Голоби

Голо́би — селище в Україні, центр Голобської селищної територіальної громади Ковельського району Волинської області. До райцентру можна дістатися автошляхом , який збігається із єврошосе .

Походження назви За народним переказом, у давнину село належало жорстокому поміщикові, який наказував непокірним селянам вистригати волосся (голити лоби). Від гололобих селян і село назвали Головлобами, потім Голобами. Цієї версії дотримувався дослідник топонімії Волині Володимир Покальчук. За іншим переказом, назва села походить від слова головби — возії лісуКругляк Ю. М. Ім'я вашого міста: Походження назв міст і селищ міського типу Української РСР. — К.: Наукова думка, 1978. — С. 36..

Демографія Населення Голоб впродовж останнього десятиліття повільно скорочується в середньому на 2,6% на рікСтаття «Голоби».

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська418698.73%російська491.15%білоруська20.05%гагаузька10.02%інші/не вказали20.05%Усього4240100%

Історія Перша згадка про Голоби в історичних джерелах датується 29 вересням 1544 року в листі польської королеви Бони Сфорци до князя Андрія Михайловича Сангушка, що був луцьким старостою. У листі йдеться про те, що королева уступає Сангушку придбане нею луцьке староство, а взамін бере маєтки з Мельницької волості, а саме Голоби, Бруховичі та Козлиничі. Володіла Бона Голобами до своєї смерті в 1557 році, після чого вони були приєднані до королівських володінь (Луцького замку). В описі Луцького замку за 1545 рік говориться: «на будівництво містка фортеці дерево возять із Мельницької волості люди господарські по імені Козлиничі, Бруховичі і Головби». В тих же документах записано, що селяни цих сіл мусили «виконувати службу з возом і сокирою».

В 1573 році власниками Голобів стали Варвара Козинська і князь Юрій Збаразький, які мали там два фільварки з 61 двором, з них 22 двори городників. У той час селяни Голоб були повністю закріпачені, феодал мав необмежену владу над кріпаками.

Голобчани не мирилися зі свавіллям шляхти. В період походу військ Богдана Хмельницького (1648 р.) вони вступали до повстанських селянських загонів, що діяли під Ковелем, і громили своїх гнобителів. Голоби та інші села були спустошені польською шляхтою, що мстилася за свої поразки, село Голоби було спалене.

Після визвольної війни експлуатація селян посилилась. Шляхтич Богошевський брав з Голобчан подимне і подушне, грішми і натурою, крім того, примушував їх відробляти панщину, яка доходила вже до 4-5 днів на тиждень з господарства.

В роки російсько-шведської війни (1700–1721 рр.), коли там у 1708 р. з'явилось шведське військо, голобчани чинили запекли опір, за що шведи в 1708 році спалили село дотла. Старі Голоби були розташовані за 3 км на північ, у районі Стахора. Тепер на цьому місці можна знайти лише уламки цегли та інші ознаки поселення людей. Після війни серед лісу, вздовж старого тракту Ковель-Мельниця, голобські селяни почали споруджувати собі житла, закладати основу сучасних Голобів.

На початку 18 століття село належало шляхтичам Єрузальським (Ярузельським). При Юзефі Єрузальському тут був побудований римо-католицький костел (1711–1728 рр.) в стилі бароко на місці старого, за деякими даними, спаленого шведами у 1708 р. У першій половині 18 століття в центрі старовинного парку розмістився палац шляхтичів Вільгів-Єрузальських. На трикутному тимпані фронтону палацу був розміщений родинний герб Вільгів, що вказує на генерал-майора Франциска Фабіана Вільгу (Franciszek Fabian Wilga), одруженого з Теофілою Єрузальською, як ініціатора будівництва палацу або принаймні його перебудови, якщо він був побудований його тестем Юзефом Єрузальським. Вважається, що маєток був зведений не пізніше 1730-35 рр. Зовні він нагадував палац Чарторийських у Любліні (зведений у другій пол. 17 ст., у 1725-28 рр перебудований архітектором Франциском Майєром). Під час пожежі у сер. 19 ст. палац був зруйнований. Тепер від нього залишився лише земляний насип. У парку була ділянка, обнесена високим частоколом, де вільно бродили дикі звірі. Тому ту частину парку довго іменували звіринцем. Про колишню велич та розкіш магнатів Вільгів свідчить кам'яна башта, яка служила раніше в'їзною брамою до палацу, та двоповерховий будинок другої половини 19 століття.

У 1783 р. новий власник Голобів, син Франциска Вільги чернігівський воєвода Людвік Вільга спорудив у селі Георгіївську церкву. Того ж року він добудував дві каплиці при мурованому римо-католицькому костелі Архангела Михаїла. 24 квітня 1786 року у вежу костелу влучила блискавка і він постраждав від пожежі. У 1793 році Людвік Вільга відбудував костелГолоби. Парафія Архангела Михаїла // Волання з Волині.. У 1795 році в Голобах налічувалося 90 дворів і 615 жителів.

Наявна інформація про те, що в районі села відбувалися бойові зіткнення між арміями Наполеона Бонапарта та Російської імперії під час війни 1812 року.

У 1871 році через Голоби було прокладено залізницю. Одночасно була побудована нова дорога на Ковель, яка перерізала навпіл великий ставок, що був у парку. Сучасні вулиці Шевченка та Грушевського - це старий шлях.

У 1876 році тут було споруджено станцію залізниці Ковель-ЛуцькІсторія міст і сіл Української РСР. Волинська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 745 с..

У 1918 в Голобах була сформована 2-га Синьожупанна дивізія УНР (В.Зелінський "Синьожупанники", Берлін, 1938, с.34. http://diasporiana.org.ua/istoriya/10587-zelinskiy-v-sinozhupanniki/

В липні 1920 року в Голобах утворився ревком на чолі з І. Р. Янком, а у вересні-жовтні село перейшло під владу Польщі.

З січня 1940 року Голоби — центр Голобського району. 21 січня 1958 р. Голоби приєднали до Ковельського району, згодом деякий час вони були у складі Рожищенського району (1962 - 1963).

За часи німецької окупації під час Німецько-радянської війни гітлерівці вивезли з селища майже 350 осіб на каторжні роботи в Німеччину, спалили 48 будинків. Наприкінці серпня 1942 р. у Мельниці сформували гетто, а євреям Голоб наказали зібратися на площі поблизу синагоги. Ймовірно 3 вересня 1942 р. від 1200 до 1500 євреїв вивели до піщаного кар’єру поблизу Мельниці й убили. Ці страшні події торкнулись євреїв Мельниці, Голоб і близько 30 євреїв Ратного, які працювали неподалік на будівництві дороги Луцьк — Ковель.

Утікачі з гетто Голоб, яким удалося врятуватися від першої акції, поверталися поступово до містечка. Імовірно 24 листопада 1942 р. їх усіх — близько 250 осіб — розстріляли на цьому місці.

Відомо про 94 євреїв, яким удалося пережити німецьку окупацію у Голобському районі.

Голоби зайнято Червоною Армією 16 березня 1944 року.

1957 року Голобам надано статус селища міського типу. У селищі є краєзнавчий музей.

14 серпня 2015 була утворена Голобська об'єднана територіальна громада.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Ковельського району (1940—2020), селище увійшло до новоутвореного Ковельського району.

Пам'ятки архітектури + Перелік пам'яток архітектури Пам'яткаДатаОхоронний № та № у комплексі Національного значення Михайлівський костел () 1711–1728 рр. 140 / 0 Садиба () XVIII — поч. XIX ст. 1027 / 0 Садибний будинок () поч. XX ст. 1027 / 1 В'їзна брама () XVIII ст. 1027 / 2 Георгіївська церква () 1783 р. 1028 / 1 Дзвіниця Георгіївської церкви () XVIII ст. 1028 / 2 Місцевого значення Будинок залізничної станції () 1903 р. 171-м+

Релігія Адвентисти сьомого дня - громада налічує 18 членів громади.

Транспорт

Є однойменна залізнична станція (лінія Берестя-Київ збудована в 1873). У 2001 році гілка була електрифікована.

Через селище пролягає автошлях європейського значення , що з'єднує Егейське та Балтійське моря, у межах України траса має назву , ділянка Луцьк—Ковель.

Відомі люди

Уродженці Голоб Байда Григорій — волинський журналіст, працював у газеті «Волинь». Беркута Анатолій Всеволодович — кандидат економічних наук, заступник міністра регіонального розвитку та будівництва України. Божидарнік Віктор Володимирович — доктор технічних наук, професор, ректор Луцького Державного Технічного Університету у 1977—2015 рр. Брезвін Анатолій Іванович — колишній Голова Державної податкової адміністрації України; Президент Федерації хокею України. Кандидат економічних наук, заслужений економіст України. За науково-практичну діяльність нагороджений медаллю «За трудову відзнаку» (2002 р.); орденами «За заслуги» ІІІ ступеня (1997 р.), ІІ ступеня (1999 р.) та І ступеня (2004 р.). Владика Варнава (Гладун) — архієрей УПЦ (МП). Максимчук Станіслав Вікторович — герой АТО. Садовник Юрій Володимирович- доцент Національної металургійної академії України, кандидат технічних наук, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, автор унікального методу виробництва нержавіючої сталі, запущенного в 1991 році на заводі Дніпроспецсталь (м. Запоріжжя). Віхоть Олександр Михайлович — начальник залізничної станції в смт Голоби, а також активний спортивний діяч у Волинської області. Гарбарук Сергій Володимирович - голова селишної ради Архимандріт Ніфонт- настоятель храму Святого Георгія побідоносця російської православної церкви московського патріархату

Мешканці селища Галина Мневська (Галина Орлівна) — поетеса, політична діячка; похована в Голобах; Михайло Хижко — письменник-гуморист (народився у с. Глинську на Сумщині).

Галерея

Примітки

Література Р.Н. Оксенюк, С.С. Хрін. Голо́би // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.332-342 П. Долганов, С. Бурмістр, ГОЛОБИ Й МЕЛЬНИЦЯ: ЖИТТЯ ТА ЗАГИБЕЛЬ ЄВРЕЙСЬКИХ ГРОМАД, 2023: Міжнародний проєкт «Мережа пам’яті» Фонд «Меморіал убитим євреям Європи» Український центр вивчення історії Голокосту.

Посилання Відеоекскурсія архітектурою селища Голоби  — С. 280—281;  — С. 36; Goloby // maplandia ; Голоби // Замки та храми України ; Голоби // Дерев'яні храми України ; Голоби // Архітектурні та природні пам'ятки України ; Голоби // art.lutsk.ua Hołoby (stare grafiki) // Pamiątki wołyńskie Палац Вільгів у Голобах — вебпортал «Волинський Монітор»

Новини Голоби