Участь Польщі у Другій світовій війні Участь Польщі у Другій світовій війні включає в себе: битви регулярних частин польської армії проти Німеччини 1 вересня — 6 жовтня 1939; підпільну і партизанську боротьбу на окупованій території Польщі (1939—1945). бойові дії польських військових частин у Західній Європі, Північній Африці та Південній Європі — спільно з англо-американськими військами (1939—1945); бойові дії польських військових частин у Східній Європі — спільно з радянською армією (1943—1945); участь польських громадян у радянському партизанському русі (1941—1944); визволення Польщі у 1944—1945 рр. зміни території Польщі після Другої світової війни у 1945—1951.

Вересень — жовтень 1939 року

Плани і сили сторін В географічному і військовому відношенні у Німеччини були всі передумови для швидкої перемоги над Польщею. Німецькі землі — Східна Пруссія, Померанія і Сілезія оточували більшу частину Польщі з півночі і заходу. Німецька окупація Чехословаччини розширила райони стратегічного розгортання збройних сил Третього Рейху, дозволивши використовувати територію Словаччини.

Німецька група армій «Південь» (фон Рундштедт) складалася з 8-ї, 10-ї і 14-ї армій. Вона повинна була наступати з Сілезії в загальному напрямку на Варшаву (10-а армія — 2 танкові, 8 піхотних, 3 легкі дивізії, генерал-полковник фон Рейхенау). 14-а армія (2 танкові, 6 піхотних, 1 легка, 1 гірська дивізії, генерал-полковник Ліст) — в напрямку на Краків, її повинні були підтримувати збройні сили Словаччини. 8-а армія (4 піхотних дивізії, 1 полк військ СС, генерал-полковник Бласковіц) мала на меті Лодзь. Німецька група армій «Північ» (генерал-полковник фон Бок) складалася з 3-ї (1 танкова, 5 піхотних дивізій, генерал-полковник фон Кюхлер) і 4-ї (1 танкова, 2 моторизовані, 6 піхотних дивізій, генерал-полковник фон Клюге) армій. Її мета — одночасним ударом із Східної Пруссії та Померанії розгромити польські сили в районі північної Вісли.

Все для війни проти Польщі були розгорнуті 44 німецькі дивізії (у тому числі 6 танкових і 2 моторизованих), 1-й повітряний флот (генерал авіації Кессельрінг) і 4-й повітряний флот (генерал авіації Лер) — всього близько 2 тис. літаків.

Головнокомандуючий польськими силами маршал Ридз-Смігли розраховував обороняти західний кордон Польщі і вести наступальні дії в Східній Пруссії.

На кордоні зі Східною Прусією були розміщені армія «Модлін» (4 піхотні дивізії і 2 кавалерійські бригади, а також в районі Сувалки — 2 піхотні дивізії і 2 кавалерійські бригади). У Польському коридорі — армія «Помор'я» (6 піхотних дивізій).

Проти Померанії — армія «Лодзь» (4 піхотні дивізії і 2 кавалерійські бригади).

Проти Сілезії — армія «Краків» (6 піхотних дивізій, 1 кавалерійська і 1 моторизована бригади).

За арміями «Краків» і «Лодзь» — армія «Пруссія» (6 піхотних дивізій і 1 кавалерійська бригада).

Південний кордон Польщі повинна була обороняти армія «Карпати» (з резервних з'єднань).

Резерви (3 піхотні дивізії і 1 кавалерійська бригада) перебували біля Вісли в районі Варшави та Любліна.

Всього у складі польських збройних сил було 39 піхотних дивізій, 2 моторизовані бригади, 11 кавалерійських і 3 гірські бригади.

Бойові дії

1 вересня 1939 року о 04:45 ранку, згідно з планом «Вайс», німецькі війська без оголошення війни розпочали наступ на всій протяжності німецько-польського кордону, а також з території Моравії та Словаччини. Лінія фронту становила близько 1600 км. Кілька хвилин потому навчальний лінкор «Шлезвіг-Гольштейн» почав обстріл польської військово-морської бази Вестерплятте у місті Данциг. Той обстріл вважається першими пострілами цієї війни. Почалася семиденна оборона Вестерплятте.

Проте вже в перші три дні кампанії польські збройні сили програли кілька битв у прикордонних областях. Німецькі моторизовані частини прорвали оборонні позиції польських армій «Лодзь» і «Краків».

У результаті ударів німецької авіації польська армія «Модлін» була дезорганізована і стала хаотично відступати на східний берег Вісли. Армія «Лодзь» не змогла утримати позиції на річках Варта і Видавка. Положення армій «Пруссія» і «Краків» також стало критичним.

3 вересня були вбиті близько 2000 громадян польського міста Бидгощ, німців за національністю. Досі не з'ясовано, хто стріляв у мирних жителів. За однією версією, це були польські партизани. За іншою версією, у місті відбулися зіткнення німецьких диверсантів, яким надали деяку підтримку місцеві жителі німецького походження, з частинами регулярної польської армії.

6 вересня польське верховне командування наказало військам «Помор'я», «Познань», «Лодзь» і «Пруссія» відступити на позиції на Віслі. У той же день столицю країни покинули президент Ігнацій Мосціцький і уряд Польщі, а Головний штаб перемістився в Брест.

8 вересня німецькі танки підійшли до Варшави. В цей же день маршал Ридз-Смігли наказав усім польським військам по можливості відходити на схід, щоб встановити оборону біля кордону з Румунією. Маршал сподівався, що в цьому лісовому регіоні, в умовах наступаючої осені, швидке просування моторизованих частин німців сповільниться. Крім того, маршал сподівався, що через Румунію підуть поставки озброєнь від західних союзників.

10 вересня ставка польського командування була переміщена у Володимир-Волинський. В цей же день польські армії «Познань» і «Помор'я» під командуванням генерала Кутржеби почали контрнаступ з рубежу річки Бзура. Спочатку він був успішним, але вже 12 вересня німці знову перейшли в наступ і завдали полякам тяжких втрат. Війська Кутржеби намагалися відступити до Варшави, але були оточені німцями.

12 вересня німецькі війська досягли Львова. 14 вересня почалися бої в Брестській фортеці (німці взяли фортецю 17 вересня).

16 вересня польські сили були оточені в районі Любліна.

У ніч на 17 вересня залишки армії «Познань» спробували прорватися через позиції німців, але лише небагатьом вдалося досягти Варшави і Модліна.

На світанку 17 вересня війська СРСР перетнули східну межу Польщі. Маршал Ридз-Смігли наказав польським військам, розташованих на кордоні з СРСР (17 піхотних батальйонів і 6 кавалерійських ескадронів) відходити до кордону з Румунією, не вступаючи в бої з Червоною Армією, крім випадків нападу з її боку. Всупереч цим наказом, оборона Гродно продовжувалась до 22 вересня, Львова до 23 вересня.

18 вересня президент, уряд і головнокомандувач збройними силами покинули територію Польщі. Тим не менш, бої тривали.

28 вересня, після сильних авіаударів і артобстрілів, капітулював гарнізон Варшави.

29 вересня припинилися бої в Модліні. 2 жовтня припинився опір поляків на півострові Хель.

6 жовтня капітулював останній осередок організованого польського опору в Коцці.

За сучасними оцінками, в ході бойових дій у вересні 1939 року польська армія втратила 66 тис. військовослужбовців убитими, 133 700 пораненими і близько 400 тис. полоненими. Втрати німецької армії склали близько 14 тисяч убитими і зниклими безвісти, 319 танків і бронемашин, 195 гармат і мінометів, 11 584 автомашин і мотоциклів.

Проте Польща не капітулювала, її уряд і частина збройних сил продовжили свою службу в еміграції.

Польські збройні сили в еміграції

Польські частини у Франції та Норвегії (1939—1940) Польські військові частини у Франції почали формуватися після підписання 21 вересня 1939 року франко-польського протоколу.

Головнокомандувачем польськими силами у Франції став генерал Владислав Сікорський. Наприкінці 1939 року були сформовані польські 1-а і 2-а піхотні дивізії.

У лютому 1940 року була сформована окрема гірська стрілецька бригада (командир — генерал Зігмунт Бохуш-Шишко), яка була включена до складу англо-французьких експедиційних сил, намічених до відправки у Фінляндію для війни проти СРСР. Однак 12 березня 1940 року між Фінляндією та СРСР було укладено мир, і на початку травня 1940 року бригада була відправлена у складі експедиційного англо-французького корпусу в Норвегію для війни проти німців.

У Норвегії польська бригада успішно штурмувала зайняті німцями селища Анкенес і Ніборг, німці були відтіснені до шведського кордону. Після початку німецького наступу у Франції до червня 1940 року сили союзників покинули Норвегію.

Перебувала у Франції польська 1-а піхотна дивізія (3 травня 1940 р. перейменована в 1-у гренадерську дивізію під командуванням генерала Броніслава Духа була відправлена на фронт в Лотарингію. 16 червня польська дивізія була майже оточена німцями і отримала наказ французького командування відступити. 19 червня генерал Сікорський наказав дивізії відступати на південь Франції або, якщо вдасться, до Швейцарії. Однак цей наказ було важко виконати, і тому досягти півдня Франції вдалося тільки 2 тисяч поляків, у Швейцарії пішло близько тисячі. Точні втрати дивізії невідомі, але було вбито не менше тисячі поляків, ще не менше 3 тисяч поранено.

У Лотарингії також боролася польська 2-а піхотна дивізія (перейменована в 2-у стрілецьку дивізію під командуванням генерала Пругар-Кетлінга. 15 і 16 червня ця дивізія прикривала відхід французької 45-го корпусу до швейцарського кордону. Поляки перейшли у Швейцарію 20 червня і були інтерновані там до кінця Другої світової війни.

Крім піхоти, в польських збройних силах у Франції була 10-та броне-кавалерійська бригада під командуванням генерала Станіслава Мачека. Вона перебувала в Шампані і з 13 червня прикривала відхід двох французьких дивізій. Потім за наказом бригада відступила, але 17 червня була оточена. Зумівши прорватися через німецькі лінії, бригада була евакуйована в Британію.

Крім того, у бойових діях у Франції брали участь кілька польських протитанкових рот, доданих французьким піхотним дивізіям.

Польські 3-я і 4-та піхотні дивізії в червні 1940 р. були в стадії формування та не брали участь в боях. Всього в кінці червня 1940 польські збройні сили у Франції налічували близько 85 тисяч.

Коли поразка Франції стало очевидним, головнокомандувач польськими силами вирішив евакуювати їх у Британію. 18 червня 1940 генерал Сікорський вилетів до Англії. На зустрічі в Лондоні він запевнив британського прем'єр-міністра Вінстона Черчілля, що польські війська не збираються здаватися німцям і хочуть воювати до повної перемоги. Черчілль розпорядився про організацію евакуації польських військ у Шотландію.

У підсумку евакуюватися в Британію вдалося 17 тисяч польських солдатів і офіцерів.

Польські частини в Сирії, Єгипті та Лівії У квітні 1940 в Сирії була сформована польська Карпатська стрілецька бригада під командуванням полковника Станіслава Копанського (з польських солдатів і офіцерів, що відступили через Румунію), яка в подальшому поповнювалася за рахунок колишніх військовослужбовців вермахту польської національності — дезертирів і військовополонених.

Після здачі французьких військ в Сирії німцям, французьке командування наказало здатися в німецький полон і полякам, однак полковник Копанський не підкорився цьому наказу і повів польську бригаду в британську Палестину.

У жовтні 1940 бригада була передислокована в Єгипет.

У жовтні 1941 польська Карпатська бригада була висаджена в оточеному німцями лівійському містечку Тобрук, щоб допомогти в обороні 9-й австралійській піхотній дивізії. У грудні 1941 союзні війська вдарили по німецьким та італійським військам, 10 грудня облога Тобрука була припинена. 14-17 грудня 1941 польська бригада брала участь у битві в районі Газали (в Лівії). З 5 тисяч бійців поляки втратили убитими і пораненими понад 600.

Польські частини в Британії

У серпні 1940 британський прем'єр-міністр Черчілль підписав польсько-британську військову угоду, що дозволяла польським військам дислокуватися в Британії. Польські збройні сили в Британії отримали такий же статус, як і війська країн Британської співдружності, і отримали право на формування нових польських частин.

До кінця серпня 1940 польські сухопутні сили в Британії складалися з 5 стрілецьких бригад (3 з них були укомплектовані практично лише командним складом, через нестачу рядових).