Володимир Максимович Сальков ( 1 квітня 1937, Сталіно, Донецька область, УРСР, СРСР — 9 липня 2020, Москва, Росія) — радянський футболіст, що грав на позиції захисника та півзахисника. Виступав, зокрема, за донецький «Шахтар». По завершенні ігрової кар'єри — радянський та російський тренер.
Кар'єра гравця Розпочинав грати в 1950 році в Сталіно (нині — Донецьк) в команді технікуму. Вихованець місцевої ДЮСШ «Шахтар». Перший тренер — Г. В. Бікезін.
У 1958—1959 (по вересень) роках грав за СКВО (Куйбишев). З жовтня 1959 року — у клубі «Крила Рад» (Куйбишев), де провів 6 ігор до закінчення сезону.
1960 року перейшов у «Шахтар» (Донецьк), де провів 10 років (грав по сезон 1969 року включно). Разом з клубом став дворазовим володарем Кубка СРСР — у 1961 і 1962 роках, а 1963 року був фіналістом розіграшу. У 1967 і 1969 роках був капітаном «Шахтаря». Чіпкий, витривалий, жорсткий в єдиноборствах захисник, був потужний у відборі м'яча, грамотно вибирав позицію Енциклопедія «Російський футбол за 100 років». — М.: Грэгори-Пэйдж, 1997. — с.458..
У вищій лізі провів 237 матчів, забив 3 м'ячі.
Тренерська кар'єра З 1970 року — на тренерській роботі. Спочатку 1,5 роки працював зі жданівським «Металургом» (по липень 1971 року), потім повернувся до «Шахтаря». З серпня 1971 по липень 1974 року працював начальником команди донеччан, із серпня 1974 року призначений головним тренером. Як тренер «Шахтаря» — срібний призер чемпіонату СРСР 1975, бронзовий призер чемпіонату СРСР 1978. По завершенні сезону 1978 року залишив командуhttps://www.ua-football.com/ukrainian/high/1594367368-ushel-iz-zhizni-dvukratnyy-obladatel-kubka-sssr-v-sostave-doneckogo-shahtera.html ? .
У 1979—1980 роки (по липень) — головний тренер клубу «Торпедо» (Москва), з яким великих успіхів не досяг.
З липня 1982 року по серпень 1983 року працював головним тренером олімпійської збірної СРСР, а з вересня 1983 по травень 1984 року — тренером. Команда за Салькова виграла відбірковий турнір до Олімпіади 1984 року в Лос-Анджелесі. Проте, через бойкот Ігор, оголошений керівництвом країни, на Олімпіаду збірна не поїхала.
У червні 1984 року став 2-м тренером збірної СРСР, допомагав Едуарду Малофєєву. У травні 1986 року, напередодні поїздки на чемпіонат світу 1986 року у Мексиці, знятий з посади разом з Малофєєвим.
Із серпня 1986 року — 2-ий тренер олімпійської збірної СРСР. Разом з Бишовцем і Гаджиєвим збірна СРСР здобула золоті олімпійські медалі на Іграх в Сеулі-1988. З 1989 по 1990 роки очолював олімпійську збірну.
1990 року повернувся до першої збірної, де знову став 2-м тренером та працював по червень 1992 року.
На початку сезону 1993 року очолив волгоградський «Ротор», який привів до срібних медалей чемпіонату Росії 1993 року. У травні 1994 року покинув команду.
1995 року працював головним тренером у «Шахтарі». При ньому команда стала володарем Кубка України 1995 року.
У листопаді 1995 року став тренером олімпійської збірної Росії.
У 2000—2001 роках очолював збірну Узбекистану.
У 2003—2007 роках — спортивний директор клубу ЦСКА (Москва).
Титули і досягнення
Як гравця Кубок СРСР Володар (2): 1961, 1962
Як тренера Чемпіонат СРСР Срібний призер (1): 1975 Бронзовий призер (1): 1978
Кубок СРСР Фіналіст (1): 1978
Вища ліга Срібний призер (1): 1993
Кубок України Володар (1): 1994/95
Відзнаки Майстер спорту СРСР (1961) Заслужений тренер УРСР (1975) Заслужений тренер СРСР (1988) Орден гірничої слави I, II, III ступеня Орден «За заслуги перед Батьківщиною» II ступеня Орден Олександра Невського Орден «За заслуги» III ступеня: 2011
Примітки
Посилання Профіль гравця на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)» Профіль на сайті «Копаний м'яч» Профіль на сайті «Збірна Росії з футболу» Профіль на сайті footballdatabase.eu Профіль тренера на сайті transfermarkt.com Профіль тренера на сайті worldfootball.net Профіль тренера на сайті zerozero.pt Профіль тренера на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)»