Камерун — центральноафриканська країна, що знаходиться у західній частині екваторіальної області континенту . Загальна площа країни 475 440 км² (54-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 472 710 км², а на поверхню внутрішніх вод — 2 730 км². Площа країни приблизно дорівнює ¾ площі України.

Етимологія Офіційна назва — Республіка Cameroon, Cameroon (; ). Назва країни походить від португальської назви річки Вурі, Ріу-душ-Камаронеш ( — річка креветок), що її так нарік у 1480-х роках мореплавець Фернандо По за велику кількість крилю у водах її гирла. У колоніальні часи країна перебувала під владою Франції та Великої Британії, відповідно носила назви Французький і Британський Камерун. Після об'єднання колоній — Федеративна Республіка Камерун і Союзна Республіка Камерун.

Історія дослідження території

Географічне положення

Камерун — центральноафриканська країна, що межує з шістьма іншими країнами: на північному сході — з Чадом (спільний кордон — 1116 км), на північному заході — з Нігерією (1975 км), на сході — з ЦАР (901 км), на півдні — з Республікою Конго (494 км), Екваторіальною Гвінеєю (183 км) і Габоном (349 км). Загальна довжина державного кордону — 5018 км. Камерун на південному заході омивається водами затоки Біафра, що є частиною Гвінейської затоки Атлантичного океану. Загальна довжина морського узбережжя 402 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км). Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33).

Крайні пункти

Час

Час у Камеруні: UTC+1 (-1 година різниці часу з Києвом).

Геологія

Геологія Камеруну характеризується складною будовою, що поєднує давні кристалічні масиви та молоді вулканічні утворення. Південна та східна частини країни лежать у межах Західноафриканського кратону, утвореного докембрійськими гнейсами, гранітами й метаморфічними породами. Центральна та північно-західна частини належать до Камерунської вулканічної лінії — активної тектонічної зони, де розташовані численні вулкани, зокрема гора Камерун (4095 м), один із найвищих і діючих у Західній Африці. Уздовж узбережжя переважають осадові товщі кайнозойського віку. Регіон багатий на нафту, боксити, залізну руду, вапняк і золото.

Сейсмічність

Вулканізм

Рельєф

Середні висоти — 667 м; найнижча точка — рівень вод Атлантичного океану (0 м); найвища точка — пік Фако вулкану Камерун (4095 м).

Узбережжя

Острови

Клімат

Більша частина території Камеруну лежить у екваторіальному кліматичному поясі, лише крайня північ — у субекваторіальному. Цілий рік панують екваторіальні повітряні маси. На узбережжі цілий рік спекотно, сезонні коливання температури незначні, значно менші за добові. превалюють слабкі вітри, цілий рік надмірне зволоження, майже щодня по обіді йдуть дощі, часто зливи з грозами. На крайній півночі сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній. Зволоження нестійке, влітку відмічається посушливий сезон.

Камерун є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.

Внутрішні води

small></small>

Річки

Річки країни належать басейну Гвінейської затоки Атлантичного океану; на півночі безстічної області озера Чад.

Озера

Болота

Ґрунтові води

Ґрунти

Рослинність

За флористичним районуванням світу Камерун належить до Гвінео-Конголезької області Африканського підцарства Палеотропічного флористичного царства.

Тваринний світ

Зоогеографічно територія країни належить до Ефіопської області: південна частина, узбережжя Гвінейської затоки — до Західноафриканської, північна і центральна частини — до Східноафриканської підобласті.

Стихійні природні явища

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: вулканічна діяльність, останнє виверження вулкану Камерун (4095 м) відбулося 2000 року; на озерах Ніос та Монун, що розташовані в западинах вулканічного масиву Оку, відбуваються періодичні викиди отруйних газів, що вбивають усю живність навколо, так звані лімнологічні катастрофи; 1986 року такі викиди вбили 1,7 тис. людей в окрузі.

Природні ресурси

Мінеральні ресурси

Надра Камеруну багаті на ряд корисних копалин: нафту, боксити, залізну руду.

Водні ресурси Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 285,5 км³. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 290 км² зрошуваних земель.

Земельні ресурси Земельні ресурси Камеруну (оцінка 2011 року): придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 20,6 %, орні землі — 13,1 %, багаторічні насадження — 3,3 %, землі, що постійно використовуються під пасовища — 4,2 %; землі, зайняті лісами і чагарниками — 41,7 %; інше — 37,7 %.

Охорона природи

Серед екологічних проблем варто відзначити: забруднення вод; знеліснення; перевипасання; спустелювання; браконьєрство; перевилов риби.

Камерун є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища: Конвенції про біологічне різноманіття (CBD), Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC), Кіотського протоколу до Рамкової конвенції, Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD), Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES), Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів, Конвенції з міжнародного морського права, Монреальського протоколу з охорони озонового шару, Міжнародної угоди про торгівлю тропічною деревиною 1983 і 1994 років, Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь, .

Природоохоронні території

Екорегіони

Фізико-географічне районування За фізико-географічним районуванням світу Камерун належить до Гінейської фізико-географічної країни (північна і центральна частини Камеруну) та Конголезької фізико-географічної країни (південно-східна частина).

Див. також Західна Африка Гвінея (регіон)

Примітки

Література

Українською

Гожик П. Ф., Лялько В. І., Бабаєв Ю. Ю. Регіональна геологія світу. — К. : Наук. думка, 2015. — 424 с. Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — ISBN 978-966-8804-23-6 Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 5-те вид., перероб. і доп. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8 Економічна і соціальна географія країн світу: Навч. посібник / За ред. С. П. Кузика. — Львів : Світ, 2002. — 672. с.— ISBN 966-603-178-7

Ковальчук І. П. Ландшафтознавство : Підручник. — К. : Либідь, 2008. — 392 с. — ISBN 978-966-06-0504-4

Кукурудза С. І. Біогеографія : Підручник. — Львів : Вид-во ЛГУ ім. Івана Франка, 2006. — 504 с. — ISBN 966-613-502-7 Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. — 246 с. — ISBN 978-966-439-918-1

Пащенко В. І. Географія світового господарства : Навч. посібник. — К. : Видавничий центр КНУ, 2014. — 312 с. — ISBN 978-966-439-744-6 Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2020. — Т. 2. Африка, Америка, Австралія, Антарктида, Океани. — 470 с. — ISBN 978-966-439-989-8

Англійською

Російською

Вальтер Г. Растительность Земного шара. Эколого-физиологическая характеристика / Пер. с нем. под ред. П. Б. Виппер. — Т. 1. Тропические и субтропические зоны. — М. : Прогресс, 1968. — 551  с. Воронов А. Г., Дроздов Н. Н., Мяло Е. Г. Биогеография мира : Учебник. — М. : Высшая школа, 1985. — 272 с.

Посилання

Білоус Л. Ф. Біогеографія: Навч. посібник. К., 2021 Камерун, Республіка Камерун / Д. П. Урсу // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-10863.