Ла́дозьке озеро — найбільше озеро Європи, розташоване у Росії.
Фізико-географічна характеристика
Геологічна історія Котловина Ладозького озера льодовиково-тектонічного походженняСанкт-Петербург: Энциклопедия. — М.: Российская политическая энциклопедия. 2006. С. 436—437.. У палеозої 300—400 мільйонів років тому вся територія сучасного басейну Ладозького озера була покрита морем. Осадові відкладення того часу — пісковики, піски, глини, Вапняки — покривають потужною товщею (понад 200 м) кристалічний фундамент, що складається з гранітів, гнейсів і діабазів.
Північна частина Ладозького озера лежить на Балтійському кристалічному щиті, південна — на Східноєвропейській платформі. У найближчих до Ладоги районах південний кордон щита проходить приблизно по лінії Виборг — Приозерськ — гирло річки Видлиці — витік річки СвіріКалесник С. В. Ладозьке озеро .
Сучасний рельєф утворився в результаті діяльності льодовикового покриву. Танення Валдайського льодовика на терені сучасного Ладозького озера відбулося у період між 12 500 та 11 500 років тому. Початково, після льодовика, терен Ладоги був у складі Балтійського льодовикового озера (70—80 м над сьогоденним рівнем моря) за часів історичного прісноводного етапу Балтійського моря. Основними факторами були поступовий підйом рівня світового океану, зміни рівня і режиму водойм, які існували в улоговині Балтійського моря в Голоцені, надходження води від талого льодовика і його вага — почався (і триває) підйом суші.
Звільнення від криги південної частини Ладозької улоговини відбулося близько 14 000 років тому. Спочатку на території, що звільнилася існувало незалежне прильодовикове озеро зі стоком у Балтійське льодовикове озеро. У міру підйому рівня Балтійського Льодовикового озера Ладога стала його частиною не пізніше 13 300 років тому. На ранніх стадіях басейни з'єднувалися в області Приневської низовини. Після звільнення від льодовика північної частини Карельського перешийка близько 12 200 років тому озера стали з'єднаними через широку протоку на півночі сучасного перешийка — так звану Хейнйокську протоку. Притока в районі Приневської низовини, поступово звужуючись, проіснувала до спуску Балтійського льодовикового озера. Відступ льодовика в центральній Швеції відкрив протоки в районі сучасної гори Біллінген близько 10 300 років тому, що призвело до спуску Балтійського льодовикового озера на 25—28 метрів до рівня моря впродовж лише декількох років.
За часів солонуватого Іолдійового моря (10200—9500 років тому), Ладога була тимчасово відокремлена від цього басейну. Найнижчим поріг був біля Хейн-Йоки, на схід від Виборгу, де була протока або річка до появи Неви і навіть пізніше до ХІІ сторіччя від н. е.Ailio, Julius (1915). Die geographische Entwicklung des Ladogasees in postglazialer Zeit. Bull. Comm. Géol. Finlande 45, 1 — 159.Davydova, Natalia N. et al. (1996). Late- and postglacial history of lakes of the Karelian Isthmus . Hydrobiologia 322.1-3, 199—204. Площа озера істотно скоротилася, особливо в південній частині.
З початком анцилової стадії 9500 років тому відбувся підйом рівня Балтійського басейну на 15—20 метрів, що призвело до повторного об'єднання басейнів через Хейнйокську протоку. 9500 років тому, Онезьке озеро маючи перед тим стік у Біле море, спрямувало свої води річкою Свір до Ладоги. Триваючий підйом рівня Анцилового озера послужив причиною трансгресії Ладозького озера близько 9300—9200 років тому, особливо вираженою в південній частині сучасного басейну. Поява річки Дана в районі сучасної протоки Великий Бельт викликала поступове падіння рівня Анцилового озера, яке сягнуло рівня моря близько 9000 років тому. Приблизно тоді Ладога знову відокремилась від Балтійського басейну, а її рівень опустився значно нижче сучасних відміток. Хейнйокська протока висохла і на півночі Карельського перешийка з'явились сучасні озера.
Прийнято вважати, що в період від 9000 до 5000 років тому стік із Ладозького озера відбувався у Виборзьку затоку через систему проток озерно-річкової системи Вуоксі. Поріг стоку був розташований у районі селища ВєщєвоДо 1939 року селище мало назву Хейнйокі, що дало назву протоці.
Ладозьке озеро поступово відходило на південь у результаті підняття з півночі Балтійського щита. Припускають можливість проникнення соленої води, під час наступної трансгресії Літоринового моря, до Ладоги між 7000 і 5000 років тому.
Між 5700 і 5000 років тому озеро Саїмаа прорвало гряду Салпаусселькя-I в районі Іматри утворивши сучасний канал стоку в Ладогу через систему Вуоксі й значно збільшивши водозбірний басейн озера. Через це рівень Ладозького озера піднявся на 1—2 метриSaarnisto, Matti (1970). The Late Weichselian and Flandrian history of the Saimaa Lake complex. Societas Scientiarium Fennicae. Commentationes Physico-Mathematicae 37.
Близько 5000 років тому почався підйом рівня Ладозького озера, причини якого зазвичай пов'язують зі збільшенням прибуткової частини водного балансу озера після приєднання системи Саїмаа. Предметом дискусій є механізм стоку з Ладозького озера в період між формуванням сучасного напрямку стоку в системі Вуоксі і появою Неви. Нерівномірне ізостатичне підняття північної й південної частин озера призвело до «перекидання» улоговини Ладозького озера в південному напрямку. У Приневській низовині тоді існували річки , гирло якої лежало на місці сучасного витоку Неви і , що впадала у Фінську затоку, розділені вододілом у районі сучасних . Підйом рівня в південній частині Ладоги призвів до підтоплення долини Мги і розмиття Мгинсько-Тосненського вододілу близько 2500 років тому (за іншими оцінками — від 4500 до 1200 років тому). Під час подальшого поглиблення долини сформувалося сучасне русло Неви. Рівень озера після утворення Неви впав на 12—13 метрів.
Річка Нева виникла коли Ладозька вода прорвала пороги і попрямувала нижньою течією Іжори до Фінської затоки. Це сталося 3410—3250 років тому.Saarnisto, Matti & Tuulikki Grönlund (1996). Shoreline displacement of Lake Ladoga — new data from Kilpolansaari. Hydrobiologia 322.1-3, 205—215.
Велику частину акваторії озера займає Ладозький грабен, який має північно-західний напрямок, паралельний берегу Ладозького озера. Занурення фундаменту тут понад 600 м, ширина грабену близько 150 км.
+ Ладозьке озеро в районі Сортавали
Клімат Клімат над Ладозьким озером помірний, перехідний від помірно-континентального до помірно-морського. Такий тип клімату пояснюється географічним положенням і атмосферною циркуляцією характерною для Ленінградської області. Це обумовлено порівняно невеликою кількістю сонячного тепла, що потрапляє в земну атмосферу і досягає земної поверхніДаринский А. В. Ленинградская область. Л.: Лениздат, 1975. С. 40..
Через невелику кількість сонячного тепла волога випаровується повільно. За рік буває в середньому 62 сонячних дні. Тому впродовж більшої частини року переважають дні з хмарною, похмурою погодою, розсіяним освітленням. Тривалість дня змінюється від 5 годин 51 хвилини під час зимового сонцестояння до 18 годин 50 хвилин під час літнього сонцестояння. Над озером спостерігаються так звані «білі ночі», які настають 25—26 травня, коли сонце опускається за горизонт не більше як на 9°, і вечірні сутінки практично зливаються з ранковими. Закінчуються білі ночі 16—17 липня. Загалом тривалість білих ночей більш як 50 днівКлімат, погода в Санкт-Петербурзі . Амплітуда середньомісячних сум прямої сонячної радіації на горизонтальну поверхню при ясному небі від в грудні до в червні. Хмарність зменшує в середньому за рік надходження сумарної сонячної радіації на 21 %, а прямої сонячної радіації — на 60 %. Середньорічна сумарна радіація Санкт-Петербург: Энциклопедия. — М.: Российская политическая энциклопедия, 2006. С. 371—372..
Помітний вплив на кліматичні умови справляє саме озеро. Це характеризується згладжуванням екстремальних значень кліматичних характеристик, внаслідок чого континентальні повітряні маси, проходячи над поверхнею озера, набувають характеру морських повітряних мас. Середня температура повітря в районі Ладозького озера +3,2 °C. Середня температура найхолоднішого місяця (лютого) −8,8 °C, найтеплішого (липня) +16,3 °C. Середня річна кількість опадів — 475 мм. Найменша місячна кількість опадів випадає в лютому — березні (24 мм), найбільше — у вересні (58 мм)Ладога. Клімат .
Впродовж року на більшій частині Ладозького озера переважають західні і південно-західні вітри. Середня місячна швидкість вітру у відкритій частині озера і на більшості островів із жовтня по січень — лютий 6—9 м/с, в інші місяці 4—7 м/с. На узбережжі середня місячна швидкість вітру змінюється від 3 до 5 м/с. Безвітря бувають рідко. У жовтні на Ладозькому озері часто бувають штормові вітри зі швидкістю понад 20 м/с, максимальна швидкість вітру досягає 34 м/с. Бризи спостерігаються на всьому узбережжі влітку в безвітряні сонячні дні та ясні ночі. Озерний бриз починається близько 9 години ранку і триває до 20 години вечора, швидкість його 2—6 м/с; поширюється він на 9—15 км вглиб суходолу. Тумани бувають найчастіше навесні, наприкінці літа й восениЛадозьке озеро. Навігаційно-географічний нарис .
Береги, рельєф дна й гідрографія озера +Найбільші озера ЄвропиАтлас океанов. Термины, понятия, справочные таблицы. — М.: ГУНК МО СССР, 1980. С. 140–147. Озеро Площаповерхніводи, км² Об'єм,км³ Місцерозташування(країна) Ладозьке 17 870 838 Онезьке 9720 285 Венерн 5550 180 Чудсько-Псковське 3550 25,2 Веттерн 1900 72 Сайма 1800 36 Біле 1290 5,2 1140 7,1 Меларен 1140 10,0 Пяйянне 1065 18,1 Ільмень 1200 12,0 Інарі 1000 28,0
Площа озера без островів становить від 17,6 тис. км² (з островами 18,1 тис. км²); довжина з півдня на північ — 219 км, найбільша ширина — 138 км. Об'єм водної маси озера — 908 км³. Це в 12 разів більше, ніж щорічно вливається в нього річками і виноситься річкою Невою. Сезонні коливання рівня води в озері невеликі через значну площу водної поверхні цієї водойми і через відносно невеликі річні варіації кількості води, що надходить у ньогоДаринский А. В. Ленинградская область. Л.: Лениздат, 1975. С. 42–53.. Це зумовлено наявністю великих озер у межах водозбору Ладозького озера і наявністю гідровузлів на всіх основних притоках, що все разом забезпечує досить рівномірне надходження води протягом року.
Берегова лінія озера понад 1000 км. Північні береги, починаючи від Приозерська на заході до Піткяранти на сході, здебільшого високі, скелясті, сильно порізані, утворюють численні півострови і вузькі затоки (фіорди і шхери), а також дрібні острови, розділені протоками. Південні береги низькі, слабко порізані, підтоплювані через неотектонічний субмеридіанальний перекіс озера. Узбережжя тут рясніє мілинами, кам'янистими рифами і банками/article.php?article=20090125161825 Коневець і Ладозьке озеро . У південній половині озера — три великих затоки: , Волховська і Шліссельбурзька губиКисловский С. В. Знаете ли вы? Словарь географических названий Ленинградской области. Л.: Лениздат, 1974. С. 79—80.. Східний берег порізаний слабко, у нього вдаються дві затоки — Лункуланлахті і Уксунлахті, відгороджених із боку озера одним із найбільших островів Ладоги — Мантсінсаарі. Тут зустрічаються широкі піщані пляжі. Західний берег ще менш порізаний. Він поріс густим мішаним лісом і чагарниками, що підступають впритул до урізу води, уздовж якого розсипи валунів. Гряди каменів нерідко йдуть від мисів далеко в озеро, утворюючи небезпечні підводні мілини.
Для рельєфу дна Ладозького озера характерне збільшення глибини з півдня на північ. Глибина змінюється нерівномірно: у північній частині вона коливається від 70 до 230 м, у південній — від 20 до 70 м. Середня глибина озера — 50 м, найбільша — 233 м (на північ від острова Валаам (острів)). Дно північної частини нерівне, поборознене западинами, а південної частині більш спокійне. Ладозьке озеро посідає восьме місце серед .
+ Краєвиди Ладозького озера Ладога. Шторм Полярне сяйво
Валун біля Видлиці Захід сонця на суміжному озері Куореярві