Теорія боротьби двох культур — теорія другого секретаря ЦК КП(б)У Д. Лебедя в 20-х роках в цієї теорії розглядали українську культуру як відсталу, селянську, заперечували необхідність її розвитку. Прогресивною вважалась російська культура, позаяк «вона пов'язана з прогресивним пролетаріатом і містом».
Історія Основні положення цієї «теорії» сформулював Петро Струве:
Цю точку зору надалі підтримували і більшовики (Г. Зінов'єв, Л. Каменєв, А. Луначарський). Д. Лебедь вважається автором назви «теорія боротьби двох культур» завдяки статті «Деякі питання партійного з'їзду» 17 березня 1923 р. на шпальтах газети «Коммунист». Він стверджував, що російська культура рано чи пізно переможе, і обов'язок комуністів полягає в тому, щоб підтримати цей «природний процес».
Примітки
Див. також Українська культура XX — початку XXI століття
Джерела та література М. Парахіна ТЕОРІЯ «БОРОТЬБИ ДВОХ КУЛЬТУР» — У ПОШУКАХ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО ІСТОРІОГРАФІЧНОГО КОНСЕНСУСУ (МИНУЛЕ І СУЧАСНЕ ОДНІЄЇ КОНЦЕПЦІЇ) // Український історичний збірник, Вип. 15, 2012
Посилання
Теорія «боротьби двох культур» // Мала енциклопедія етнодержавознавства / Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Упор. Ю. І. Римаренко [та ін.]. — Київ: Генеза, : Довіра, 1996. — С. 795. — 942 с. — ISBN 966-507-016-9. — ISBN 966-504-001-4. Комаренко Т. О. Теорія боротьби двох культур і шляхи розв'язання національного питання в Україні (березень — квітень 1923 р.) // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. — 1994. — 3. — C. 84—90. О. А. Кручек. Ідеологічне підгрунтя більшовицької культурної політики в Україні в 1920—1923 рр. // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія. — 2010. — Вип. 17. — С. 55-61