Кетрін Колмен Гобл Джонсон (; 26 серпня 1918 — 24 лютого 2020) — афроамериканка, математикиня, чиї розрахунки орбітальної механіки як працівниці НАСА мали вирішальне значення для успіху першого і наступних пілотованих космічних польотів США. У ході своєї 35-річної кар'єри в НАСА і її організації-попередниці, вона заслужила репутацію майстра складних ручних обчислень і допомогла космічному управлінню стати піонером у використанні комп'ютерів для виконання завдань.
Робота Джонсон включала обчислення траєкторій, стартових вікон та аварійного зворотного шляху для космічних польотів проекту Меркурій (у тому числі астронавтів Алана Шепарда, першого американця в космосі, і Джона Гленна, першого американця на орбіті) і шлях зближення місячного посадкового модуля і командного модуля Аполлон під час польотів на Місяць. Її розрахунки були важливі для початку програми Спейс Шаттл, а також вона працювала над планами місії на Марс. У 2015 році президент Барак Обама нагородив Джонсон Президентською медаллю Свободи. Тараджі П. Генсон зіграла роль Кетрін Джонсон у фільмі «Приховані фігури».
Раннє життя Кетрін Колмен народилася у 1918 році у Вайт-Салфер-Спрінгс, Західна Вірджинія у сім'ї Джойлетт і Джошуа Колменів. Вона була наймолодшою з чотирьох дітей. Її мати працювала вчителькою, а батько лісорубом, фермером і майстром у готелі Грінбрір.
Високі математичні здібності Джонсон демонструвала з раннього віку. Оскільки в окрузі Грінбрір не було державних шкіл для афроамериканських учнів старших класів, Колмени організували навчання своїх дітей у старшій школі поселення . Ця школа розташовувалася на території Коледжу Західної Вірджинії (WVSC, тепер Університет штату Західна Вірджинія). Джонсон прийняли до школи, коли їй було всього 10 років. Сім'я проводила час в Інституті під час навчального року й у Вайт-Салфер-Спрінгс улітку.
Джонсон закінчила середню школу в 14 років і вступила до Коледжу Західної Вірджинії. Студенткою, вона брала кожен курс з математики, запропонований коледжем. Кілька професорів були її наставниками, у тому числі і хімік і математик , який також навчав дівчину у старшій школі, та , третій афроамериканець, який отримав докторський ступінь з математики. Клейтор додав нові математичні курси виключно для Кетрін. Вона закінчила з відзнакою summa cum laude у 1937 році, зі ступенями з математики і французької мови, у віці 18 років. Після коледжу вона почала працювати вчителем у чорношкірій державній школі в Маріоні, штат Вірджинія.
У 1939 році, після шлюбу зі своїм першим чоловіком, Джеймсом Гоблом, Джонсон залишила свою вчительську роботу і вступила на університетську програму з математики. Вона покинула її через рік через вагітність, вирішивши зосередитися на родині. На момент вступу, вона була першою афроамериканкою, котра відвідувала Університет Західної Вірджинії в Моргантауні, Західна Вірджинія. Завдяки президенту WVSC доктору Джону В. Девісу, вона стала однією з трьох афроамериканських студентів і єдина жінка, обраних для інтегрованої вищої школи після того, як Верховний суд США виніс рішення у справі (1938). Суд постановив, що штати, в яких надається державна вища освіта для білошкірих студентів, також повинні надавати її для чорношкірих студентів, що має досягатися або шляхом створення «чорношкірих» коледжів і університетів, або зарахуванням чорношкірих студентів до «виключно білошкірих» університетів.
Кар'єра
Джонсон вирішила зробити кар'єру математика-дослідника, хоча увійти в цю галузь було дуже складно і для афроамериканців, і для жінок. Спочатку вона вчителювала. На сімейному зібранні у 1952 році родич зауважив, що Національний консультативний комітет з повітроплавання (NACA) наймає математиків. (Агентство НАСА замінило цей комітет у 1958 році). NACA наймав математиків, як афроамериканців, так і білошкірих, у відділ керування і навігації Меморіальної лабораторії повітроплавання Ленглі, що в Гемптоні, штат Вірджинія, неподалік бази Ленглі. Джонсон запросили на роботу в 1953 році. Вона погодилася і стала однією з перших людей у команді NASA.
За даними усної історії з архіву National Visionary Leadership Project: Спочатку вона [Джонсон] працювала у групі жінок, що виконували математичні обчислення. Кетрін називала жінок у групі «комп'ютерами у спідницях». Їхньою основною роботою було зчитувати дані з чорних скриньок літактів і виконувати інші точні математичні завдання. Тоді одного дня Кетрін (і її колегу) тимчасово призначили допомагати групі дослідження польотів, що повністю складалася з чоловіків. Знання аналітичної геометрії допомогло Кетрін швидко знайти союзників серед чоловіків керівників і колег, настільки, що «вони забули повернути мене до групи». У той час, як скрізь були расові і гендерні бар'єри, Кетрін говорить, що ігнорувала їх. Кетрін була напористою, просила включати її у редакторські зустрічі (де раніше не бувало жінок). Вона просто говорила людям, що зробила роботу і мусить там бути.
З 1953 по 1958 роки Джонсон працювала «людиною-комп'ютером», аналізуючи такі теми, як пом'якшення поривів вітру у повітроплаванні. Спочатку її зарахували у Західний обчислювальний відділ під керівництво математика Дороті Вон, а пізніше перевели у підрозділ керівництва й контролю відділу дослідження польотів, де працювали інженерами білошкірі чоловіки. Відповідно до законів штату про расову сегрегацію і федеральної робочої сегрегації, введеної при президентові Вудро Вільсоні на початку 20-го століття, Джонсон та інші афроамериканки обчислювального відділу були зобов'язані працювати, їсти і користуватися вбиральнями окремо від своїх білошкірих колег. Їхній офіс був позначений як «кольорові обчислювачі». В інтерв'ю каналу , Джонсон зазначила, що вона «не відчувала сегрегації в НАСА, тому що там всі проводили дослідження. У тебе є завдання і ти над ним працюєш, і тобі було важливо робити свою роботу … і грати в бридж на обідній перерві». Вона додала: «Я не відчувала ніякої сегрегації. Я знала, що вона є, але не відчувала її».
NACA розформував відділ кольорових обчислювачів у 1958 році, коли йому на зміну прийшов NASA, де введено в дію цифрові комп'ютери. Хоча споруду було десегреговано, форми дискримінації були все ще широко поширені. Джонсон пригадує ту епоху:
З 1958 року і до виходу на пенсію в 1986 році Джонсон працювала аерокосмічним технологом, перемістившись у процесі в підрозділ управління космічними апаратами. Вона розрахувала траєкторію для космічного польоту Алана Шепарда, першого американця в космосі, 5 травня 1961 року. Вона також розраховувала стартове вікно для його місії Меркурій 1961 року. Вона побудувала резервне копіювання навігаційних діаграм для космонавтів у випадку електронних збоїв. Коли НАСА вперше використали електронно-обчислювальні машини для розрахунку орбіти Джона Гленна навколо Землі, керівництво попросило Джонсон перевірити дані, отримані з комп'ютера; Гленн просив, щоб це зробила саме вона, і відмовлявся летіти, якщо Джонсон не підтвердить правильність розрахунків. На Biography.com вказується, що це були «набагато більш складні розрахунки, з урахуванням тяжіння небесних тіл». Автор зазначає, що «таким чином, астронавт, який став героєм, у той час, на все ще сегрегованому Півдні, розглядав цю чорношкіру жінку як одну з ключових частин перевірки, що його місія увінчається успіхом». Вона додає, що у той час, коли обчислення були «жіночою працею», а проектування — чоловічою, «це дійсно стосується того, що за весь цей час ми не цінували роботу, виконувану жінками, якою б необхідною вона не була, так, як мали б. І знадобилася історія, щоб глянути на це з такої точки зору».
Пізніше Джонсон працювала безпосередньо з цифрових комп'ютерами. Її здібності і репутація точності допомогли встановити довіру до нової технології. У 1961 році її робота допомогла забезпечити те, що капсулу Freedom 7 Алана Шепарда швидко знайшли після посадки, використовуючи точно побудовану траєкторію.
Вона також допомогла обчислити траєкторію польору Аполлон 11 на Місяць у 1969 році. Під час висадки на Місяць, Джонсон була на зустрічі в . Вона і ще кілька людей зібралися навколо невеличкого телеекрану, спостерігаючи перші кроки на Місяці. У 1970 році Джонсон працювала над місією Аполлон 13. Коли місію було перервано, її робота над резервними процедурами і графіками допомогла задати безпечний шлях повернення екіпажу на Землю, за рахунок створення однозіркової системи спостереження, що дозволила космонавтам точно визначити своє місце розташування. В інтерв'ю 2010 року Джонсон згадувала: «Всі були займалися тим, як вони дістануться туди. Ми переймалися тим, як їм дістатися назад». Пізніше Джонсон працювала у програмі Спейс Шаттл, над супутником Earth Resources Satellite, та планами польоту на Марс.. Її обчислення допомогли астронавтам наблизитися до зір і безпечно повернутися на Землю. 1986 року вийшла на пенсію Рейчел Ігнотофскі. Жінки в науці. 50 безстрашних першопрохідниць, що змінили світ. — Вид-во «Вівсянка», 2020. — С.75..
Особисте життя У 1939 році Кетрін (тоді Колмен) одружилася з Джеймсом Френсісом Гоблом. У них народилися три дочки: Констанс, Джойлетт і Кетрін. У 1953 році родина переїхала у Ньюпорт-Ньюс услід за новою роботою. У 1956 році Джеймс Гобл помер від неоперабельної пухлини головного мозку.
Кетрін Гобл у 1959 році одружилася вдруге, з Джеймсом А. Джонсоном, другим лейтенантом армії і ветераном Корейської війни.
Кетрін Джонсон продовжувала свою кар'єру в НАСА. Вона співала в хорі пресвітеріанської церкви Карвер упродовж 50 років. З часів коледжу вона була членкинею сестринства , першого жіночого товариства, засноване афроамериканськими жінками. Джонсон і її чоловік мали шестеро онуків і 11 правнуків, жили у Гемптоні, штат Вірджинія. До своєї смерті вона продовжувала заохочувати своїх онуків і студентів до кар'єри в галузі науки і техніки.
Кетрін Джонсон померла у будинку для пенсіонерів у місті Ньюпорт-Ньюс 24 лютого 2020 року у віці 101 року.
Спадщина і почесті
Джонсон є співавторкою 26 наукових праць. Її соціальний вплив як піонера в і комп'ютерного обчислювання підтверджується отриманими відзнаками і її статусом рольової моделі для життя в науці.«'Mop Top' the 'Hip Hop' Scientist Celebrates African-Americans in the Sciences: Katherine G. Johnson» , 2003«Black history… Katherine G Johnson (1918 — retired)» , UK-based Planet Science«Katherine G. Johnson: Physicist, Space Scientist, Mathematician» , Oracle Think Quest Education Foundation Library З 1979 року (і до того, як вона пішла з НАСА), Джонсон входила до списків афроамериканців у науці і техніці.«Black Contributors to Science and Energy Technology» 1979, anonymous, U.S. Department of Energy U.S. Government Printing Office (ERIC electronic document)«Black Contributors to Science and Energy Technology» 1979, anonymous, U.S. Department of Energy U.S. Government Printing Office (manually scanned images) У 1999 році вона отримала звання «Видатний випускник року» від Коледжу Західної Вірджинії. Президент США Барак Обама представив Джонсон до нагородження Президентською медаллю Свободи, вона була однією з 17 американців, які отримали цю медаль 24 листопада 2015 року. Її також називають першим прикладом афроамериканських жінок у STEM.