Астутильйо Мальджольйо (, 3 травня 1958, П'яченца) — італійський футболіст, що грав на позиції воротаря.
Виступав, зокрема, за «Рому», «Лаціо» та «Інтернаціонале», а також молодіжну збірну Італії.
Клубна кар'єра Народився 3 травня 1958 року в місті П'яченца. Вихованець юнацьких команд футбольних клубів «Сан-Лаццаро»P.Gentilotti, G.Rubini, Dal Farnese a Barriera Genova, ed.Libertà, vol.3, pag.163, «Кремонезе» та «Болонья».
1976 року футболіст був переведений у перший склад «Болоньї» і 22 травня 1977 року дебютував у Серії А в матчі проти «Роми»Rocca scatenato e la Roma vince, L'Unità, 23 maggio 1977, pag.8. Проте Мальджольйо був лише дублером Франко Манчіні, через що цей матч так і залишився єдиним і незабаром гравець перейшов в клуб Серії Б «Брешія». Відіграв за клуб з Брешії наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. У сезоні 1979/80 Мальджольйо допоміг команді зайняти 3 місце та вийти в Серію АTra i cadetti molti giovani bravi (ma nessun campione), L'Unità, 11 giugno 1980, pag.15, завдяки чому сезон 1980/81 став єдиним сезоном Мальджольйо як основного воротаря клубу Серії А, оскільки клуб не уникнув вильоту, а в наступному сезоні 1981/82 Астутільйо втратив місце у воротах через розбіжності з тренером Маріно ПераніSe il mostro si chiama Malgioglio , La Repubblica, 16 marzo 1986, pag.29.
Через це футболіст покинув клуб і протягом сезону 1982/83 років захищав кольори «Пістоєзе» у Серії БMalgioglio, un triste ritorno «Che pena il mio Rigamonti» Bresciaoggi.it. 1983 року уклав контракт з «Ромою», у складі якої став дублером Франко Танкреді, через що на поле майже не виходив. За цей час виборов титул володаря Кубка Італії.
У 1985 році Мальджольйо погоджується відправитись в Серію Б, щоб отримати ігрову практику, і перейшов до складу головних ворогів «вовків» — «Лаціо», де його хотів бачити новий тренер Луїджі Саймоні«Sputai contro un calcio folle», L'Unità, 3 marzo 1990, pag.27, знайомий з можливостями воротаря по спільній роботі у «Брешії». Проте у складі «орлів» Мальджольйо зіткнувся з невдоволенням фанатів клубу, через виступи у «Ромі», тому змушений був наступного року покинути клуб.
Влітку 1986 року Джованні Трапаттоні запросив Мальджольйо на роль дублера Вальтера Дзенги в «Інтернаціонале»Astutillo Malgioglio - Intervista Asromaultras.orgStoria di Astutillo Malgioglio, il portiere che difendeva gli ultimi Uildmve.it. У складі «неррадзуррі» воротар провів п'ять сезонівMalgioglio n.2: "Io, controfigura del portierone", L'Unità, 27 novembre 1987, pag.26, вигравши чемпіонат Італії в сезоні 1988/89 та Суперкубок Італії, зігравши за цей час 12 матчів у Серії А.
У 1991 році Мальджольйо покинув «Інтер»Pellegrini, Troglio & C., banda dei senza pallone, L'Unità, 24 luglio 1991, pag.29 і перейшов в «Аталанту» як дублер Фабріціо Феррона. Астутільйо перебував в команді з Бергамо лише на один сезон, але так і не зіграв за клуб в чемпіонаті, після чого завершив професійну ігрову кар'єру в 1992 році, у 34 роки.
Виступи за збірну Протягом 1979—1980 років залучався до складу молодіжної збірної Італії і він взяв участь у молодіжному чемпіонаті Європи 1980 року замінивши Джузеппе Дзінетті, який був відсторонений через корупційний скандалMalgioglio sostituisce l'accusato Zinetti, L'Unità, 25 marzo 1980, pag.15. А втім, Мальджольйо був дублером Джованні Галлі і на поле не виходив.
Титули і досягнення Чемпіон Італії (1): «Інтернаціонале»: 1988-89 Володар Суперкубка Італії з футболу (1): «Інтернаціонале»: 1989 Володар Кубка Італії (1): «Рома»: 1983–1984 Володар Кубка УЄФА (2): «Інтернаціонале»: 1990-91, 1993-94
Особисте життя Одружений, дружина Рафаелла. Має дочку ЄленуAstutillo Malgioglio, riserva sul campo e campione nella vita Tuttoatalanta.com.
Примітки
Посилання Статистика виступів за збірну на сайті Федерації футболу Італії.