Григо́рій Калустович Айва́зов (1904—1998) — радянський військовик, учасник Другої світової війни, почесний громадянин Бердичева.
Життєпис Нродився 1904 року у селі Армавір Чорноморської губернії (нині Армавір Краснодарського краю) в багатодітній вірменській родині, з Григорієм виховувалося четверо братів і сестер. Закінчив 2 класи початкової церковно-приходської школи, з 1917 року продовжив подальше навчання. По тому наймався, працював підручним електромонтером на молотарці, котра належала місцевому священнику, в 1920—1921 роках — візником на власному коні, 1922-го — пакувальником, агентом на Державній тютюновій фабриці в Армавірі. В 1923—1926 роках займався розповсюдженням літератури — у інспекції праці видавництва газет «Червона Зірка» й «Комуніст».
У листопаді 1926-го мобілізований до лав Червоної Армії, до складу 29-го кавалерійського полку 5-ї кавалерійської дивізії ім. Блінова — дислокувалася у місті Новочеркаськ. У полковій школі пройшов навчання, отримав звання помічника командира взводу. Проходив службу як молодший командир, командир взводу шабельного ескадрону, начальник школи, помічник начальника штабу з розвідки та оперативної роботи, помічник взводу 2-го ескадрону 29-го кавалерійського полку. 1933 року — командир взводу 4-го ескадрону 29-го Сталінградсько-Камишинського Червонопрапорного кавалерійського полку (1933), по тому — начальник зв'язку цього ж полку. У листопаді 1933-го очолив штаб 131-го кавалерійського полку.
1937 року призначений на посаду начальника штабу 28-го кавалерійського полку 5-ї кавалерійської дивізії, 1938-го очолив штаб 26-го кавалерійського полку (цієї ж дивізії).
У липні 1939 року направлений до Монголії, по квітень 1945-го проходив військову службу інструктором при начальнику штабу кавалерійської дивізії; з 1942-го — інструктором при командирі 7-ї кавалерійської дивізії у Монгольській Народній Революційній Армії.
1945 року повертається з Монголії до СРСР, у серпні направлений на посаду заступника командира 13-ї гвардійської кавалерійської дивізії 6-го кавалерійського корпусу, котрий входив до складу кінно-механізованої групи, якою командував генерал Ісси Плієва. У часі радянсько-японської війни його кінно-механізована група брала участь у Хінгано-Мукденській наступальній операції проти Квантунської армії.
Після закінчення війни у 1949—1950 роках — слухач академічних курсів удосконалення офіцерського складу при Військовій академії бронетанкових та механізованих військ ім. Й. І. Сталіна. По навчанні призначений командиром 40-го гвардійського механізованого полку 11-ї гвардійської механізованої дивізії. У Новограді-Волинському він проходив службу до 1951 року, того часу обирався депутатом Новоград-Волинської міської ради.
1951 року переїздить до Бердичева, призначений на посаду начальника штабу 32-ї гвардійської механізованої дивізії. Обирався депутатом Бердичівської міської ради. 1954 року звільнився з лав РА, вийшов на пенсію за віком, проживав у Бердичеві.
Довший час очолював штаб Цивільної оборони при Бердичівському міському виконавчому комітеті, до 1975 року очолював раду ветеранів партії. Активно займався громадськими справами, проводив виховну роботу серед молоді.
Похований у Бердичеві, сектор почесних поховань міського кладовища.
Нагороди та вшанування почесний громадянин Бердичева (1994) Орден Полярної Зірки (МНР) (1941), орден Червоної Зірки (1944), орден Червоного Прапора (1946), орден Леніна (1952) орден Вітчизняної війни 2 ступеня (1985) медаль «За перемогу над Німеччиною» (1945) медаль «30 років Радянської Армії і Флоту» (1948) інші медалі.
Джерела Айвазов Григорій Калустович