«Чарівник Смарагдового міста» () — дитячий фентезійний роман-казка російського письменника Олександра Волкова, вперше виданий у 1939 році з ілюстраціями художника Миколи Радлова. Опісля першої публікації у 1939 році, книга неодноразово переписувалася Волковим, зокрема у 1959 році з'явилося нове, значно перероблене, видання книги, з ілюстраціями художника Леоніда Владимирського.

Книга є переробленою версією роману Френка Баума «Дивовижний чарівник з країни Оз», що зазначалося в усіх радянських виданнях.

Українською «Чарівник Смарагдового міста» книгу переклали Фелікс Ксензенко (1992) та Наталя Косенко (2013). Видавництво «Веселка» видавала роман з перекладом Михайла Зяблюка. Різні україномовні видання книги виходили з ілюстраціями Олександра Коваля, Леоніда Владимирського, Володимира Коркіна, Ангеліни Канкави, Миколи Барнича, та Олени Семякіної тощо.

Оскільки немає офіційної назви для серії книг про Чарівну країну, «Чарівник Смарагдового міста» також є назвою усієї серії з шести книг.

Серія «Чарівник Смарагдового міста» До серії Волкова «Чарівник Смарагдового міста» про Чарівну країну входять 6 книг: «Чарівник Смарагдового міста» (1939, 1959). «Урфін Джус і його дерев'яні солдати» (1963). «Сім підземних королів» (1964). «Вогняний бог Марранів» (1968). «Жовтий Туман» (1970). «Таємниця покинутого замку» (1976, 1982). Якщо у перших трьох книгах головною героїнею є дівчинка Еллі, то вже в четвертій книзі автор вводить нову героїню, а саме молодшу сестру Еллі — Енні, яка замінює Еллі в її чарівних пригодах.

Існують продовження волковського циклу: цикл повістей «Лабіринти чарівного світу», Юрія Кузнєцова, серії книг «Смарагдове місто» та «Казки Смарагдового міста», написані Сергієм Сухіновим, а також повість «Лазурова фея Чарівної країни» Олексія Шпагіна.

Про книгу

Сюжет Дівчинка Еллі зі штату Канзас та її вірний песик Тотошко потрапляють до Чарівної країни. Буревій, викликаний злою чарівницею Гінгемою, переніс будиночок-фургон з Еллі та Тотошком через Велику пустелю та високі гори. Добра чарівниця Вілліна спрямувала фургон так, що він приземлився прямісінько на голову Гінгеми та розчавив її. Тотошко приносить своїй маленькій хазяйці срібні черевички злої відьми, а Вілліна повідомляє дівчинці, що повернути її у Канзас може великий чарівник Гудвін зі Смарагдового Міста. Щоб повернутися додому Еллі повинна допомогти трьом істотам у виконанні їх заповітних бажань. Мандруючи разом з Тотошком, що раптом заговорив, шляхом, вибрукуваним жовтою цеглою, у Смарагдове місто, Еллі зустрічає ожиле опудало Страхопуда, чиє заповітне бажання — отримати мізки, Залізного Дроворуба, що мріє повернути втрачене серце, та Полохливого Лева, якому бракує сміливості, щоб стати справжнім царем звірів. Усі разом вони відправляються до Гудвіна Великого і Жахливого у Смарагдове Місто, щоб попросити чарівника виконати їх заповітні бажання. Переживши багато пригод (напад Людожера, зустріч з Шаблезубими Тиграми, переправу через річку, перехід через макове поле) і здружившись при цьому, вони дістаються до Смарагдового міста. Під час подорожі Еллі також познайомилась з королевою польових мишей Раміною, яка подарувала дівчинці срібний свисток, щоб та могла викликати її за потребою. Гудвін погоджується виконати всі бажання за умови, що мандрівники звільнять Фіолетову країну від влади злої чарівниці Бастинди, сестри загиблої Гінгеми.

Спочатку їм щастить: вони відбивають атаку посланих Бастиндою вовків, зграї хижого вороння з залізними дзьобами, бджіл, — однак Летючі Мавпи, викликані Бастиндою за допомогою чарівної Золотої Шапки, знищують Страхопуда і Дроворуба, беруть у полон Лева. Еллі залишається неушкодженою тільки тому, що її захищають чарівні срібні черевички, знайдені Тотошком у печері Гінгеми. Бастинда, на відміну від Еллі, знає про чарівну силу черевичок своєї сестри і сподівається хитрістю відібрати їх у дівчинки. Одного разу їй це майже вдалося, але Еллі облила Бастинду водою з відра, і зла чарівниця розтанула (адже їй була передбачена загибель від води, і тому вона не вмивалася п'ятсот років!). Еллі з допомогою звільнених Мигунів повертає до життя Страхопуда і Залізного Дроворуба. Раді Мигуни просять Дроворуба стати правителем, на що він відповідає, що має спочатку отримати серце.

Компанія повернулася з перемогою, але Гудвін не поспішає з виконанням їхніх бажань. Коли друзі, нарешті, домагаються аудієнції, з'ясовується, що Гудвін насправді не чарівник, а звичайна людина, якого колись занесло у Чарівну країну на повітряній кулі. Навіть численні смарагди, що прикрашають місто, в більшості своїй — просте скло, що здається зеленим через зелені окуляри, які зобов'язані носити всі в місті (нібито для захисту очей від сліпучого блиску смарагдів). Однак заповітні бажання супутників Еллі все ж таки виконуються. Насправді Страхопуд, Дроворуб і Лев давно володіли омріяними якостями, але їм просто не вистачало віри в себе. Тому символічні вузлик з висівками, змішаними з голками й шпильками, шовкове серце, напхане тирсою та рідина «для хоробрості» (шипучий квас, з домішками валеріани), приготовані Гудвіном, допомагають друзям знайти розум, доброту і сміливість. Еллі теж нарешті отримує можливість повернутися додому: Гудвін, якому набридло видавати себе за чарівника, вирішує полагодити свою повітряну кулю та повернутися на батьківщину разом з Еллі та Тотошком. Своїм наступником він призначає Страхопуда Мудрого. Однак перед самим відльотом вітер обриває мотузку, що утримує повітряну кулю, і Гудвін відлітає один, залишивши Еллі в Чарівній країні.

За порадою Довгобородого Солдата Діна Гіора друзі, включаючи Страхопуда, який тимчасово залишив трон, відправляються в нову подорож — у далеку Рожеву країну, до доброї чарівниці Стеллі. На цьому шляху їх чекають небезпеки, головна з яких — повінь, що застала їх на острові посеред Великої річки. Знайшовши одне одного після повені, Еллі та її супутники переправились на інший берег і потрапили до лісу, в якому звірі шукали захисту від величезного чудовиська, що схожий на павука, але удесятеро більший за буйвола. Лев вбиває Павука, і звірі визнають його своїм царем.

Врешті решт, Еллі дістається до Рожевої країни, і добра чарівниця Стелла відкриває їй таємницю срібних черевичків: вони можуть переносити свого власника на будь-яку відстань, і Еллі в будь-який момент може повернутися в Канзас. Друзі прощаються, Страхопуд, Дроворуб і Лев відправляються до народів, правителями яких вони стали (туди їх відносять Летючі Мавпи за наказом чарівниці Стели, якій Еллі віддає Золоту Шапку), а Еллі повертається додому, до батьків.

Головні герої

Відважні мандрівники Еллі Сміт Тотошко Страхопуд Залізний Дроворуб Полохливий Лев

Чарівники Гінгема (зла) Вілліна (добра) Бастинда (зла) Стелла (добра) Гудвін (добрий, мудрий) — не мав чарівних здібностей, але вміло видавав себе за чарівника.

Позитивні персонажі Прем Кокус Фарамант Дін Гіор Летар Фрегоза Раміна

Негативні персонажі Людожер Шаблезубі тигри Гігантський Павук

Нейтральні персонажі Летючі Мавпи

Ілюстрації різних видань Перше видання книги у 1939 році містило чорно-білі штрихові малюнки Миколи Радлова. У 1959 році книга виходить з кольоровими малюнками художника Лєоніда Владімірского. Образи героїв, створені ним, стали найбільш популярними, художник оформив усі шість книг казкового циклу. У новіших виданнях українською мовою використовувалися зображення О. Коваль, В. Коркіна, А. Канкави, М. Б. Барнич, О. Семякіної.

Видання Зустрічаються хибні твердження, начебто в першому виданні 1939 року не було згадано першоджерело-твір Френка Баума і лише у виданні 1959 така згадка з'явиласяКраїна безкарного плагіату. Як в СРСР «запозичили» дитячі казки — Шепетівський вісник, 1 січня 2018. Це не відповідає дійсності: на титульному аркуші в першовиданні значилося, що казка є «переробкою казки американського письменника Франка Баума „Мудрець з країни Оз“»А. Волков. Волшебник Изумрудного города. Детиздат ЦК ВЛКСМ, Москва — Ленинград, 1939, а «Литературная газета» від 20 вересня 1939 року, анонсуючи вихід книжки, навіть назвала оригінальну казку Баума «відомою», що викликало іронічний коментар у записнику Волкова, оскільки у СРСР вона була зовсім невідомаМирон Петровский. Книги нашего детства. Книга, 1986. С. 267..

Післямова У післямові до видання 1959 року Волков, звертаючись до сучасних йому юних читачів, припускає, що ті були дуже здивовані, що Великий і Жахливий Чарівник Гудвін насправді виявився не чарівником. Потім Волков пише, що його казка вчить тому, що будь-який обман чи брехня рано чи пізно розкриваються. Добродушний, але слабохарактерний Гудвін не мав особливих здібностей і бажання працювати. Вважаючи, що життя у Чарівній країні таке ж, як і життя у сучасних йому капіталістичних США, він не бачив для себе іншого способу досягти успіху та процвітання, крім брехні. Ця постійна брехня приводить Гудвіна до того, що він посилає замість себе на битву зі злою чарівницею маленьку дівчинку. О. М. Волков в післямові вказує, що написав свою казкову повість «Чарівник Смарагдового міста» за мотивами казки американського письменника Лімана Френка Баума, яка називається «Мудрець із країни Оз», вказуючи дату її виходу в США — 1900 рік, і про її численні продовження. Пише, що багато чого змінив у книзі Баума, дописав нові глави. Розповідає, що Тотошко у Баума, на відміну від його Тотошки — німий. Крім того, в післямові зазначається, що автор починає писати другу книгу про пригоди Еллі та її друзів — «Урфін Джус і його дерев'яні солдати».

Чернетка післямови до редакційного скорочення, що збереглася в архіві письменника, має значно більший обсяг, зокрема коротко торкається біографії Баума та сюжетів його продовжень. З 1973 року друкується ще більш скорочений варіант післямови, де вилучені елементи заочної полеміки з Баумом та «буржуазною мораллю», натомість після короткого переказу вже виданого «Урфіна Джуса» згадуються за назвами три наступні продовження, які також на той час побачили світ.

У виданнях кількох казок під однією обкладинкою післямова зазвичай опускається, може опускатися також у сучасних перевиданнях (через це може зникати посилання на оригінальну казку Баума, присутнє в усіх виданнях радянських часів).

Відмінності у виданнях Волкова Існує багато видань казки, проте їх тексти часто не збігаються. Книга багато разів допрацьовувалась автором, і якщо ранні версії являють собою переклад казки Баума з заміною окремих епізодів, то в пізніх і образи персонажів, і пояснення подій змінені значною мірою, що створює особливу атмосферу, що відрізняє Чарівну країну від Оз. Є три найбільш відомі версії повісті: Видання 1939 року — найближче до оригінального тексту Баума: Еллі — сирота, що живе у дядька та тітки; Тотошко в Чарівній країні німий і нерозумний; Чарівну країну оточує тільки пустеля, про Навколосвітні гори мова не йде; імена чарівниць та другорядних персонажів не називаються; у лісі між ярами мешкають тигроведмеді; на сході знаходиться Жовта країна, на півдні Фіолетова (в Баума — Червона); у горах на північ від Фіолетової країни живуть безрукі коротульки з шиями, що видовжуються. Видання 1959 року: у Еллі з'являються батьки; Тотошко заговорив; чарівниці отримують імена; тигроведмедів змінили Шаблезубі тигри; колишня Жовта країна стала Фіолетовою (хоча прихильність Мигунів до золота залишається), колишня Фіолетова — Рожевою; безрукі коротульки замінені на Стрибунів — чоловічків, що високо стрибають та атакують ворогів ударами голови та масивних кулаків. Третя версія (після 1973): Страхопуд спочатку говорить з безліччю обмовок, поступово переходячи на правильну мову; перед зустріччю з Людожером, Еллі знімає черевички, втрачаючи таким чином магічний захист; з'являються імена у Фліти, Лестара, Уорра; Стрибуни називають себе Марранами, як у четвертій книзі; Залізний Дроворуб не говорить, що привезе свою наречену до Фіолетової країни; зникли усі згадки про слонів на території Чарівної країни;