Розалі́нд Е́лсі Фра́нклін (;  — 16 квітня 1958) — британська біофізикиня і кристалографка, яка відкрила молекулярну структуру ДНК, вірусів, вугілля і графіту. Франклін була фахівчинею з рентгенівського структурного аналізу кристалізованих макромолекул. Найважливішим результатом її досліджень є математичний аналіз рентгенівських дифракційних картин дезоксирибонуклеїнової кислоти, що став передумовою для з'ясування структури подвійної спіралі ДНК. Її дослідницька стаття на цю тему, опублікована разом із докторантом Реймондом Гослінгом у квітні 1953 року, стала основою для паралельної статті Джеймса Вотсона та Френсіса Кріка про структуру ДНК. Хоча дослідження Франклін лягли в основу розшифровки ДНК Вотсоном і Кріком, за що вони отримали Нобелівську премію 1962 року, ні Франклін, ні Гослінг не отримали визнання за свій внесок. Пізніше Франклін керувала роботами з дослідження вірусу тютюнової мозаїки та вірусу поліомієліту.

За чотири роки до отримання колегами Нобелівської премії, 1958 року, Франклін померла у віці 37 років від пневмонії і раку яєчника, який, ймовірно, був спричинений впливом рентгенівських променів під час її досліджень.

Раннє життя та навчання

Сім'я та ранні роки (1920—1930) Франклін народилась 1920 року в Ноттінг Хіллі, ЛондонGRO Register of Births: SEP 1920 1a 250 KENSINGTON — Rosalind E. Franklin, mmn = Waley, у багатій та впливовій британській єврейській родині.Бренда Меддокс (2002). Rosalind Franklin: The Dark Lady of DNA. HarperCollins. ISBN 0-06-018407-8. Батько — Елліс Артур Франклін (1894—1964) — лондонський банкір та купець. Мати — Мюріел Френсіс Велі (1894—1976). Батьки надавали великого значення ретельному навчанню в школі та загальній освіті своїх п'ятьох дітей. Її старший брат Девід народився 1919 року, молодші брати Колін — 1923 року і Роланд — 1926 року. Її сестра Дженніфер народилася 1929 року, коли Розалінд було дев'ять років.Jenifer Glynn: My Sister Rosalind Franklin. Oxford University Press, 2012. Її дядько Герберт Семуель у 1916 році був міністром внутрішніх справ та став першим євреєм, який працював в британському кабінеті міністрів, а також першим Верховним комісаром ПалестиниSegev p..

Франкліни багато подорожували зі своїми дітьми та, що було незвично для того часу, також виїжджали за кордон. Розалінд насолоджувалася цими подорожами та з шести років виявляла жвавий інтерес до науки. У листі тітка Розалінд Меймі Бентвіч описувала, як сім'я проводила канікули, і писала про шестирічну племінницю: «Розалінд страшенно розумна — вона проводить весь свій час за арифметикою заради чистого задоволення, і її розрахунки завжди правильні».

Рання наукова підготовка (1930—1938) Сім'я Франклін була тісно пов'язана з коледжем для робітників, в якому батько Розалінд викладав електрику, магнетизм та історію Першої світової війни, а пізніше став у ній заступником директора.

Школи, які батьки обрали для Розалінд, підтримували любов до науки. Вона провела два роки в школі-інтернаті для дівчат на узбережжі Ла-Маншу і з особливим ентузіазмом ставилася до уроків природничих наук. З січня 1932 року вона відвідувала школу для дівчат Святого Павла, філософія якої полягала в тому, щоб підготувати кожну дівчину до кар'єри, і яка підкреслювала важливість того, щоб дівчата ставили перед собою цілі, не пов'язані зі шлюбом. Школа характеризувалася, перш за все, відмінним викладанням природничих дисциплін. У звіті про інспекційний візит до школи Комісії з атестації та шкільної інспекції Лондонського університету в 1935 році підкреслювалася кваліфікація вчителів фізики, хімії та біології, а також чудовий науковий комплекс, і високо оцінювалося ґрунтовне і послідовне викладання математики. У школі Розалінд досягла успіху в природничих науках, латині та спорті.

Біографка Бренда Меддокс припускає, що наукова освіта, яку Розалінд Франклін здобула в школі для дівчат Святого Павла, мала значний вплив на її науковий підхід. Саме тут наука розглядалася як «інтелектуальна діяльність, що вимагає акуратності, ретельності та наполегливості, а не азарту та зухвалості».

Здобуття вищої освіти (1938—1941)

Навчання в Кембриджі Навесні 1938 року 17-річна Франклін склала вступні іспити до Кембриджського університету. Вона здобула найвищий бал з хімії та була нагороджена стипендією, яка покривала значну частину університетських витрат. Однак її батько домовився, щоб ці гроші віддали одному зі студентів, який втік до Англії з нацистської Німеччини.

У Кембриджі обидва жіночі коледжі, Гертон і Ньюнем, запропонували їй місце навчання. Розалінд Франклін обрала Ньюнем і в жовтні 1938 року почала вивчати природничі науки. Вона проводила час далеко від товариського студентського життя. Вона шукала розслаблення у спорті: грала в сквош і теніс, їздила на довгі велосипедні прогулянки та займалася веслуванням.

Під час навчання Франклін дедалі більше спеціалізувалася на кристалографії та фізичній хімії, яка вивчає структурні властивості та поведінку атомів і молекул. Вона закінчила навчання з фізичної хімії як найкраща у своєму класі, після чого отримала стипендію коледжу для проведення досліджень на четвертому курсі в Кембриджі.

Випускні іспити вона здала в 1941 р., але, оскільки жінки в той час не мали права після завершення Кембриджу отримувати наукові ступені, їй було присвоєно лише номінальний ступінь. 1945 року в Кембриджському університеті їй присуджено ступінь доктора наук.

Жінки у вищій освіті

Розалінд Франклін навчалася в той час, коли академічна освіта для жінки була далеко не само собою зрозумілою. У біографії Франклін Бренда Меддокс так описує ситуацію, в якій опинилася Розалінд Франклін:«У Кембриджі жінок почали приймати з 1869 року, євреїв — з 1871 року; але на відміну від Оксфорда, де жінкам було надано академічне звання з 1921 року, жінок не приймали як „членів університету“. Жінок також не вважали повноправними студентками, а лише „ученицями коледжів Гертон і Ньюнем“. Вони лише номінально мали право на титул. „Титул цицьок“ був вдалим жартом. Студенткам дозволяли відвідувати чоловічі лекції, але вони мусили сидіти разом у перших рядах, принаймні до початку 1930-х… Викладачкам і директору Ньюнемського коледжу не дозволялося відвідувати важливі університетські церемонії. Замість цього вони мусили сидіти з дружинами викладачів у капелюшках і рукавичках на традиційних церемоніях, коли чоловіки носили свої червоні академічні мантії і чорні оксамитові докторські капелюхи»Maddox, Rosalind Franklin, the dark lady of DNA, Harper Collins 2002, S. 44..Жінкам-науковицям було дуже важко отримати визнання, особливо в природничих науках. Лише у 1945 році перших жінок-науковиць прийняли до Британського королівського товариства. 1944 року Отто Ган отримав Нобелівську премію, але Лізу Майтнер, як і в наступні роки, проігнорували.

Розалінд Франклін зіткнулася з небажанням допускати жінок до лав науковців не лише в студентські роки. Протягом усієї своєї наукової кар'єри вона страждала від неохочого сприйняття жінок-дослідниць у своїй галузі. Особливо під час її досліджень у Королівському коледжі Лондона через її стать колеги-чоловіки не сприймали її.

Дослідження вугілля (1942—1946) Як британські євреї, сім'я Франклінів уважно стежила за подіями в націонал-соціалістичній Німеччині. Батько Розалінд, зокрема, був активно задіяний, коли з 1938 року потік єврейських біженців збільшився. Він скоротив свої робочі години в банку та очолив відділ гарантій Німецько-єврейського комітету у справах біженців. Разом зі своєю сестрою Меймі Бентвіч він заснував організацію, яка опікувалася розміщенням німецько-єврейських дітей, що прибули до Англії. Двох з них 1938 року прийняли в сім'ю Франкліна. У січні 1945 року батька Франклін відзначено Орденом за заслуги Британської імперії.

Розалінд Франклін була глибоко вражена тим, наскільки її однокурсники байдужі до листопадових погромів 1938 року в Німеччині. Вона погоджувалася з батьком, що Адольфу Гітлеру потрібно чинити рішучий опір. Єдиним пунктом розбіжностей було те, яким має бути її внесок, окрім збору пожертв та волонтерства в організаціях для біженців. З погляду батька, понад усе вона ставила навчання, в той час, як її брати ризикували життям заради батьківщини. Про це вона написала йому в листі від 1 червня 1942 року:«…Я не знаю, чому у вас склалося враження, що я „скаржилася“ на те, що мені довелося відмовитися від докторського ступеня заради військової роботи. Коли рік тому я подавала заявку на дослідження, мене запитали, чи хочу я займатися військовою роботою, і я відповіла „так“. Мене переконали, що першою проблемою, з якою мені доведеться мати справу, буде військова робота… Я [неодноразово] чітко наголошувала, всупереч порадам мого керівництва, що я краще займуся військовою роботою зараз, а докторську отримаю пізніше».Maddox, Rosalind Franklin, the dark lady of DNA, Harper Collins 2002, S. 74Між 1941 і 1942 роками Франклін працювала на Рональда Норріша. Вона отримала можливість виконувати роботу, яка була важливою для військових зусиль, коли 1942 року був сформований штат новоспечених фізиків у новоствореній Британській дослідницькій асоціації з утилізації вугілля в Кінгстоні-на-Темзі. Розалінд Франклін як асистентка наукового співробітника почала досліджувати фізико-хімічні властивості вугілля. Метою цього дослідження, яке було класифіковано як важливе для військових зусиль, було ефективніше використання вугілля. Паралельно вона працювала наглядачкою повітряної тривоги, перевіряючи відключення електроенергії.

Її робота про пористу структуру вугілля допомогла у зародженні ідеї про високоміцне вуглецеве волокно і стала основою для її докторської дисертації: «Фізична хімія твердих органічних колоїдів на прикладі вугілля і пов'язаних з ним матеріалів». 1945 року вона здобула ступінь доктора (Ph.D.) з фізичної хімії. Узагальнення результатів досліджень з'явилося в 1946 році в британському журналі Transactions of the Faraday Society під назвою «Теплове розширення вугілля і карбонізоване вугілля» ().

Французькі роки (1947—1950)

Оскільки після завершення роботи про пористу структуру вугілля Франклін не отримала жодних цікавих дослідницьких проєктів, у 1947 році вона поїхала до Парижа, щоб працювати в Центральній лабораторії хімічних служб держави, де стала фахівчинею з аналізу кристалічної структури. Цю посаду їй запропонував французько-єврейський фізик Адрієн Вайль, який під час нацистської окупації Франції працював у Кембриджі та відтоді добре знав Розалінд Франклін. Лабораторію — державно науково-дослідну установу, — очолив Жак Мерінг, що, як і більш як двадцять його співробітників, цінував здатність Розалінд Франклін виконувати складну експериментальну роботу. Під керівництвом Мерінга вона навчилася використовувати рентгенівські промені для аналізу внутрішньої структури деревного вугілля та кам'яного вугілля. Розалінд Франклін не лише отримувала задоволення від роботи, але й комфортно почувалася серед своїх колег. Вона відповідала за невелику групу співробітників, які використовували рентгенівський дифракційний аналіз вуглецевих матеріалів. Свою роботу Франклін задокументувала в численних статтях, які з'явилися в таких журналах, як Acta Crystallographica і Transactions of the Faraday Society. До кінця своїх років у Парижі вона була міжнародно визнаною науковицею у своїй галузі.

Коли Франклін жила у Франції, країна все ще страждала від економічних обмежень повоєнного періоду, коли предмети повсякденного вжитку були нормовані. Франклін імпровізувала, замовляючи їжу з Англії або, наприклад, надсилаючи матері свої точні мірки для спідниці, оскільки парашутний шовк, який використовувався для цього, було легше дістати в Англії, ніж у Франції. Попри складні умови життя, листи, які вона писала родині, свідчать про те, що роки, проведені у Франції, були одними з найщасливіших для неї. Проте саме родина наполегливо просила її повернутися до Англії.

Королівський коледж (1950—1953)

Нечіткий розподіл завдань