Транспорт Нової Зеландії представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 267 710 км² (76-те місце у світі). Форма території країни — архіпелажна, видовжена в субмеридіональному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 1600 км, острів Південний у найширшому місці — 250 км. Відокремлене графічне положення Австралії не дозволяє контролювати важливі світові транспортні шляхи; незначні транспортні потоки з Азії та Європи до Океанії.
Історія становлення і розвитку
Автомобільний
Загальна довжина автошляхів у Новій Зеландії, станом на 2012 рік, дорівнює 94 902 км, з яких 62 759 км із твердим покриттям (199 км швидкісних автомагістралей) і 32 143 км без нього (50-те місце у світі).
Залізничний
Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 4 128 км (42-ге місце у світі), з яких 4 128 км вузької 1067-мм колії (503 км електрифіковано).
Повітряний
У країні, станом на 2013 рік, діє 123 аеропорти (48-ме місце у світі), з них 39 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 84 із ґрунтовим. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття): довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 2 (0); від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 1 (0); від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 12 (3); від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 23 (33); коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 1 (48).
У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 6 авіапідприємств, які оперують 123 повітряними суднами. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 15,3 млн осіб. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 999,38 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів).
Нова Зеландія є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — ZK, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU). Аеропорти Нової Зеландії мають літерний код ІКАО, що починається з — NZ.
Водний
Морський Головні морські порти країни: Окленд, Літтельтон, Манукару, Марсден-Пойнт, Тауранга, Веллінгтон.
Морський країни, станом на 2010 рік, складався з 15 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (101-ше місце у світі), з яких: балкерів — 3, суховантажів — 3, танкерів для хімічної продукції — 1, контейнеровозів — 1, вантажно-пасажирських суден — 5, нафтових танкерів — 2.
Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 7 (Німеччини — 2, Гонконгу — 1, Південно-Африканської Республіки — 1, Швейцарії — 2, Великої Британії — 1); зареєстровані під прапорами інших країн — 5 (Антигуа і Барбуди — 2, Островів Кука — 2, Самоа — 1).
Трубопровідний Загальна довжина газогонів у Новій Зеландії, станом на 2013 рік, становила 2,23 тис. км; трубопроводів зрідженого газу — 172 км; нафтогонів — 288 км; продуктогонів — 198 км.
Міський громадський
Державне управління Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту. Станом на 19 грудня 2016 року міністерство в уряді Саймона Вільяма Інгліша очолював Саймон Бріджес.
Див. також Економіка Нової Зеландії
Примітки
Література
Українською
Англійською
Російською
Посилання
Карти транспортної системи Нової Зеландії на Вікісховищі. Карти Нової Зеландії — Perry–Castañeda Library Map Collection. Добірка публікацій про Нову Зеландію з часопису «Вокруг света».