Костянти́нівка (поширена назва Косту́ся) — село Великобірківської селищної громади Тернопільського району, Тернопільської області. Розташоване на річці Качава, у центрі району. До 2019 підпорядковане Малоходачківській сільській раді. До Костянтинівки 1970 приєднали хутір Дернилівка.

Населення — 157 осіб (2003).

Географія Через село тече річка Качава, ліва притока Теребної.

Історія Відоме від 1810 р.Михайло Глинський, Борис Явір Іскра. КОСТЯНТИІВКА 200 років історії. (Пам'ятний буклет). Тернопіль. 2012. , коли власник Борок великих, граф Адам Стаженський, оголосив про заснування нового поселення під назвою Костянтинівка. На лівому березі р. Качава, (на домініальних землях), власним коштом почав закладати 16 обійсть для Ґрунтових підданих. Новосельці тимчасово звільнялися від плати за житло і землю, натомість мали вкорінитися на визначеному місці і відробляти 81 день панщини на рік та давати данину: 1 курку, 5 яєць, прясти 3 мітки з панського матеріалу.

До 1820 року перші збудовані домівки почали обживати зголошені добровольці. Охочі прибували не тільки з навколишніх сіл, але із східних українських земель, що були під владою Російської держави. В той час власником земельних угідь уже став син графа Адама Стаженського Олексадр.

Серед перших мешканців Костянтинівки — родини: Яська Овчара (Вівчара), Юзька Ковалика, Казя Лавуса, Якима Мандзюка, Андруха Луковича, Корнила Вавриківа, Максима Швеця, Василя Мочульського, Якима Тютька, Андрія Ярославського, Петра Студенного та ін. Вони користувались 153 моргами землі.

У 1854 — 1918 рр. у складі Скалатського повіту (Королівство Галичини та Володимирії).

У 1890 році в селі проживало 385 осіб, з них 292 українці, 58 поляків, 35 євреїв. На зламі XIX-XX століть велика земельна власність належала графині Францішці Островській (з роду Баворовських), а селянам 311 моргів. Був двір-фільварок, став і корчма. З усіх мешканців вміли читати і писати лише 15 осіб.

До вересня 1939 р. діяли товариства «Просвіта», «Рідна школа», «Союз українок», кооператива.

1 серпня 1934 року в рамках реформи на підставі нового закону про самоуправління (23 березня 1933 року) село увійшло до нової сільської гміни Великі Бірки (Тернопільський повіт Тернопільського воєводства).

Політика Парламентські вибори, 2019 На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610927, розташована у приміщенні клубу.

Результати зареєстровано 105 виборців, явка 76,19%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 36,25%, за Всеукраїнське об'єднання «Свобода» — 18,75%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 16,25%. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Іван Чайківський (самовисування) — 40,00%, за Володимира Мисика (Всеукраїнське об'єднання «Свобода») — 18,75%, за Володимира Кісілевича (Слуга народу) і Петра Репелу (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — по 13,75%.

Населення

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 151 особа. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.

Релігія

церква Пресвятої Трійці (1924; мурована).

Пам'ятки Збеглися «фігури», споруджені для захисту населення від грому, посухи, тифу.

Споруджено пам'ятник воякам УПА (1993).

Соціальна сфера

Діє бібліотека.

Відомі люди

Народилися Мар'ян ШтикаЮрса, Г. Добрий меценат з Костусі / Галина Юрса // Вільне життя плюс. — 2012. — № 54 (20 лип.). (нар. 1922) — член ОУН, вояк УПА громадський діяч і меценат, проживає в Канаді; Тимотей Балабан (1924—2012) — інженер, науковець працював у США; Михайло Глинський (1930—2014) — історик-архівіст, член редколегії Історії міст і сіл Української РСР. Тернопільська область"; Євген Ваврик (1949—2014) — режисер.

Галерея

Примітки

Література

Константинівка [Текст] / М. Снігур // Шляхами Золотого Поділля / Наукове товариство імені Шевченка ; редкол.: Р. Миколаєвич, П. Гайда, М. Кінасевич та ін. — Філядельфія, 1983. — Т. 3 : Тернопільщина і Скалатщина : Регіональний Історично-Мемуарний Збірник. — С. 397-398. Душею в рідній Костянтинівці [Текст] : [про б-ку у с. Костянтинівці Великобірківської ОТГ та про уродженця села, мецената М. Штику, котрий нині проживає у Канаді] / Г. Юрса // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2020. — № 7 (19 лют.). — С. 7 : фот