Олена Михайлівна Колодій (, 12 жовтня 1912, Круз-Машадо — 15 лютого 2004, Куритиба) — бразильська поетеса українського походження, перекладачка, членкиня української діаспори в Бразилії. Писала вірші португальською мовою.
Життєпис Народилась 12 жовтня 1912 року у місті Круз-Машадо, штат Парана, в родині українських імігрантів з Галичини. Батько Михайло Колодій (1881—1941) приїхав до Бразилії у 1894 році, мати Вікторія Шандровська (1892—1975) прибула у 1911 році. Батько поетеси був одним із засновників першого українського товариства «Просвіта» в Куритибі та членом видавничого комітету першої української газети в Бразилії «Зоря».
Зростала у місті Трес-Баррас, початкову школу закінчила у 1922 році у місті Ріо Негро. У школі викладала тітка поетеси Роза Колодій, яка навчила племінницю писати й читати українською. У 1927 переїхали до Куритиби та вступила до Нормальної Школи, яку закінчила у 1931 році із дипломом вчителя. У 1932 почала працювати в початковій школі Ріо Негро, у 1937 стала вчителькою Нормальної Школи в Куритибі, де пропрацювала 23 роки аж до виходу на пенсію. Олена Колодій Luz Infinita (Безконечне світло). — Kiev. — с. 15-16
Писати вірші португальською мовою почала у 13 років. Дебютувала 1929 у журналі «O Garoto» віршем «Lágrima» («Сльоза»). Перша збірка «Paisagem Interior» («Внутрішній пейзаж») вийшла у 1941 році. Займалася перекладом деяких українських поетів португальською, зокрема переклала два вірша Тараса Шевченка («Думи мої», «Чого мені тяжко»). У 1950-х рр. стилістично редагувала португальські переклади українських поезій, що увійшли до книги «Antologia da literatura ucraniana» («Антологія української літератури» під редакцією Віри Вовк, 1959; 1977).
1992 С. Бак зняв стрічку «Вавілон світла», де авторка читає власні вірші. У 2006 вийшла документальна стрічка «Олена з Куритиби» режисера Ж. Мело.
Збірки віршів Paisagem Interior («Внутрішній пейзаж», 1941) Música Submersa («Занурена музика», 1945) A Sombra no Rio («Тінь на ріці», 1951) Vida Breve («Коротке життя», 1965) Era Espacial («Простірна ера», 1966) Trilha Sonora («Дзвінка стежка», 1966) Tempo («Час», 1970) Infinito Presente («Наявна безконечність», 1980) Sempre Palavra («Завжди слово», 1985) Poesia Mínima («Найменша поезія», 1986) Ontem, Agora («Вчора-тепер», 1991) Reika («Рейка», 1993)
Примітки
Література Antonio. Helena Kolody: a poesia da inquietação. Porto Alegre, 1993; P. Venturelli. Helena Kolody. Editora Universidade Federal do Paraná. Curitiba, 1995.
Посилання Енциклопедія сучасної України Kaki, revista brasileira de haicai Cronologia, em NetSaber Грабенко Людмила. Одна з найвідоміших бразильських письменниць Олена Колодій: дочка українських емігрантів першої хвилі // Oboz.UA — 11.10.2025