Середнє Велике () — лемківське село в Польщі, у гміні Загір'я Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Населення — (2011).
Розташування Знаходиться 13 км на південь від Загір'я, 17 км на південь від Сяніка і 72 км на південь від Ряшева. Лежить над річкою Кальничка — правою притокою Ослави.
Історія Перша письмова згадка припадає на 1449 рік — власність Яна Стечковича з Тарнави. Входило до Сяноцької землі Руського воєводства.
У 1772-1918 рр. — у складі Австро-Угорської монархії. 1889 року село нараховувало 107 будинків і 797 мешканців (763 греко-католики, 11 римо-католиків і 23 юдеї), греко-католики належали до Вільховецького деканату Перемиської єпархії.
У 1919-1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Ліського повіту Львівського воєводства. В 1934-1939 рр. село було у складі ґміни Лукове.
На 01.01.1939 р. в селі було переважно лемківське населення: з 1180 жителів села — 1130 українців-грекокатоликів, 5 українців-римокатоликів, 5 поляків і 40 євреївКубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 . — Вісбаден, 1983. — с. 44..
У середині вересня 1939 року німці окупували село і в 1941-1943 рр. винищили євреїв. У вересні 1944 року радянські війська заволоділи територією села. Після Другої світової війни Закерзоння, попри сподівання українців на входження в УРСР, було віддане Польщі.
В 1945–1947 роках все українське населення було піддане етноциду — насильно переселене як до СРСР так й до північно-західної Польщі — Повернених Земель.. Переважну більшість мешканців села сьогодні становлять поляки.
У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
Церква У 1894 р. збудована мурована церква Преп. М. Параскевії. До 1947 р. в селі була парохіяльна греко-католицька церква, яка належала до Ліського деканату Перемиської єпархії. Після виселення українців церква занесена.
Демографія Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
Примітки
Див. також