Артур Еріх Гаас (; 30 квітня 1884, Брно — 20 лютого 1941, Чикаго) — австрійський фізик-теоретик і популяризатор науки, автор робіт, присвячених квантовій теорії, атомній фізиці, теоретичній спектроскопії, історії фізики. Гаасу належить перша модель атома, в яку було безпосередньо введено уявлення про кванти енергії і яка може розглядатися як попередник борівської моделі атома.

Біографія Походження та освіта (1884—1906) Артур Еріх Гаас народився в моравському місті Брюнн (нині — чеський Брно) у багатій родині австрійських євреїв. Його батько Густав Гаас (, 1850—1913) мав юридичну фірму і, крім іншого, представляв інтереси впливової єврейської сім'ї Стракошів (), що контролювала значну частину цукрового ринку Австро-Угорської імперії. Саме з цієї сім'ї походить мати майбутнього вченого — Габріель Стракош (1861—1916). Артур був першою дитиною в родині, в 1887 році народився його брат Отто, а в 1893 році — сестра Маргарете. У десятирічному віці юний Гаас пішов у першу німецьку гімназію в Брюнні й 1902 року закінчив її з відзнакою з фізики й математики, однак особливі успіхи мав у вивченні латинської та грецької мов. У тому ж році він вступив до Віденського університету, де, попри бажання батька, що бачив його юристом, почав вивчати фізику й хімію. Тут Гаас навчався у фізиків-експериментаторів Франца Екснера і Віктора фон Ланга, проте не був задоволений якістю університетських лекцій; на другому році навчання він потрапив під вплив Людвіга Больцмана. Крім того, як член студентського братства, він брав участь у поширених у цих колах шабельних боях, був поранений і до кінця життя носив на своєму обличчі шрами, про що згодом не раз жалкував і називав таке проведення часу «центральноєвропейським ідіотизмом».

1904 року Гаас прибув у Геттінген, щоб продовжити навчання в місцевому університеті. Попри огиду до способу життя Геттінгенського студентства, він гідно оцінив якість викладання: слухав курс експериментальної фізики в Едуарда Рікке, теоретичної фізики у Вольдемара Фогта, фізичної хімії у Вальтера Нернста, радіоактивності у Йоганнеса Штарка, механіки й гідравліки у Людвіґа Прандтля, електрики у Германа Теодора Симона, а також лекції з різних розділів математики, що читалися Феліксом Кляйном, Давидом Гільбертом і Германом Мінковським. Хоча Симон пропонував йому зайнятися інтерференцією звукових хвиль у газорозрядних системах і захистити на цю тему дисертацію, молодий австрієць повернувся до Відня, щоб возз'єднатися з сім'єю, яка якраз перебралася з Брюнна в столицю. Гаас звернувся до Больцмана, який порадив узяти дисертаційною темою історичний аналіз другого закону термодинаміки. Однак їм так і не вдалося обговорити цей напрям роботи через хворобу Больцмана, тому Гаас взяв іншу тему з історії науки — «Античні теорії світла» () — і в жовтні 1906 року, вже після смерті свого наставника, на відмінно пройшов всі випробування й отримав докторський ступінь.

Габілітація (1907—1912)

Після захисту дисертації Гаас постав перед дилемою — продовжити академічну кар'єру або приєднатися до сімейного цукрового бізнесу. Протягом декількох років він вів світське життя багатого молодого чоловіка, відвідуючи численні вечори, театральні постановки й заміські курорти. Крім того, в жовтні 1907 року він вступив добровольцем у 5-й драгунський полк («жовті драгуни»), проте незабаром втомився від служби, був звільнений у запас за станом здоров'я і повернувся до Відня. Одночасно він багато читав і написав кілька статей, присвячених історичним і філософським аспектам науки. Серед них була і робота, яка містить історичний аналіз другого закону термодинаміки — тема, запропонована йому ще Больцманом. Поступово Гаас прийшов до ідеї розглянути історичний розвиток концепції збереження енергії, витоки якої він бачив в античних ідеях про вічність атомів і світу загалом. Свої міркування він доповів на щорічних зборах Німецького товариства дослідників природи й лікарів у Кельні у вересні 1908 року і виклав у праці, закінченій до Різдва того ж року. Цю роботу вчений представив на філософський факультет Віденського університету як дисертацію, розраховуючи пройти габілітацію — обов'язкову умову для отримання викладацької посади. Результат був не дуже обнадійливим: хоча філософська сторона роботи була оцінена дуже високо, фізикам Екснеру і фон Лангу фізична частина дисертації здалася занадто мізерною і вони запропонували доповнити її розділом технічного змісту.

Гаас, вражений і ображений такою відповіддю, вирішив взагалі залишити фізику і стати юристом, як того хотів батько. Уже через рік він успішно склав іспит з юриспруденції, а в 1911 році отримав офіційне свідоцтво (Absolutorium) про закінчення юридичного факультету Віденського університету. Однак на той час він уже переглянув своє поспішне рішення і наприкінці 1909 року повернувся до занять фізикою. Щоб знайти тему для дисертаційного дослідження, він вивчив найсвіжішу літературу і виявив, що формула, виведена Максом Планком для спектра теплового випромінювання абсолютно чорного тіла, і нова стала, що входить у цей закон, до того моменту не отримали задовільного пояснення. Результатом досліджень Гааса стала стаття, яка вийшла в 1910 році і в якій він вперше використав квантові міркування для пояснення структури атома. Його результати передбачали деякі особливості моделі атома, опубліковані Нільсом Бором три роки по тому. Однак комісія з розгляду дисертації, у яку на цей раз входили експериментатор Ернст Лехер і теоретик Фрідріх Газенорль, не змогла гідно оцінити представлені результати й відкинула роботу. Лехер навіть назвав ідеї Гааса «карнавальним жартом». Лише побувавши на першому Сольвеївському конгресі, де серед іншого обговорювалися і публікації молодого австрійця, Газенорль повною мірою усвідомив значущість його результатів і запропонував знову подати дисертацію в доопрацьованому вигляді. Робота була негайно прийнята, і в серпні 1912 року Гаас отримав право викладати (venia legendi) історію науки у Віденському університеті.

З Відня до Лейпцига (1912—1921)

У жовтні 1912 року Гаас як приват-доцент без оплати почав читати у Віденському університеті лекції з історії фізики. Одночасно він активно займався популяризацією науки, зокрема виступав з публічними лекціями, які організовувалися товариством «Уранія». Восени 1913 року на запрошення відомого історика Карла Зудгофа, з яким вони познайомилися на одному із з'їздів Німецького товариства дослідників природи і лікарів, Гаас обійняв посаду екстраординарного професора Лейпцизького університету. У його обов'язки крім читання лекцій з історії фізики входило редагування п'ятого тому «Біографічного довідника з історії точних наук», який був заснований у 1863 році Іоганном Поггендорфом. Поступово, однак, його інтереси зміщувалися в сторону фізики як такої: вже в літньому семестрі 1914 року він прочитав курс, в якому звернувся не тільки до історії механіки, а й до її математичного формалізму; в тому ж році ці лекції були опубліковані окремим виданням.

У жовтні 1914 року, після повернення до Відня після закінчення семестру, Гаас був викликаний на військову службу у зв'язку з початком Першої світової війни. Він не був відправлений на фронт за станом здоров'я і займав різні офіцерські посади в тилу: спочатку відповідав за госпіталь для поранених коней, потім займався паперовою роботою в рідному Брюнні. У травні 1917 року вчений переконав начальство відпустити його для роботи над «Біографічним довідником» і повернувся в Лейпциг, проте до цього моменту редагування видання повністю перейшло в руки старого Артура фон Еттінгена; Гаас поступово віддалився від цієї діяльності й більше нею не займався (сам довідник був виданий тільки в 1926 році). До моменту свого повернення він остаточно відійшов від історії науки і сконцентрувався на сучасних досягненнях фізики, прочитавши один з перших у Німеччині курсів теорії відносності. Одночасно Гаас працював над підручником теоретичної фізики (), який вийшов незабаром після закінчення війни і став справжнім бестселером. Книга неодноразово перевидавалася, була переведена на англійську та інші мови, створила автору славу успішного письменника і приносила постійний дохід у непрості повоєнні роки.

Повернення у Відень (1921—1934) Після закінчення Першої світової війни й розпаду Австро-Угорської імперії Гаас, як уродженець Брно, став вважатися громадянином Чехословаччини. Лише в липні 1921 роки йому вдалося домогтися повернення йому австрійського громадянства. Цього ж року він остаточно повернувся до Відня й у серпні зайняв в університеті колишню посаду приват-доцента. 1923 року вчений став екстраординарним професором, проте, як і раніше, цей пост не передбачав оплати. У цей час питання грошей набуло особливого значення: через післявоєнний економічний колапс практично всі сімейні статки, вкладені в акції та військові облігації, зникли, так що основним джерелом доходу для Гааса стали гонорари за написані ним книги, особливо популярні. Так, ще в 1920 році він опублікував свою першу науково-популярну книгу «Природа нової фізики» (), яка виявилася досить успішною і витримала кілька перевидань у наступні роки; в 1924 році вийшла книга «Атомна теорія в елементарному викладі» (). Економічна ситуація, неможливість професійного росту й посилення в австрійському суспільстві й Віденському університеті антисемітських настроїв не дозволяли Гаасу розраховувати на успішний розвиток кар'єри в Австрії. Він почав серйозно замислюватися про пошук позиції за межами країни, наприклад, у США.

У серпні 1924 року Гаас познайомився з молодою жінкою на ім'я Емма Беатріс Губер (1896—1985), що прочитала у Відні лекцію про американську систему освіти (ця тема цікавила фізика в зв'язку з можливою еміграцією). Губер, німкеня за походженням, кілька років прожила в Америці, а потім повернулася до Європи й до моменту зустрічі з Гаасом вчилася у віденській школі мистецтв. Уже через кілька тижнів, 8 вересня 1924 року, вони одружилися. Наступного року в них народився син Артур, а ще через рік — другий син Георг. До цього часу фінансове становище дещо покращилося, оскільки Гаас отримав у Віденській академії наук пост актуарія, якому він добре відповідав як за своєю математичною підготовкою, так і за юридичною освітою. Серед книг, опублікованих ним у другій половині 1920-х років, — монографія з класичної механіки (), популярне видання «Світ атомів» () і, ймовірно, найуспішніший його твір «Хвилі матерії і квантова механіка» (), присвячений новітнім досягненням фізики.

Попри стабілізацію фінансового становища, Гааса не покидала думка про еміграцію. У початку 1927 року він здійснив першу поїздку по США, організовану по лінії Інституту міжнародної освіти. Протягом двох місяців він відвідав з лекціями 26 установ Східного узбережжя і Середнього Заходу, в тому числі виступав у Єльському, Прінстонському, Колумбійському, Корнельському та інших університетах. У 1930—1931 роках Гаас здійснив друге турне по Америці, відвідавши 50 університетів, у тому числі на Заході. Він сподівався, що йому представиться можливість отримати постійну позицію в США, однак через важкий економічний стан у країні цим планам не судилося збутися. Серед книг, опублікованих ним наприкінці 1920-х і першій половині 1930-х років, — одна з перших монографій з квантової хімії (), популярне видання «Фізика для всіх» (, лекції з ядерної фізики () і один з перших підручників космології ().

Життя в еміграції (1935—1941)