Агесілай (; III ст. до н. е.) — спартанський політичний діяч, ефор 242—241 років до н. е., представник царського роду Евріпонтидів. Був дядьком спартанського царя-реформатора Агіса IV і одним із найвпливовіших учасників політичної боротьби, пов'язаної з його реформами. Існує гіпотеза, що Агесілай міг виконувати функції регента при молодому цареві.

Державний устрій Спарти передбачав одночасне правління двох царів, один з яких мав походити з династії Агіадів, інший — з династії Евріпонтидів. Агесілай приєднався до прихильників реформ царя Агіса IV, ймовірно, значною мірою через власну зацікавленість у скасуванні боргів. Він сприяв залученню на бік реформаторів своєї сестри та матері , які були одними з найбагатших землевласниць Спарти. Спроба провести реформи законним шляхом завершилася невдачею і Агесілай підтримав переворот Агіса IV, внаслідок якого противник реформ і другий цар Леонід II був усунутий від влади, а Агесілай став одним із новопризначених ефорів.

Отримавши владу, Агесілай домігся скасування боргів, але, за свідченням Плутарха, гальмував перерозподіл землі, оскільки сам був великим землевласником. Антична традиція зображує його корисливим і беззаконним політиком, чиї дії спричинили дискредитацію реформаторського руху та полегшили повернення до влади Леоніда II. Після контрперевороту, який завершився стратою Агіса IV, Агесілаю вдалося врятуватися втечею завдяки синові . За однією з реконструкцій, він згодом оселився у птолемеївському Єгипті.

Оцінка ролі Агесілая в історіографії залишається неоднозначною. Античний письменник-мораліст Плутарх, посилаючись на Філарха, вважав його головним винуватцем провалу реформ Агіса IV. Частина сучасних дослідників схильна бачити в ньому не самостійного «злого генія» реформ, а представника ширших інтересів спартанської землевласницької олігархії. Інші гіпотези, навпаки, надавали Агесілаю значно активнішу роль, аж до припущення, що саме він був справжнім ініціатором реформ, використовуючи Агіса IV як політичну фігуру.

Біографія

Агесілай походив зі спартанського царського роду Евріпонтидів, представники якого виводили своє походження від героя Геракла. Завдяки Полібію відомо, що батька Агесілая звали Евдамідом, його сестрою була , дружина царя Евдаміда II та матір царя Агіса IV. Скоріш за все, матір Агесістрати — , була також і матір'ю Агесілая. Альфред Бредфорд ототожнював батька Агесілая з царем Евдамідом I, але дослідник Е. Маккуїн вказував, що у цієї гіпотези є ціла низка хронологічних проблем. Натомість Маккуїн запропонував версію, що батько Агесілая належав до бокової гілки династії Евріпонтидів і міг бути сином царя Евдаміда I або був сином полководця , який доводився братом царям Агісу III та Евдаміду I. У останньому випадку, Агесілай був названий на честь свого дідуся.

Агесілай був талановитим оратором, але людиною розбещеною та грошолюбною. Достеменно нічого не відомо про його життя до початку реформ царя Агіса IV. За версією Е. Маккуїна, Агесілай був регентом при своєму небожі, однак, ця гіпотеза не знайшла підтримки у науковій спільноті. Як зазначила Лариса Печатнова, у джерелах Агіс IV зображений як самостійна фігура.

На час правління Агіса IV у Спарті значно скоротилася кількість повноправних громадян, тоді як земля і багатство зосередилися в руках небагатьох родин. Запропонована царем програма реформ передбачала скасування боргів, поділ землі на нові наділи, розширення громадянського корпусу шляхом включення до нього частини періеків та інших вільних, але не повноправних, мешканців, а також відновлення спільних трапез і традиційного спартанського способу життя. Реформатори подавали ці заходи як повернення до давнього устрою, пов’язаного з іменем легендарного законодавця Лікурга.

Згідно з Плутархом, Агесілай став одним з прихильників реформ Агіса IV, відгукнувшись на прохання свого сина . Проте, справжньою причиною, яка спонукала його приєднатися до починань небожа, були надмірні борги, від яких він сподівався звільнитися за допомогою реформ. Агесілай допоміг схилити на бік реформаторів матір та бабусю царя — відповідно, свою сестру та матір, які були одними з найзаможніших землевласниць у Спарті. Сестра Агесістрата спершу виступила проти реформ, однак Агесілаю вдалося запевнити її, що це починання чекає успіх і що воно буде служити загальному благу.

Оскільки погляди старійшин розійшлися, долю реформ мала вирішити апелла. Агесілай разом з Лісандром та Мандроклідом виступав на народних зборах з промовами у підтримку реформ. Народні збори підтримали ініціативу царя, однак потрібна була ще ухвала герусії. Завдяки діяльності противника реформ — царя Леоніда II, ретру було відхилено з різницею в один голос.

Зрозумівши, що законними способами провести реформу не вдається, Агіс IV разом зі своїми прихильниками організував військовий заколот. Він сам призначив нових ефорів, серед яких був його дядько Агесілай, і відсторонив від влади царя Леоніда II. На думку дослідниці Лариси Печатнової, саме Агесілаю було наказано реалізувати ретру Лісандра. Коли після перевороту з міста втік колишній цар Леонід II, ефор наказав послати за ним убивць, але через протидію царя Агіса IV, Леоніду II вдалося з дочкою потрапити у Тегею. Новим царем з династії Агіадів став Клеомброт II — тесть Леоніда II та чоловік Хілоніди.

Отримавши владу, Агесілай провів необхідну йому реформу зі скасування боргів. Боргові документи було винесено на агору та спалено. Наступним етапом реформ мав стати перерозподіл землі, але постійно відкладався. За свідченням Плутарха, Агесілай, який сам був великим землевласником, не хотів втрачати свої володіння, тому навмисно гальмував проведення земельної реформи. Агесілай разом з іншими ефорами спромігся відправити царя Агіса IV разом з військом на допомогу стратегу Ахейського союзу Арату Сікіонському у його війні з Етолійським союзом. За відсутності царя Агесілай почав поводити себе беззаконно. Згідно з Плутархом, він не цурався ніякого протизаконного вчинку, аби тільки отримати грошову вигоду. Також, Агесілай домігся вставити у поточний рік тринадцятий місяць, щоб брати за нього додатковий податок, хоча у цьому році додатковий місяць був не потрібен. Подібно тиранам, Агесілай оточив себе озброєними охоронцями, бо боявся помсти скривджених ним людей. Він виразно демонстрував неповагу до царя Клеомброта II, і показував, що до Агіса IV зберігає певну видимість поваги радше як до свого родича, ніж як до царя. До того ж він поширював чутки, що залишиться ефором і на наступний строк, хоча це суперечило спартанським традиціям. Саме завдяки всенародному обуренню вчинками Агесілая, опозиції вдалося влаштувати переворот і повернути владу царю Леоніду II. Клеомброт II був засуджений на вигнання, а Агіса IV було засуджено до страти. Агесілаю вдалося врятуватися втечею — його вивів потай з міста син Гіппомедонт. Згідно з дослідником Мильтіадом Міхалопулосом, вигнанець оселився у птолемеївському Єгипті, де його син служив полководцем.

Оцінки особистості На думку Плутарха, який слідував Філарху, саме через Агесілая реформи царя Агіса IV закінчилися невдачею. Дослідник вважав таку оцінку помилковою. На його думку, Агесілай не був «злим генієм», власноруч підірвавши владу та авторитет небожа. У таких половинчастих реформах була зацікавлена землевласницька олігархія, яка саботувала перерозподіл землі. Проти перерозподілу могли виступити також дрібні землевласники, які не хотіли ділитися своїми привілеями з колишніми маргіналами.

Іншу версію запропонував історик Карл Юліус Белох, який вважав, що ініціатором реформ був саме Агесілай, а Агіс IV був лише його маріонеткою. Дослідник бачив у реформах боротьбу двох груп заможних спартанців: боржників, переважно великих землевласників, та їх кредиторів-капіталістів. Е. Маккуїн не погоджувався з цією гіпотезою, вказуючи на те, що Агесілай став прихильником реформ значно пізніше їх початку.

У культурі Ірландський драматург за мотивами розповіді Плутарха про життя Агіса IV написав трагедію . Хоч автор почав працювати над п'єсою 1687 року, вперше вона була поставлена 1719 року на сцені театру на Друрі-Лейн, а роль ефора Агесілая зіграв актор . Родовід

Примітки

Коментарі

Література

Джерела та література

Джерела

Література