— японський чорно-білий фільм-дзідайґекі 1953 року, поставлений режисером за оповіданнями Акінари Уеди «Таверна Асадзі» та «Хтивість змії» зі збірки «Ugetsu monogatari». На Венеційському міжнародному кінофестивалі (1953) фільм отримав «Срібного лева» та Премію Пазінетті. Він також був номінований на здобуття премії «Оскар» 1956 року в категорії за найкращий дизайн костюмів .

Сюжет Японія, кінець XVI століття. До села на березі озера Біва на околицях Омі наближається грізна армія феодала Сібати. Гончар Гендзуро і його шуряк Тобей, який мріє стати самураєм, вимушені працювати не покладаючи рук, щоб заробити якомога більше грошей. Коли армія входить у село, велика частина його мешканців ховається, щоб не загинути та не потрапити в руки ворога, але Гендзуро, усупереч закликам дружини Міягі до обережності, на свій ризик йде перевірити, як працює піч і як обпалюються горщики. Він устигає врятувати товар і навантажити його на човен, куди разом з ним сідають Міягі та їх син, а також Тобей і його дружина Охама. Пливучи по озеру Біва до Омі, де, як кажуть, процвітає торгівля, утікачі зустрічають пораненого рибалку, який перед смертю попереджає, що в цих водах господарюють пірати. Гендзуро і Тобій висаджують невдоволених дружин на берег і наказують їм повернутися в село обхідними шляхами. Потім вони вирушають на ринок, щоб продати горщики. Жінка з незвичайною і чарівливою зовнішністю ― принцеса Вакаса, єдина донька феодала Куцо, — хвалить товар Гендзуро і просить доставити вибрані нею предмети в маєток «Куцукі».

Тобей, якого все так само переслідують мрії про славу, купує за власні кошти обладунки та спис самурая. Його дружина, опинившись вдалині, заробляє на життя проституцією. У маєтку принцеса пропонує Гендзуро одружитися з нею. Вона танцює для нього, проводить з ним ніч і приймає ванну спільно з ним. У відповідь вона вимагає повного підпорядкування. Вона веде його на пікнік біля озера. «Це рай», — шепоче зачарований Гендзуро. У цей час його дружину, що зубожіла, вбивають солдати, що напали. Тобей обманом приписує собі військовий подвиг (вбивство високопоставленого воєначальника) і приносить голову убитого його ворогові як трофей. Так він стає прославленим самураєм — доки не зустрічає свою дружину у борделі. Після жорсткого з'ясування стосунків вони вирішують знову почати спільне життя. Гендзуро дізнається, що принцеса Вакаса належить царству тіней і обов'язково затягнула б туди і його, якби він не послухався поради одного ченця та не витатуював на спині молитву до Будди — захист від злісних намірів з потойбічного світу. Маєток, де йому довелося пізнати любовний екстаз, насправді тільки купа руїн. Він повертається додому і знову бачить Міягі та сина. Але наступного дня дізнається, що і це було лише маренням: його дружина вбита, а сина взяв на виховання старійшина села. Тепер Міягі належить іншому світу, але продовжує говорити звідти з чоловіком, який помалу повертається до роботи.

У ролях • …Вакаса |- |• Масаюкі Морі ||…||Гендзуро• …Міяґі |- |• ||…||Тобей• …Охама |- |• ||…||Укон• …''старійшина села

Знімальна група

Автори сценарію — Мацутаро Каваґуті, Йосіката Йода Режисер-постановник — Продюсер — Композитори — Фуміо Хаясака, Тамекіті Мотідзукі, Ітіро Сайто Оператор — Монтаж — Мицудзо Мията Художник-постановник — Масацугу Хашимото Художники по костюмах — Тадаото Каїносе, Шима Йошизане Художник-декоратор — Косабуро Накадзіма Артдиректор — Кісаку Іто

Прем'єра

Фільм приніс Кендзі Мідзогуті другого «Срібного лева» на Венеційському міжнародному кінофестивалі, а разом з ним і бурхливе захоплення європейської кінокритики, що не соромилася порівнювати режисера з Шекспіром, Тіціаном і БетховеномЪ-Weekend — Кайданность бытия . Це один з улюблених фільмів Андрія Тарковського та Мартіна Скорсезе.Известия. Ру: Возвращение Тарковского

Проте, в самій Японії у фільмі побачили песимістичний коментар Мідзогуті з приводу масової міграції сільського населення в міста, яка розгорнулася в країні після Другої світової війниJoseph L. Anderson, Donald Richie. The Japanese Film: Art and Industry. Princeton University Press, 1982. Page 226.. Одночасно з Мідзогуті на той самий процес відгукнувся і  — фільмом «Токійська повість».

Техніка У «Казках туманного місяця» повною мірою використані характерні для Мідзогуті художні прийоми — відмова від монтажу (склеювання застосовуються лише для з'єднання сцен) і довгі горизонтальні «плани-свити» (як, наприклад, перехід з кімнати в будинку пані Вакаси до купання подружжя в лазні до їхнього бенкету на свіжому повітрі). Завдяки цим безперервним планам, як помітив російський кінокритик М. Трофименков, в художніх координатах фільму «Грань між реальністю й чаклунством, світом людей та світом духів (далеко не завжди ворожих) не просто проникна, а не існує взагалі».

Визнання Нагороди та номінації фільму «Казки туманного місяця після дощу» Рік Кінофестиваль/кінопремія Категорія/нагорода Номінант РезультатВенеційський міжнародний кінофестивальЗолотий левКазки туманного місяця після дощу Срібний левКендзі Мідзогуті Премія ПазінеттіКазки туманного місяця після дощу Премія «Майніті»Найкраща робота художника-постановникаКісаку Іто Найкраще звукове оформленняІвао Отані Премія «Оскар»Найкращий дизайн костюмівТадаото Каїносе

Примітки

Джерела

Посилання (станом на 9.11.2017)