегоричний портрет, де як складові частини використано не живі істоти, а речі — «Алегорія вогню».
Портрет-вогонь подано у профіль. Його щоку створено з великого креміню для висікання іскор. Вуса небаченої особи утворив жмут сірників. Частину шиї та підборіддя створив металевий каганець на ювелірно обробленій ніжці. М'яз, котрий поєднує ключицю з черепом, утворено з товстої свічки. Ще одна мала свічка встромлена у отвір креміню і створила око.
Розпатлана зачіска алегоричної особи — це вогнище з гілок. Плечі особи створені з вогнепальної зброї, де фахівці зі зброї розпізнали пістоль, маленьку гармату та мортиру.
Натяком на імператора стане небачена юверірна прикраса — віртуозно виконаний золотий ланцюг, прикрашений двоголовим орлом та орден Золотого руна, геральдичні знаки Австрійської імперії.
Див. також
Мистецтво Італії Чінквеченто Маньєризм Меценат Міланська школа Алегорія
Посилання
Джерела Тананаева Л. И. Некоторые концепции маньеризма и изучение искусства Восточной Европы конца XVI и XVII века // «Советское искусствознание». — М.: 1987. — Вып. 22. — С. 123–167. Тананаева Л. И. Рудольфинцы: Пражский художественный центр на рубеже XVI–XVII вв. — М.: Наука. — 1996. Арчимбольдо : Альбом. Авт. текста Ролан Барт, пер. с фр. Веры Мильчиной, с итал. Наталии Ставровской. — М.—Рим: Мир Знаний, Франко Мария Риччи, 1997. — 181 с. — (Следы человека). — ISBN 88-216-7021-X Громов Н. Н. Карнавалы Джузеппе Арчимбольдо // Итальянский сборник. СПб., № 5. С. 79-95. Thomas DaCosta Kaufmann. Arcimboldo: Visual Jokes, Natural History, and Still-Life Painting (University of Chicago Press; 2010) 313 pages