Добрóтвір — селище в Україні, адміністративний центр Добротвірської селищної громади Шептицького району Львівської області. Населення — 6683 особи. Раніше Добротвором називалося село Старий Добротвір.
Географія Селище Добротвір розташоване за 55 км від обласного центру та 39 км від районного центру. Межує на півночі з селом Старий Добротвір, на півдні — з селом Перекалки, на заході — з селами Долини, Козаки, Кошаковські, Рогалі, Рокети та Матяші. Відстань до однойменної залізничної станції складає 4 км.
Урбаноніми
Кількість елементів інфраструктури в селищі — це 15 вулиць з близько 200 будинками. Вулиці
Будівельна Володимира Івасюка Галицька Енергетична Леоніда Каденюка Івана Мазепи Миру Надбужна Озерна Петра Сагайдачного Спортивна Василя Стуса Івана Франка Тараса Шевченка Шкільна
Історія Селище починало забудовуватись разом із Добротвірською тепловою електростанцією 1951 року. Перша турбіна працювала вже через п'ять років. У 2010 році на електростанції працювало 1 633 працівники. Добротвірська теплова станція — найбільше в області електропідприємство, первісток на Західній Україні, 50 відсотків виробленої електроенергії експортується до Польщі понад десять років і дає 60 % бюджету району. 85 % електроенергії виробляється на вугіллі Львівсько-Волинського басейну (Шептицький), для виробництва решти використовується природний газ.
Населення За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року у селищі мешкало 6683 особи.
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним: + Мовний склад населення селища ДобротвірМоваКількість осібВідсоток українська 6552 98,04 російська 111 1,65 білоруська 8 0,12 молдовська 5 0,08 польська 4 0,06 румунська 1 0,02 інші 2 0,03+
Пам'ятки, визначні місця
Сакральна архітектура Церква Святих Апостолів Петра і Павла; Церква Покрови Пресвятої Богородиці.
Меморіали, пам'ятники Погруддя Івану Франку. Пам'ятник Героям України.
Інфраструктура Уся інфраструктура містечка створювалася завдяки фінансовій підтримці керівництва Добротвірської ТЕС. Місцевість, де підводився Добротвір, була аж надто заболочена.
У Добротворі розташована одна з найбільших шкіл області, де навчається понад 1300 учнів. Є ще музична школа, два дитсадки на 300 дітей, Добротвірський професійний ліцей, а також спортивна школа (одна з найсильніших в Україні по байдарках та каное), серед випускників якої — срібний олімпійський призер на байдарках-каное Михайло Сливинський та чимало майстрів спорту.
Селище Добротвір має свій історико-краєзнавчий музей, заново відкритий на вул. Спортивній, 2, яким з перших днів керує історик Йосип Брикайло. Саме він зібрав експозицію музею. У музейній колекції зібрано близько трьох тисяч експонатів, що розповідають історію Надбужанщини. Експозиція охоплює величезний проміжок часу: від реконструйованого житла та знарядь праці первісних людей до старовинної кераміки й зброї княжої доби. Також тут представлено побутові речі, вироби місцевих ремісників XIX–XX століть, унікальні документи, світлини та портрети видатних земляків.
У Добротворі діє бібліотека імені Василя Петраха, яку відкрили 28 квітня 2003 року. Приміщення бібліотеки було збудовано на кошти жертводавця, колишнього мешканця селища Добротвір Василя Петраха. Є Народний дім (Будинок культури), де працює шістнадцять різних гуртків творчості. Двом колективам присвоєно звання «Народний», одному — «Зразковий».
Для зручності місцевих жителів у селищі працює відділення АТ «Ощадбанк».
Улюбленим місцем відпочинку мешканців є Добротвірське водосховище, що на річці Західному Бузі.
Релігійні споруди
Містечко є багатоконфесійним. Діють церкви: Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ; Святих апостолів Петра і Павла ПЦУ; Дім Молитви (римо-католики доїжджають в село Старий Добротвір, де є діючий костел святого Станіслава та святого Яна з Дуклі).
Відомі люди Уродженці селища Загасайло Сергій Володимирович — український військовик, сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Маїк Олег Васильович — український футболіст, нападник «Динамо-2». Павлів Йосип Петрович — російський і український письменник. Сливинський Михайло Ярославович — радянський, український і польський весляр на каное, дворазовий срібний призер Олімпійських ігор (Сеул, 1988 та Барселона, 1992), багаторазовий чемпіон світу, чемпіон Європи. Заслужений майстер спорту СРСР (1990). Сливинський Олексій Ярославович — український весляр на байдарці, чемпіон світу (2003) та багаторазовий медаліст чемпіонатів світу та Європи. Генріх Стшелецький — польський лісник, один із піонерів лісового господарства в Польщі та один із найвидатніших організаторів польського лісового господарства другої половини XIX століття.
Примітки
Джерела
Посилання