Аслійські (асліянські, малаккські) мови включають близько 20 мов племінних груп населення, що проживають на Малайському півострові (Півострівна Малайзія і сусідні райони на півдні Таїланду). Вони утворюють окрему групу австроазійських мов. Найближче до аслійських мов за спорідненістю стоять монські й, можливо, нікобарські мови; разом вони утворюють південну гілку мон-кхмерських мов.
У Півострівний Малайзії й південному Таїланді носії аслійських мов налічують щонайменше 100 000 осіб.
Термін «аслійські» () є похідним від «оранг-аслі» ( і ), що застосовується в Малайзії до корінного населення півострівної частини цієї країни. Він є не зовсім коректним, адже не всі оранг-аслі говорять аслійськими мовами, значна їх частина за мовою належить до австронезійських народів.
Аслійські мови є цінним вікном до історії та передісторії як Півострівної Малайзії, так і всієї Південно-Східної Азії. Значна частина території поширення австроазійських мов розчленована масивами носіїв інших мов (індоарійських, дравідійських, сино-тибетських, тайських, мяо-яо, австронезійських). На Малайському півострові взагалі домінує малайська мова й на перший погляд складається враження, що його населення має відносно однорідний етнічний характер. Але наявність аслійських мов свідчить про те, що так було не завжди. В минулому на півострові переважали австроазійські мови й існували широкі зв'язки місцевих жителів зі спорідненим за мовою населенням території Індокитаю.
Аслійські мови виявляються дуже важливими у реконструкції базової прото-мон-кхмерської мови материкової Південно-Східної Азії. У фонетичному плані вони є дуже консервативними й зберігають багато рис, які були втрачені в інших регіонах.
Порівняльно-історичні дослідження австроазійських мов ведуться вже протягом століття, але вони так і лишилися на початковому етапі . Тому лишається неясним, яке саме місце займають аслійські мови на генетичному дереві сім'ї. Найбільшу спорідненість вони виявляють з монською мовою південної М'янми.
Поширення
Аслійські мови є найпівденнішою гілкою мон-кхмерських мов. Вони поширені у внутрішніх районах Малайського півострова, тоді як на узбережжі переважно домінує малайська мова.
В плані державних кордонів ареал аслійських мов у більшій своїй частині збігається з територією Півострівної (Західної) Малайзії, за виключенням її південних районів. Лише на півночі він заходить в сусідні райони Таїланду.
Дослідження Ранні узагальнюючі матеріали, що стосуються аслійських мов, на жаль, застаріли, і поводитись з ними слід обережно. Через відсутність надійних сучасних словників лінгвісти змушені користуватися як одним з головних джерел даних по цій мовній сім'ї матеріали Скита і Благдена, опубліковані ще на початку XX ст. (Skeat and Blagden, 1906).
Значні за обсягом і високого рівня та якості етнографічні роботи з дослідження оранг-аслі почали проводитись з 1960-х років. Те саме стосується й вивчення їх мов, передісторії, біології популяцій, соціології та історії. Найбільш ґрунтовні дослідження належать Жерару Диффлоту (Gérard Diffloth), Джефрі Бенджаміну (Geoffrey Benjamin), Ніколь Круспе (Nicole Kruspe) та іншим дослідникам з Лундського університету в Швеції з його The Repository and Workshop for Austroasiatic Intangible Heritage (REWAII). Небагато праць додали також вчені з Малайзії та Таїланду.
В Лунді продовжує формуватись великий мультимедійний цифровий архів аслійських мов. Відділ лінгвістики Наньянського технологічного університету в Сингапурі планує організувати онлайновий архів анотованих розмовних зразків мов Південно-Східної Азії, серед них і аслійських мов. Невеличка база даних з етимології аслійських мов, складена Іллею Пейросом, представлена на російському сайті The Tower of Babel (). Статті, присвячені аслійським мовам, почав публікувати журнал Mon-Khmer Studies.
Незважаючи на збільшення кількості звернень до аслійських мов у науковій літературі, вони й досі залишаються чимось таємничим. Рівень вивчення окремих мов також є зовсім різним. Найменш дослідженими лишаються мови семангів Південного Таїланду.
Класифікація Аслійські мови, разом із монськими та нікобарськими, належать до південної гілки австроазійських мов.
Вони поділяються на 3 основні групи: північну (джегай, семанг, негріто), центральну (сеной) і південну (семелай). Окремо стоїть джагутська мова, яку раніше зараховували до центрально-аслійської групиAslian . Ethnologue: Languages of the World, 20th edition, 2017 .
Генетичне дерево аслійських мов, згідно Дж. Бенджаміна (Benjamin, 2012), виглядає так: Північні та центральні аслійські мови Північні аслійські мови Північно-західні аслійські мови Тонганські мови (тонга, Tonga, манік, Maniq, код ISO 639-3: tnz): тенен (Ten'en), теа-де (Tea-de) Кенсивська (кенсіу, Kensiu, код ISO 639-3: kns) і кінтацька (кінтак, Kintaq, код ISO 639-3: knq) мови Північно-східні аслійські мови Джегайська мова (джегай, Jehai, код ISO 639-3: jhi) Мендрицька мова (мендрік, Menriq, код ISO 639-3: mnq) Батецькі мови (батек, код ISO 639-3: btq): батек-дек (Batek Dèq), мінтіл (Mintil, Batek Tanum, код ISO 639-3: mzt), батек-нонг (Batek Nong) Чевонзька мова (чевонг, Cheq Wong, код ISO 639-3: cwg) Центральні аслійські мови Ланозькі мови Ланозька мова (ланог, Lanoh, код ISO 639-3: lnh) Мови семнам (Semnam, код ISO 639-3: ssm) і сабум (Sabüm, код ISO 639-3: sbo) Темьярська мова (темьяр, Temiar, код ISO 639-3: tea) Семайська мова (семай, Semai, код ISO 639-3: sea) Джагутська мова (джагут, Jah Hut, код ISO 639-3: jah) Південні аслійські мови Південно-східні аслійські мови Семокберійська мова (семок-бері, Semaq Beri, код ISO 639-3: szc) Семелайські мови Семелайська мова (семелай, Semelai, код ISO 639-3: sza) Темоцька мова (темок, Temoq, код ISO 639-3: tmo) Південно-західні аслійські мови Магмерійська мова (магмері, Mah Meri, код ISO 639-3: mhe)
Мови північної групи, пов'язані з кочовим населенням, мають багато внутрішньогрупових запозичень і високий рівень спорідненості. Центрально-аслійські мови, якими говорять переважно осілі групи населення, також мають багато внутрішньогрупових запозичень, але рівень спорідненості між ними низький. Центрально-аслійські мови мали вплив на північно-аслійські, але не навпаки. Ізольовані осілі групи носіїв південно-аслійських мов не мають внутрішньогрупових запозичень, рівень спорідненості у них також низький.
Найбільшими аслійськими мовами є семайська та темьярська, які, за даними 2008 року, нараховували відповідно 42 383 і 24 908 носіїв.
Опис (деякі характеристики)
Фонетика Аслійські мови, як і мон-кхмерські мови в цілому, мають одну з найбільш «повних» фонетичних систем в світі. Це особливо виразно виявляється на прикладі голосних звуків, які можуть мати чотири або й більше висоти. Існують відмінності між короткими і довгими звуками. Кожна з аслійських мов має свій власний набір звуків. Приголосних також багато, але не більше, ніж, наприклад, у багатьох австронезійських мовах. Аслійський консонантизм загалом схожий з малайською мовою.
Таблиця аслійських приголосних фонем (в дужках звуки, які зустрічаються тільки в декількох аслійських мовах): Губні Зубні Палатальні Велярні Глотальні Глухі проривні p t c k Придихові проривні (pʰ) (tʰ) (cʰ) (kʰ) Дзвінкі проривні b d j ɡ Носові m n ɲ ŋ Глухі носові m̥ n̥ ɲ̊ ŋ̊ Напівголосні w y Фрикативні та ін. (f) l, r, (z) s ʔ, h Аслійські мови мають фонетичні запозичення з малайської мови, але часто вони використовуються лише в малайських словах.
Характерним явищем в аслійських мовах, притаманним також і іншим мон-кхмерським мовам, є відносно часте виникнення на кінці слова палатальних (піднебінних) звуків. Назальні та проривні виявляють різноманітні фонетичні та морфологічні взаємозв'язки в початковій, а також кінцевій позиціях.
Є суперечливі свідчення стосовно існування тонів в аслійських мовах, проте в більшості мов цієї групи, так само, як і в більшості мон-кхмерських мов взагалі, тони відсутні.
Морфологія Морфологічні ресурси аслійських мов є одними з найбагатших у всій Південно-Східній Азії, за своїм різноманіттям вони переважають більшість із решти австроазійських мов.
Афіксальні морфологічні процеси в аслійських мовах є досить розвиненими. Це клітикизація, префіксація, інфіксація та редуплікація, а також складені слова. Суфікси зустрічаються дуже рідко. Багато афіксів є спорідненими з іншими мон-кхмерськими мовами, інші мають австронезійське походження. Префікси та інфікси можуть синхронно працювати разом. Особливий інтерес викликає кілька взаємопов'язаних морфологічних моделей, що передбачають появу редуплікації кінцевого приголосного в корені. Ця копія інфіксується до складу кореня.
Аслійські мови рідко мають суфікси, тому останній склад у них є частиною кореня й найбільш інформативною частиною слова. Він також містить найбільше фонемних варіацій.
Останній склад у більшості аслійських мов має структуру ПГП (приголосний-голосний-приголосний). Разом із тим, південно-аслійські мови також допускають відкриті склади (ПГ), тому деякі їхні слова закінчуються голосним звуком. Склади, що передують кінцевому, можуть бути напівскладами (П.), відкритими (ПГ.ПГП) або закритими (ПГП.ПГП). Склади, які б починалися з голосних (Г. або ГП.), не зустрічаються. Напівсклади (П.ПГП), як і в більшості мон-кхмерских мов, є дуже поширеним явищем.
Досить часто в аслійських мовах зустрічаються двоскладові лексеми, але трискладові набагато менш поширені і в деяких мовах зустрічаються переважно в запозиченнях.
Лексика Аслійські мови виявляють незвичні або й унікальні семантичні риси, відзначаються надзвичайно багатою лексикою. Хоча вони й мають запозичення одна з одної, а також з малайської та інших австронезійських мов, нормою для аслійських мов є висока ступінь лексичної специфічності, більшість їх словникового запасу склалася із внутрішніх джерел.
Лексичне багатство є особливо помітним в галузях, пов'язаних із природним середовищем: назви рослин, тварин, сільськогосподарська термінологія. Лісові звірі можуть мати не лише «справжнє» ім'я, але й цілий ряд додаткових, які використовуються за конкретних ситуацій. Це можуть бути «таємні» або «невідомі» імена, що використовуються до або під час полювання, коли табу забороняють вимовляти «справжню» назву. Інакше називають тварину, коли вона завдала якоїсь шкоди: пошкодила врожай, вирвалась із пастки тощо. При цьому посилаються на елементи зовнішності тварин, їх певні вподобання, на народні легенди або традиції, широко використовуються метафори або каламбури.
Джегайська та маніцька мови містять велику кількість термінів, пов'язаних із визначенням запахів, які враховують екологічні, харчові та релігійні чинники. З усіх дейксичних протиставлень (цей/той, тут/там, вгору/вниз і т. д.) найбільш поширеним в аслійських мовах явищем є різниця між внутрішньо спрямованим поняттям і поняттям, орієнтованим на інших. Таке сприйняття виразно пронизує всю лексику, пов'язану з персоною.
Найбільш характерною рисою аслійської лексики є велика кількість слів, відомих як експресиви (). Вони утворюють особливий клас слів, який можна порівняти за значимістю з іменниками та дієсловами. Експресиви описують звуки, кольори, візуальні явища, особливості руху, тілесні відчуття, запахи, смаки, емоції й естетичні почуття. Ці слова важко перекласти англійською або малайською мовами. Вони відзначаються високою конкретикою, влучністю і чіткістю формулювань, можуть передавати тонку різницю ступеня певної якості.
Також припускається існування в аслійських мовах деяких інших, досі невідомих лексичних конфігурацій і класів слів. Такими, зокрема, є так звані примітиви (), які стосуються, в першу чергу, геометричних або інших форм просторових образів і неявно лежать в основі семантики різних лексичних доменів.
Приклади аслійської лексики: англійською українською кенсивською(пн.-асл.) семайською(центр.-асл.) магмерійською(пд.-асл.) семелайською(пд.-асл.) drunk п'яний buʔ bøl bul bul tie, bind зв'язувати — bʌʔ bək bək house хата dɯgŋ duŋ dṳk — run away утікати dəʔ dɨːʔ — — blood кров məhɯm bʌhip maham mham