Релігійний досвід (також духовний досвід, містичний досвід) — суб'єктивний життєвий досвід зустрічей з вищою реальністю, відчуття присутності безмежної таємниці в житті людини, відчуття залежності від божественної сили або від невидимого стану речей, почуття провини і страху перед божим судом або внутрішнє умиротворення в надії на божественне всепрощенняРелигиозный опыт / Василенко Л. И. Философский словарь. М., 1999..

Об'єктивне вивчення релігійного досвіду є складною задачею через суб'єктивність цього феномена. Однак виявлення вченими подібностей і відмінностей між різними проявами релігійного досвіду зробило можливим академічні дослідження цього предмета.

Багато релігійних і містичних традицій розглядають релігійний досвід як дійсні зустрічі з Богом або богами, або дійсний контакт із іншими реальностями. У науці існують дві точки зору на релігійний досвід — одна з них полягає в тому, що релігійний досвід є функцією людського мозку і піддається науковому вивченню, інша вважає релігійний досвід теоретичною конструкцією, яка не має наукового сенсу.

У різних релігійних традиціях існує безліч назв та описів релігійного досвіду: Подолання обмеженості власного буття і злиття з божественним світлом (хасидизм); Повне роз'єднання зі світом (кайвалья у деяких течіях індуїзму, включаючи самкх'ю і йогу); Звільнення від пут карми (мокша в сикхізмі, джайнізмі та індуїзмі, нірвана в буддизмі) Осягнення істинної природи людини (саторі в дзен-буддизмі, де в даосизмі); Єднання з Богом (енозис у неоплатонізмі і обоження в християнстві, брахма нірвана в індуїзмі); Осягнення внутрішнього єства (ірфан і фітра в ісламі); Блаженне переживання справжньої внутрішньої суті (самадхі або сварупа-авірбхава в індуїзмі); Зняття соціальних заборон і повернення у природний стан (діонісійські містерії).

Визначення

Визначення Вільяма Джеймса Психолог і філософ Вільям Джеймс у книзі «Різноманіття релігійного досвіду» описав чотири основні характеристики релігійного/містичного досвідуДжемс, У. Многообразие религиозного опыта . Издание журнала «Русская Мысль». Москва, 1910., Лекция XVI.: Невимовність (). Найкращий критерій для розпізнавання містичних станів свідомості — неможливість з боку того, хто пережив їх, підібрати слова для їх опису через відсутність слів, здатних уповні виразити сутність цього роду переживань. Інтуїтивність (Noetic). Містичні стани для того, хто переживає їх, є особливою формою пізнавання. За допомогою цих станів людина проникає в глибину істин, закриту для тверезого розуму. Вони є одкровеннями, моментами внутрішнього просвітлення, незмірно важливими для того, хто їх пережив, і над чиїм життям влада їх залишається непорушною до кінця. Короткочасність (Transient). За рідкісними винятками, вони тривають від півгодини до двох годин, після чого зникають, уступивши місце буденної свідомості. Після їх зникнення важко відтворити в пам'яті їхні властивості, однак коли вони знову відвідують людину, вона пізнає їх. Бездіяльність волі (Passive). Хоча містичні стани можна викликати довільно, наприклад, зосередженням уваги, ритмічними рухами тіла або іншим яким-небудь способом, як тільки стан свідомості набув характерні для цього переживання ознаки, містик починає відчувати свою волю ніби паралізованою або навіть такою, що перебуває у владі якоїсь вищої сили.

Визначення Нормана Хабеля Відомий австралійський теолог Норман Хабель визначає релігійний досвід як структурований шлях, на якому віруючий у межах певної релігійної традиції вступає у відносини зі священним, або отримує обізнаність про священнеHabel, Norman, O'Donoghue, Michael and Maddox, Marion (1993). 'Religious experience'. In: Myth, ritual and the sacred. Introducing the phenomena of religion (Underdale: University of South Australia). Релігійний досвід за самою своєю природою виходить за межі буденності (трансцендує). Релігійний досвід в ряді випадків важко відрізнити на основі спостереження від психопатологічних станів (таких, як психоз, див. ще метемпсихоз) або від інших форм змінених станів свідомостіCharlesworth, Max (1988). Religious experience. Unit A. Study guide 2 (Deakin University). Не всі переживання надприродного стосуються релігійного досвіду. Виходячи з визначення Хабеля, релігійний досвід не включає в себе психопатологічні стани і стани, індуковані психоактивними речовинами, оскільки ці стани переважно переживаються поза рамками певної релігійної традиції.

Мур і Хабель виділили два типи релігійного досвіду: безпосередній і опосередкованийMoore, B and Habel N (1982). Appendix 1. In: When religion goes to school (Adelaide: SACAE), pages 184—218.. Опосередкований — Опосередкований досвід віруючий набуває за допомогою допоміжних засобів — таких, як: ритуали, особливі особистості, релігійні групи, тотемні об'єкти або природа. Безпосередній — Безпосередній досвід приходить до віруючого без будь-якого втручання. При цьому божество або божественне сприймається безпосередньо.

Визначення Річарда Свінберна Філософ і православний богослов Річард Свінберн у своїй книзі «Віра й розум» сформулював п'ять категорій, на які ділиться релігійний досвід: Публічний — віруючий бачить діяння волі Господньої там, де можливі інші пояснення, наприклад, під час спогляданні мальовничого заходу сонця Публічний — надзвичайна подія, що порушує закони природи, наприклад, ходіння по воді Особистий — піддається опису звичайною мовою, наприклад, драбина Якова Особистий — невимовний звичайною мовою, зазвичай це — містичний досвід, наприклад, «білий колір не перестав бути білим, і чорний колір не перестав бути чорним, але чорний став білим і білий став чорним». Особистий — невизначене, всеохопне відчуття впливу Бога на чиєсь життя. Свінберн також запропонував два принципи для оцінки релігійного досвіду: Принцип довірливості — за відсутності причин для недовіри треба приймати те, що здається істинним, наприклад, якщо хто-небудь власними очима бачить ходіння по воді, він повинен вірити, що це дійсно відбувається. Принцип свідоцтва — за відсутності причин для недовіри слід приймати те, що говорять про релігійний досвід спостерігачі або віруючі.

Класичні визначення Нумінозний — німецький мислитель Рудольф Отто (1869—1937) стверджував, що всім різновидам релігійного досвіду незалежно від культурного середовища властивий один загальний чинник, який він визначає як «нумінозний». «Нумінозний» досвід включає, крім інших аспектів, таку дихотомію: «mysterium tremendum» — тенденцію викликати страх і трепет, — і «mysterium fascinans» — тенденцію притягувати, зачаровувати й підкоряти. Отто вважав нумінозний досвід єдино можливим релігійним досвідом, висловлюючи це такими словами: «Немає релігії, в якій вона [нумінозність] не присутня як справжня свято бережена суть, і без неї релігія не заслуговує права називатися релігією»Otto, Rudolf (1972). Chapters 2-5. In: The idea of the holy (London: Oxford University Press), pages 5-30. [Originally published in 1923].. Отто не приймав усерйоз який-небудь інший вид релігійного досвіду, наприклад, екстаз і релігійну несамовитість, і вважав їх «вступом до релігії».

Екстаз — при екстатичних переживаннях людина відчуває, що його Душа або дух покидає тіло (див. вихід із тіла). Зміст екстатичних переживань полягає в подорожах іншими світами, в яких набувається знання про вищі реальності, зокрема й про потойбічний світі. Цей тип релігійного досвіду характерний для шаманів.

Несамовитість — при несамовитості (одержимості) Бог являється віруючому ззовні. Свята сила, істота або воля входить у тіло або свідомість індивіда й опановує його. Людей, сприйнятливих до одержимості, іноді називають медіумами. Божество, дух чи надприродна істота використовує такого індивіда для зв'язку з іманентним світом. Льюїс стверджує, що екстаз і одержимість по суті являють собою одне й те саме переживання, і екстаз є лише однією з форм одержимості. Зовнішній прояв цього феномена підтверджує цю точку зору, оскільки шамани виглядають як одержимі духами медіуми, і хоча вони претендують на здатність керувати духами, у ряді випадків шамани втрачають контрольLewis, Ioan M (1986). Religion in context: cults and charisma (Cambridge: Cambridge University Press)..

Містичний — містичний досвід багато в чому протилежний до нумінозного досвіду. При містичному досвіді всі відмінності для адепта зникають, і він зливається з космосом, божеством чи іншою трансцендентною реальністю. Британський сходознавець Роберт Чарльз Зенер виділив два різновиди містичного досвіду: природний містичний досвід і релігійний містичний досвідCharlesworth M. Religious experience. Unit A. Study guide 2 (Deakin University, 1988).. До природного містичного досвіду відноситься, наприклад, злиття зі своїм глибинним «Я» або переживання єдності з природою. Природний містичний досвід докорінно відрізняється від релігійного, оскільки він не прив'язаний до якої-небудь традиції, однак він являє собою духовний досвід, здатний глибоко вплинути на індивіда.

Духовне пробудження — духовне пробудження є релігійним досвідом, що веде до самореалізації або встановлення зв'язку з духовними аспектами буття. Дуже часто духовне пробудження перетворює все життя індивіда. Термін «духовне пробудження» може позначати будь-який тип релігійного досвіду з вельми широкого спектра, включаючи народження згори в християнстві, близькосмертний досвід, а також містичний досвід, включаючи індуїстську мокшу і буддійське просвітлення.

Пояснення релігійного досвіду

Релігійний досвід з точки зору матеріалістичного й ідеалістичного світогляду З точки зору світогляду ідеалізму релігійний досвід розглядається як реальне осягнення ідеї або вплив духа. Можливість надприродного не відкидається і надприродні прояви розглядаються як причина справжнього релігійного досвіду. Водночас деякий релігійний досвід може оцінюватися критично й оцінюватися погляду відсутності надприродних проявів у ньому, незважаючи на наявність претензій на це.

В ідеалістичних і релігійних концепціях релігійного досвіду можуть виражатися ідеї про доступність деяких або більшості форм релігійного досвіду тільки для деяких особистостей, готових до цього або обраних для цього. Наприклад, поширені ідеї про те, що людська особистість повинна бути «„готова“ й „зріла“ для бачення Бога»Иван Ильин. Аксиомы религиозного опыта. Глава 14. О вырождении религиозного опыта. Неготовність до прийняття цього досвіду може розглядатися з погляду духовного рівня людини або його гріховності.

У матеріалістичних концепціях релігійного досвіду акцент може бути перенесений на зв'язок релігійного досвіду з переживаннями й фізіологічними явищами в людському організмі (результат чуттєвого досвіду), а реальність досвіду (надприродна складова) оцінюється скептично або повністю відкидається.

У матеріалістичних концепціях релігійний досвід може розглядатися як ілюзія, самообман у більшості випадків, тоді як у релігійних концепціях можливість самообману допускається, але не поширюється на всі випадки релігійного досвіду.

Релігійні та містичні переконання

В індуїзмі