Джон Пелл (;  — ) — англійський математик.

Дитинство та юність Народився у . Його батько, також Джон Пелл, родом з Саутвіку, а його мати, Мері Холланд, — з Халден що у Кенті. Пелл молодший був найстаршим сином у родині. У 6 років зостався сиротою: 1616 року не стало його батька, а наступного року — мати. Джон Пелл старший мав розкішну бібліотеку, де молодший Джон Пелл здобував свої знання протягом дитинства. Він навчався у , потім, коли йому виповнилося 13, вступив до коледжу Трініті. Протягом навчання в університеті він став видатним лінгвістом, і навіть отримав свою ступінь бакалавра у 1629 році, листуючись з Генрі Бріґґзом та іншими математиками. Після того, як він отримав у 1630 році й ступінь магістра, Пелл почав викладати у новаторській Чичестерській академії, заснованій .Malcolm and Stedall, p. 29. 3 липня 1632 Джон одружився з Ітамарією Реджиналд (за деякими джерелами Ітамарією або Ітамурією Реджиналд), сестрою .Malcolm and Stedall, p. 69. У них народилися 4 сина та 4 доньки. Ітамарія померла у 1661 році. Невдовзі, у 1669 році, Джон одружився з іншою.

У 1630-х роках діяльність Пелла була присвячена впливу Хартліба, він також працював у різноманітних сферах педагогіки, енциклопедії та , комбінаториці та вивчав спадщину Трісемуса. Проиблизно у 1638 року він сформулював 1 варіант .Malcolm and Stedall, p. 55. У математиці він зосередився на розширенні сфери застосування алгебри у , та у 1638 році він зформулював Математичні таблиці.Malcolm and Stedall, p. 57. У рамках спільного лобіювання Гартліба, щоб знайти підтримку, він продовжувати працювати як дослідник. Його коротка стаття «Ідея математики» була надрукована у жовтні 1638 року. Ця кампанія принесла досить цікаві відгуки від та Марен Мерсенна.Malcolm and Stedall, pp. 73-4.

Академік та дипломат Його репутація та допомога пана , резидента Англії, з Генеральними штатами допомогли йому на виборах 1644 на кафедрі математики в Амстердамі, що відбулися одразу після того, як пішов Мартін ван ден Хоув, а Лейден відмовився від участі.Malcolm and Stedall, pp. 77. З 1644 Пелл працював над полемічною роботою Христіян-Северіна Лонгомонтана. Він доклав до цього багато зусиль, щоб отримати відгуки від відомих математиків: Бонавентури Кавальєрі, його покровителя , Рене Декарта, Томаса Гобса, Мерсенна, , та . З рештою його робота була опублікована як «Суперечка з Лонгомонтаном щодо квадратури круга» (1647).Aloysius Martinich, Hobbes: A Biography (1999), p. 278.Andrew Pyle (editor), «Словник британських філософів XVII століття» (2000 р.), Статтю «Пелл, Джон», pp. 638—641.

У 1646 році Джон переїхав до Бреда за запрошенням Фрідріха Генрі, принца Оранського, і викладав в університеті до 1652 року. Пелл зрозумів, що війна між англійцями та голландцями буде неминучою і що він опиниться в надзвичайно важкому становищі, якщо не поїде з Бреда. Тому він повернувся до Англії перед початком Першої англо-голландської війни у липні 1652 року. Коли Пелл повернувся, його було призначено вчителем пост-математики у Лондоні за призначенням Олівера Кромвеля.

З 1654 по 1658 рік Пелл діяв як політичний агент Кромвеля у Цюриху у протестантських кантонах Швейцарії; він співпрацював з , англійським резидентом у Женеві. Пелл був відомим у Цюриху завдяки англійському мандрівнику , який приблизно у 1656 зазначив про нього: «дивна невідома особа, що несхожа ні на людей, до яких він був відправлений, ні на Олівера Кромвеля, від імені якого він сюди потрапив». «Вони настільки релігійні, що навіть не почують крики венеціанського посла у власному домі.»Albert Ivatt, M. A., ed: The Memoir and Travels of Sir John Reresby, Bart. (London: Kegan Paul, Trench, Trubner, 1904), p. 42. Кромвель хотів від'єднати протестантські кантони Швейцарії, щоб приєднати їх до протестантської ліги на чолі з Англією. Тим не менш, переговори Пелл тривали довгий час і він повернувся до Англії, щоб звітувати про свою роботу напередодні смерті Кромвеля. Джону так і не повідомили, що він даремно чекав на зустріч з паном Кромвелем біля палати.

Йоганн Ран, знаний як Роній — математичний учень та послідовник Пелла у Швейцарії з 1657 року.Malcolm and Stedall p. 77. Він винайшов знак обелюс ÷ (obelus); це досягнення також можна віднести до Пелла, який навчив Рана триколірній таблиці стилю підрахунку і виступив редактором його книги Теоретична алгебра, що побачила світ у 1659 року. Саме у ній було зазначено ім'я цього видатного математика. Саме ця книга містила те, що згодом стало відоме під назвою «Рівняння Пелл».Florian Cajori, «Історія математичних позначень: два томи, пов'язані як один» (видання 1993 р.), с.271. Діофантові рівняння — улюблений предмет, що викладав Пелл Рану в Амстердамі. Саме він першим припадає на думку при згадуванні невизначеного рівняння,

що відоме під назвою рівняння Пелля. Фактично це рівняння було запропоноване П'єром Ферма , а потім, у 1657, усім математикам. Пелла був пов'язаний з цією нею через Рана. Теорія цієї проблеми складалася з суджень Джона Валліса, Лорда Брункера та у його додатку до твору Переклад алгебри Ронова (1668 р.);також доданих до його попередніх редакційних матеріалів, незалежно від того, що вони були частиною алгебри 1659 року, написаної Раном. Ця нова редакція Пелл про те, що по суті робота Рана містила велику кількість додаткового матеріалу про теорію чисел, що містить відповідь на книгу «Вивчення математики», написану Франсом ван Шотеном у 1657 році. Це також відрізняється тим, що вона містить «таблицю інкомпозицій», ранній великий факторний стіл.

Після репатріації У 1661 році після повернення до Англії, коли він став ректором у Ессексі, Джон прийняв закони. У 1663 році йому було присвоєна , і також він був обраний співробітником Королівського товариства. у цей же час єпископ представив його ректорату що у Essex; Шелдон очікував, що він розглядає позиції як синекуру.Concise Dictionary of National Biography Він пропрацював вчителем математики у у .

У 1673 він зустрів Готфрід Вільгельма Лейбніца у Лондоні, і був в змозі повідомити, що деякі його математичні роботи були передбачені та .Nicholas Jolley, Leibniz (2005), p. 17. Схоже, що його відданість математиці перешкоджала його розвитку в Церкві та в особистому житті. Деякий час він був замкнений як боржник у . Він жив за запрошенням доктора , деякий час у 1682 році у , але він помер в будинку доктора Кортоне, читача церкви .

Праця Багато рукописів Пелла потрапило до рук , магістра Вестмінстерської школи, котрий пізніше став членом Лондонського королівського товариства. Його роботи й досі зберігаються майже у сорока томах фоліо у Британській бібліотеці, що містять не тільки власні мемуари Пелл, але й більшу частину його листування з математиками того часу.

Його головними роботами є: Астрономічна історія спостережень за небесними рухами та появами (1634 р.) Прогностична екліптика (1634) «Ідея математиків» (1638) «Суперечка з Лонгомонтанусом щодо квадратури круга» (1646?) Таблиця десяти тисяч квадратних чисел (далі 1672).

«Ідея» була коротким маніфестом. Вона містила три пропозиції: математичну енциклопедію та бібліографію; повну математична бібліотеку досліджень та збірку інструментів з державним спонсором; тритомник комплексного набору математичних підручників, здатних передати стан мистецтва будь-якому вченому.<ref>Джон Т. Янг (1998), «Віра, алхімія та природна філософія: Йоганн Морін, Реформатор Інтелігент» та Хартлібський кружок. Aldershot: Ashgate. , p. 115.</ref>

Родина (1612/3–1669), брат Джона Пелла, був фізиком та у 1653 році емігрував до Нової Англії. У 1654 році,Sources variously give the date of the transaction as 27 June, 11 November, or 14 November 1654. Томас Пелл підписав угоду з та іншими індійськими племінними членами, які йому надали 50000 акрів племінної землі, включаючи всю або частину Бронксу та землі уздовж заходу Лонг-Айленду в окрузі Вестчестер, що простягається на захід до і на північ до Мамаронек. Не маючи нащадків, він залишив свій маєток своєму племіннику (1643—1702), одному з чотирьох синів математиків, який їздив з Англії до Нью-Йорку та був там, як перший владика садиби Пелах. Його послідовники продовжували бути відомими в американській державі, включаючи посла та представника США і сенатора США Клейборна Пелла. Філіп Пелл II побудував у Пелхамі приблизно у 1750 році, а інший нащадок, відновив ще у Нью-Йорці у 1909 та формально зробив вільним для відвідувань.( купив Форт і використовував ці навколишні землі в 1820 році як літній відступ.)

Ще один з американських нащадків Джона Пелла , здобувши освіту у математиці в Університеті Кембридж емігрував до Австралії у 1852 році, щоб стати першим професором математики та природної філософії у нещодавно відкритому Університеті Сіднея.

Див. також Обелюс Клейборн Пелл

Примітки

Список літератури

The most recent study of Pell is by Noel Malcolm and Jacqueline Stedall, John Pell (1611—1685) and His Correspondence with Sir Charles Cavendish: The Mental World of an Early Modern Mathematician'' (Oxford: Oxford University Press, 2005).

Посилання

Galileo Project page https://web.archive.org/web/20060615060236/http://www.townofpelham.com/townhistorian/index.html