Синдикалізм (англ. syndicalism) — концепція економічної системи, яка гіпотетично замінить капіталізм, на профспілково-політичний рух, який передбачає, що робітники, промислові підприємства та організації систематизуються в конфедерації або синдикати.

На думку прихильників синдикалізму, профспілки є потенційним засобом для знищення трудової аристократії і управління суспільством в інтересах інформованої і навченої більшості, через профспілкову демократію. Промисловість в синдикаліській системі повинна регулюватися через кооперативні конфедерації і взаємну допомогу. Місцеві синдикати можуть вести зносини з іншими синдикатами через Bourse du Travail (обмін праці), який буде колективно визначати розподіл біржових товарів.

Тактика здійснення цього соціального устрою зазвичай викладається анархо-синдикалізмом. Анархо-синдикалісти закликають до розвитку навичок самоуправління і солідарності через самоорганізацію в повсякденній боротьбі за покращення життєвих умов і розширення прав найманих робітників, проти зазіхань капіталу і держави, проводячи страйки, бойкоти, демонстрації, саботажі та інші подібні акції протесту.

Історія Синдикалізм зародився в кінці 19-го століття. Як такої батьківщини синдикалізму ми не знаємо, але ця ідея майже одночасно зародилася у кількох європейських державах — Іспанії, Франції, Італії та Швейцарії, країн Латинської Америки, де, окрім великих підприємств, активно розвивалися і доморобні підприємства, а також у тих країнах була велика дрібна буржуазія. Одною з головних течій синдикалізму у той момент був анархо-синдикалізм, створений теоретиками Жорж Сорель та Юбер Лагардель.

Розквіту синдикалізм набув у 20-му столітті, адже багато робітників вже у той час розчарувалися у напрямку дій соціалістичних та соціал-демократичних партій. Згодом власну систему синдикалізму із примішкою корпоративізму, названу націонал-синдикалізмом, придумали італійські фашисти, які ввели цю систему в Італії підчас свого правління, яку потім перейняли іспанці, заснувавши партію «Іспанська фаланга».

Вчені про синдикалізм Людвіг фон Мізес, видатний представник Австрійської школи економіки, так описує механізми синдикалізму:Синдикалізм, так само як й соціалізм, має на меті подолання відокремлення працівників від засобів виробництва, тільки відбувається це іншим шляхом. Не всі працівники стануть власниками всіх засобів виробництва; ті, хто працює в певній галузі чи на певному підприємстві, або працівники, зайняті в цілій галузі виробництва, отримають у власність засоби виробництва, які використовуються в ній.Ludwig von Mises, Socialism: An Economic and Sociological Analysis (Indianapolis, Ind.: Liberty Fund, 1981), p. 240

Якщо синдикалістська реформа має означати щось більше, ніж простий перерозподіл виробничих благ, тоді вона не може дозволити зберегтися капіталістичним відносинам власності на засоби виробництва. Вона повинна вилучити з ринку виробничі блага. Окремі громадяни не повинні розпоряджатися належними їм частками в засобах виробництва; адже за синдикалізму вони пов'язані з особою власника набагато тісніше, ніж у ліберальному суспільстві.Mises, Socialism, p. 242

Синдикалізм в Україні Синдикалізм в Україні має довгу історію, яка почалася в XIX столітті. Перші профспілки в Україні були створені в 1860-х роках, і вони швидко поширилися по всій країні.

У 1873 році в Києві була створена перша загальноукраїнська профспілка — Київська поліграфічна робітнича асоціація. Ця асоціація об'єднувала робітників поліграфічної галузі і вела боротьбу за кращі умови праці та заробітну плату.

У 1890-х роках синдикалізм в Україні набув нового розвитку. У цей період були створені нові профспілки, зокрема в металургійній, гірничій та текстильній галузях.

У 1905 році в Україні відбулася перша революція. Профспілки відіграли важливу роль у цій революції, вони організовували страйки та інші протести проти царського уряду.

Після поразки революції 1905 року уряд царської Росії розпочав репресії проти профспілок. Багато профспілкових активістів були заарештовані або вбиті.

У 1917 році в Росії відбулася революція, яка призвела до падіння царського уряду. Профспілки в Україні відіграли важливу роль у цій революції, вони організовували страйки та інші протести проти царського режиму.

Після встановлення радянської влади в Україні профспілки були підпорядковані державі. Вони використовувалися для контролю над робітниками і для пропаганди комуністичних ідей.

У 1930-х роках радянський уряд розпочав масові репресії проти профспілок. Багато профспілкових активістів були заарештовані або вбиті.

Після розпаду СРСР профспілки в Україні знову стали незалежними. Однак вони зіткнулися з низкою проблем, зокрема з низьким рівнем членства та конкуренцією з боку неформальних трудових об'єднань.

Сьогодні профспілки в Україні продовжують вести боротьбу за кращі умови праці та заробітну плату для робітників. Вони також відіграють важливу роль у політичному житті країни.

Ідеї, які базуються на синдикалізмі

Анархо-синдикалізм Соціал-синдикалізм Націонал-синдикалізм

Див. також Трейд-юніонізм

Примітки