Клинопис (, від , «клин»)— лого-силабічне письмо, яке виникло не пізніше XXXV століття до н. е. та використовувалося для запису в стародавньому Межиріччі. Вважається найстарішим розшифрованим способом запису мови.
Історія Клинописом послуговувалися понад 35 століть. За цей час, а саме від XXXV століття до н. е. до I століття нашої ери, ця система пройшла через кілька стадій еволюції. Клинопис був повністю замінений алфавітним письмом під час римської епохи і з початку 1-го ст. н. е. у світі не використовується жодної клинописної системи. Останній відомий клинописний напис, — астрономічний текст, — було написано у 75 році н. еMarckham Geller, "The Last Wedge, " Zeitschrift für Assyriologie und vorderasiatische Archäologie 86 (1997): 43–95. http://www.degruyter.com/view/j/zava.1997.87.issue-1/zava.1997.87.1.43/zava.1997.87.1.43.xml . Лише в 19 столітті клинопис було розшифровано (див. ассиріологія). Успішне завершення розшифровки датується 1857 роком. Система складається з поєднання знаків для слів і складових знаків.
Клинописні знаки зазнали значних змін протягом більш ніж двох тисячоліть. Зображення внизу показує розвиток знака SAG «голова».
Етап 1 показує, піктограму, у її початковому записі близько 3000 до н. е.
Етап 2 показує, як обертається піктограма, яка написана близько 2800 р. до н. е.
Етап 3 показує, знак в архаїчному монументальному написі, від бл. 2600 до н. е.
4-та стадія є знаком, який написано в глині, сучасником етапу 3.
Етап 5 являє знак кінця III тисячоліття.
Етап 6 являє староассирійський знак на початку II тисячоліття, прийнятий в хетському клинописі.
Етап 7 є спрощений знак, написаний в ассирійській книзі на початку першого тисячоліття, і до зникнення знака.
Письмо у своєму розвитку пройшло три послідовні стадії: піктограму, ідеограму та фонограму (в Месопотамії використовувалася складова фонетична писемність — окремі символи відповідали складам слова). Спершу клинописне письмо було дуже громіздким, налічувало близько 2000 знаків. Поступово вавилонці та ассирійці зменшили кількість знаків до 350—400. До того ж окремі клинописні ідеограми слугували детермінативами, тобто вказували як слід читати й розуміти сусідні знаки. В епоху Середньовавилонського царства клинопис став міжнародним дипломатичним письмом н месопотамський клинопис іноді образно називають «латиницею Стародавнього Сходу». Проте з останньої третини II тис. до н. е. клинопис почали витісняти стародавні алфавіти. Ассиріологи вважають, що клинописне письмо поступилося місцем алфавітному не стільки тому, що останнє простіше і зручніше, скільки у наслідок поширення на Близькому Сході арамейської мови.
На початку І тис. до н. е. у Месопотамії глиняні таблички змінюються дерев'яними, вкритими воском (цери)http://www.britishmuseum.org/research/collection_online/collection_object_details.aspx?assetId=108327001&objectId=368919&partId=1 Британський музей. Воскова табличка (цера) з клинописними знаками.. Такі дерев'яні таблички потім зброшуровували в книги — ширми за допомогою шнурка. Користуватися такими «книгами» було зручніше, ніж важкими та крихкими глиняними табличками. Іноді клинописні знаки наносилися чорнилом на вологу глинуhttp://www.britishmuseum.org/research/collection_online/collection_object_details.aspx?assetId=106527001&objectId=282816&partId=1.
Дешифрування клинопису
Старомесопотамські писемні джерела «заговорили» з істориками лише у XIX столітті. Ключ до дешифрування клинописного письма на початку XIX ст. винайшов вчитель німецького ліцею Георг Гротефенд. Йому вдалось прочитати короткий напис, зроблений на колоні царського палацу в Персеполі трьома мовами: староперсидською, еламською і вавилонською. Зусиллями Георга Гротенфенда було встановлено 9 знаків, але в його відкриття ніхто не повірив, навіть не надрукували його працю. Тому клинопис був остаточно дешифрований лише в середині XIX ст. норвежцем К. Лассеном, французом Еженом Бюрнуфом, та англійцем Генрі Роулінсом. Ці вченні скористались сенсаційною знахідкою Роулінса — Бехістунським написом, якого було викарбувано на прямовисній Бехистунській скелі в іранській долині за наказом царя Дарія І. Після, спеціально влаштованих, під наглядом комісії з Британської Академії наук, перекладів було визнано, що ассиріологам дійсно вдалося перекласти текст Тіглатпаласара І. Таким чином, 1857 вважають роком народження — ассиріології. Клинопис являв собою низку клиноподібних умовних знаків, які передавали значення відповідних зображень.
Однак для позначення об'єктів та ідей уже тоді почали використовувати звукову систему. І хоча клинопис також складався із сотень знаків, він був більш універсальним та різноплановим. Саме тому клинопис напрочуд швидко поширювався і прижився у шумерів, ассирійців, вавилонян, персів та мешканців держави Урарту.
Використання клинопису До середини 3 тис. до н. е. клинопис, що використовувався щонайменше для шумерської й аккадської мов, розвинувся у більш-менш стабільну словесно-складову систему, що включала близько 600 знаків, для яких була характерна як поліфонія, так і омофони. Протягом наступних століть усі 600 знаків ніколи не використовувалися одночасно в одному місці, і в певному сенсі подальша історія клинопису — це історія вибору форм знаків і їх значень, залежно від часу, місця і жанру, з додаванням деяких значень і невикористанням багатьох інших, спрощенням окремих знаків і формуванням характерних місцевих форм письма. Запис мови клинописом міг відбуватись як і з використанням багатьох логограм (тобто система була лого-силабічною), так і з використанням майже самих тільки силабограм (з дуже малою кількістю логограм) (тобто система була майже складовою). Прикладом майже складової клинописної системи є еламський клинопис.
Слідом за поширенням по Передній Азії шумеро-аккадської культури повсюдно став поширюватися й клинопис. У першу чергу разом з аккадською мовою, але поступово пристосовуючись і для місцевих мов. Від деяких мов нам відомі лише окремі глоси, імена власні або ізольовані тексти (каситської, аморейської, амарнсько-ханаанської, хаттської) мов. Відомі лише 4 мови, які пристосували і систематично використовували клинопис для великої частини текстів: хетська, еламська, хурритська й урартська. Окрім того, клинописними за формою, але функціонально відмінними є давньоперський клинопис та угаритський алфавіт.
Еламський клинопис (2500—331 рр. до н. е.) Хуритський клинопис (2000-XII/XI ст. до н. е.) Хеттський клинопис (XVII—XIII ст. до н. е.) Урартський клинопис (830—650 рр. до н. е.)
Таблиця складів В таблиці показано склади ПГ і ГП (П — приголосний, Г — голосний). Складові знаки, що використовувалися в шумерській мові, розрізняли 16 приголоснихDaniel A Foxvog, «Introduction to Sumerian grammar»; ст. 16 — 22; ст. 16 — 17 (складові знаки шумерського письма) https://web.archive.org/web/20160219122313/http://www.anelanguages.com/SumerianGrammarFoxvog.pdf«A descriptive grammar of Sumerian»; ст. 31 — 57 https://web.archive.org/web/20160219123652/https://openaccess.leidenuniv.nl/bitstream/handle/1887/16107/Binnenwerk-jagersma.pdf: b, d, g, g̃, ḫ, k, l, m, n, p, r, ř, s, š, t, z. Також були знаки для чотирьох голосних: a, e, i, u.
-a -e -i -u a 𒀀, á 𒀉 e 𒂊, é 𒂍 i 𒄿, í=IÁ 𒐊 u 𒌋, ú 𒌑, ù 𒅇 b- ba 𒁀, bá=PA 𒉺, bà=EŠ 𒂠 be=BAD 𒁁, bé=BI 𒁉, bè=NI 𒉌 bi 𒁉, bí=NE 𒉈, bì=PI 𒉿 bu 𒁍, bú=KASKAL 𒆜, bù=PÙ 𒅤 d- da 𒁕, dá=TA 𒋫 de=DI 𒁲, dé , dè=NE 𒉈 di 𒁲, dí=TÍ 𒄭 du 𒁺, dú=TU 𒌅, dù=GAG 𒆕, du4=TUM 𒌈 g- ga 𒂵, gá 𒂷 ge=GI 𒄀, gé=KID 𒆤, gè=DIŠ 𒁹 gi 𒄀, gí=KID 𒆤, gì=DIŠ 𒁹, gi4 𒄄, gi5=KI 𒆠 gu 𒄖, gú 𒄘, gù=KA 𒅗, gu4 𒄞, gu5=KU 𒆪, gu6=NAG 𒅘, gu7 𒅥 ḫ- ḫa 𒄩, ḫá=ḪI.A 𒄭𒀀, ḫà=U 𒌋, ḫa4=ḪI 𒄭 ḫe=ḪI 𒄭, ḫé=GAN 𒃶 ḫi 𒄭, ḫí=GAN 𒃶 ḫu 𒄷 k- ka 𒅗, ká 𒆍, kà=GA 𒂵 ke=KI 𒆠, ké=GI 𒄀 ki 𒆠, kí=GI 𒄀 ku 𒆪, kú=GU7 𒅥, kù 𒆬, ku4 𒆭 l- la 𒆷, lá=LAL 𒇲, là=NU 𒉡 le=LI 𒇷, lé=NI 𒉌 li 𒇷, lí=NI 𒉌 lu 𒇻, lú 𒇽 m- ma 𒈠, má 𒈣 me 𒈨, mé=MI 𒈪, mè 𒀞/𒅠 mi 𒈪, mí=MUNUS 𒊩, mì=ME 𒈨 mu 𒈬, mú=SAR 𒊬 n- na 𒈾, ná 𒈿, nà=AG 𒀝, na4 («NI.UD») 𒉌𒌓 ne 𒉈, né=NI 𒉌 ni 𒉌, ní=IM 𒉎 nu 𒉡, nú=NÁ 𒈿 p- pa 𒉺, pá=BA 𒐀 pe=PI 𒉿, pé=BI 𒁉 pi 𒉿, pí=BI 𒁉, pì=BAD 𒁁 pu=BU 𒁍, pú=TÚL 𒇥, pù 𒅤 r- ra 𒊏, rá=DU 𒁺 re=RI 𒊑, ré=URU 𒌷 ri 𒊑, rí=URU 𒌷 ru 𒊒, rú=GAG 𒆕, rù=AŠ 𒀸 s- sa 𒊓, sá=DI 𒁲, sà=ZA 𒍝, sa4 («ḪU.NÁ») 𒄷𒈾 se=SI 𒋛, sé=ZI 𒍣 si 𒋛, sí=ZI 𒍣 su 𒋢, sú=ZU 𒍪, sù=SUD 𒋤, su4 𒋜 š- ša 𒊭, šá=NÍG 𒐼, šà 𒊮 še 𒊺, šé, šè 𒂠 ši=IGI 𒅆, ší=SI 𒋛 šu 𒋗, šú 𒋙, šù=ŠÈ 𒂠, šu4=U 𒌋 t- ta 𒋫, tá=DA 𒁕 te 𒋼, té=TÍ 𒊹 ti 𒋾, tí 𒊹, tì=DIM 𒁴, ti4=DI 𒁲 tu 𒌅, tú=UD 𒌓, tù=DU 𒁺 z- za 𒍝, zá=NA4 𒉌𒌓
ze=ZI 𒍣, zé=ZÌ 𒍢 zi 𒍣, zí 𒍢, zì 𒍥 zu 𒍪, zú=KA 𒅗 g̃- g̃á=GÁ 𒂷 g̃e26=GÁ 𒂷 g̃i6=MI 𒈪 g̃u10=MU 𒈬 ř- řá=DU 𒁺 ře6=DU 𒁺
a- e- i- u- a 𒀀, á 𒀉 e 𒂊, é 𒂍 i 𒄿, í=IÁ 𒐊 u 𒌋, ú 𒌑, ù 𒅇 -b ab 𒀊, áb 𒀖eb=IB 𒅁, éb=TUM 𒌈 ib 𒅁, íb=TUM 𒌈 ub 𒌒, úb=ŠÈ 𒂠 -d ad 𒀜, ád 𒄉ed=Á 𒀉id=Á 𒀉, íd=A.ENGUR 𒀀𒇉 ud 𒌓, úd=ÁŠ 𒀾 -gag 𒀝, ág 𒉘 eg=IG 𒅅, ég=E 𒂊ig 𒅅, íg=E 𒂊ug 𒊌 -ḫ aḫ 𒄴, áḫ=ŠEŠ 𒋀eḫ=AḪ 𒄴iḫ=AḪ 𒄴 uḫ=AḪ 𒄴, úḫ 𒌔 -k ak=AG 𒀝ek=IG 𒅅ik=IG 𒅅uk=UG 𒊌 -lal 𒀠, ál=ALAM 𒀩el 𒂖, él=IL 𒅋 il 𒅋, íl 𒅍ul 𒌌, úl=NU 𒉡 -mam 𒄠/𒂔, ám=ÁG 𒉘em=IM 𒅎im 𒅎, ím=KAŠ4 𒁽um 𒌝, úm=UD 𒌓 -n an 𒀭en 𒂗, én, èn=LI 𒇷 in 𒅔, in4=EN 𒂗, in5=NIN 𒊩𒌆un 𒌦, ún=U 𒌋 -pap=AB 𒀊ep=IB 𒅁, ép=TUM 𒌈ip=IB 𒅁, íp=TUM 𒌈 up=UB 𒌒, úp=ŠÈ 𒂠 -rar 𒅈, ár=UB 𒌒er=IR 𒅕 ir 𒅕, íp=A.IGI 𒀀𒅆ur 𒌨, úr 𒌫 -sas=AZ 𒊍es=GIŠ 𒄑, és=EŠ 𒂠is=GIŠ 𒄑, ís=EŠ 𒂠us=UZ 𒊺𒄷, ús=UŠ 𒍑 -šaš 𒀸, áš 𒀾 eš 𒌍/𒐁, éš=ŠÈ 𒂠iš 𒅖, íš=KASKAL 𒆜uš 𒍑, úš=BAD 𒁁 -tat=AD 𒀜, át=GÍR gunû 𒄉et=Á 𒀉it=Á 𒀉ut=UD 𒌓, út=ÁŠ 𒀾 -zaz 𒊍ez=GIŠ 𒄑, éz=EŠ 𒂠iz= GIŠ 𒄑, íz=IŠ 𒅖uz=ŠE&HU 𒊺𒄷 úz=UŠ 𒍑, ùz 𒍚 -g̃ ág̃=ÁG 𒉘 èg̃=ÁG 𒉘 ìg̃=ÁG 𒉘 ùg̃=UN 𒌦
Для передачі аккадської мови було введено додаткові складові знаки для аккадських приголосних«Assyrisch-babylonische Zeichenliste». Rykle Borger unter Mitarbeit von Friedrich Ellermeier. https://ia802705.us.archive.org/3/items/Assyrisch-babylonischeZeichenliste/RykleBorgerAssyrisch-babylonischeZeichenliste.pdf«The Semitic languages». Edited by Robert Hetzron. Ст. 26 (таблиця неоассирійських клинописних складових знаків) https://books.google.com.ua/books?id=KQpFAQAAQBAJ&printsec=frontcover&hl=uk#v=onepage&q&f=false «The world's writing systems». Edited by Peter T. Daniels, William Bright. Ст. 45 — 57 (складові знаки аккадського клинопису) https://books.google.com.ua/books?id=ospMAgAAQBAJ&printsec=frontcover&hl=uk#v=onepage&q&f=false : q, ', ṣ, ṭ, y, w.
<div class="center Unicode"> {|class="wikitable" style=" text-align:center;" |- | || -a || -e || -i || -u |- | q- || qa=SÌLA 𒋡 ,qá=GA 𒂵 || qe=KIN 𒆥 ,qé=KI 𒆠 || qi=KIN 𒆥 ,qí=KI 𒆠 || qu=KUM (GUM) 𒄣 ,qú=KU 𒆪 |- | ṣ- || ṣa=ZA 𒍝 || ṣe=ZÉ 𒍢 ,ṣé=ZE 𒍣 || ṣi=ZÉ 𒍢 ,ṣí=ZI 𒍣 || ṣu=ZUM 𒍮 ,ṣú=ZU 𒍪 |- | ṭ- || ṭa=DA 𒁕 ,ṭá=TA 𒋫 || ṭe=DE 𒁲 ,ṭé=DÍ 𒌓 || ṭi=DE 𒁲 ,ṭí=DÍ 𒌓 || ṭu=DÙN 𒂅 ,ṭú=TU 𒌅 |- | y- || ya=I.A 𒅀 ,yá=IÁ 𒐊 ,yà (ya)=PI 𒉿 || ye=I.A 𒅀 || yi=PI 𒉿, yí (yi)=I.A 𒅀 || yu=I.A 𒅀, yú (yu)=PI 𒉿 |- | w- || wa=PI 𒉿 || we=PI 𒉿 || wi=PI 𒉿 || wu=PI 𒉿 |- | '- || 'a='A 𒀪 || e='A 𒀪 || '''i='A 𒀪 || u='A 𒀪 |} </div>
a- e- i- u- -q aq=AG 𒀝 eq=EG 𒅅 iq=IG 𒅅 uq=UG 𒊌 -ṣ aṣ=AZ 𒊍 ,áṣ=ÁŠ 𒀾 eṣ=EZ 𒄑 iṣ=EZ 𒄑 ,íṣ=IŠ 𒅖 uṣ=UZ 𒊺𒄷 ,úṣ=UŠ 𒍑 -ṭ aṭ=AD 𒀜 ,áṭ=ÁT 𒄉 eṭ=ED 𒀉 iṭ=ID 𒀉 uṭ=UD 𒌓 -w aw=PI 𒉿 ew=PI 𒉿 iw=PI 𒉿 uw=PI 𒉿 -' a'''='A 𒀪 || e='A 𒀪 || i'''='A 𒀪 || u='A 𒀪
Для передачі хеттської мови було додано декілька складових знаків для приголосних: y, w.
-a -e -i -u y- ya=I.A 𒅀 w- wa=PI 𒉿 wi5=GEŠTIN 𒃾
У клинописі для хурритської мови розрізнялися голосні u та о''. До того ж, знаки для складів uП і Пu (П — приголосний) позначали ще й склади оП і По«The world's writing systems». Edited by Peter T. Daniels, William Bright. Ст. 61 — 64 (на сторінці 62 — таблиця складових знаків хурритського клинописного письма) https://books.google.com.ua/books?id=ospMAgAAQBAJ&printsec=frontcover&hl=uk#v=onepage&q&f=false .
u о u=Ú 𒌑 о=U 𒌋
Примітки
Джерела
https://web.archive.org/web/20071215032438/http://www.bagato-referativ.com.ua/referats/Istoriya/1761-13.html Знаки шумерського письма. «A descriptive grammar of Sumerian». «The Semitic languages». Edited by Robert Hetzron. Rykle Borger, Friedrich Ellermeier, «Assyrisch-babylonische Zeichenliste». Знаки шумерського письма. Rebecca Hasselbach, «Sargonic Akkadian. A historical and comparative study of the syllabic texts».