Нуристанські мови (, також кафірські мови) — одна з трьох груп індоіранської мовної сім'ї, поряд зі значно більшими індоарійською та іранською групами.SIL Ethnologue Morgenstierne, G. Irano-Dardica. Wiesbaden 1973; Morgenstierne, G. «Die Stellung der Kafirsprachen». In Irano-Dardica, 327—343. Wiesbaden, Reichert 1975Strand, Richard F. (1973) «Notes on the Nûristânî and Dardic Languages.» Journal of the American Oriental Society, 93(3): 297—305. мовами нуристані володіють близько 130 000 мовців, переважно у східному Афганістані та кількох сусідніх долинах у провінції Хайбер-Пахтунхва та району Читрал у Пакистані. Регіони розселення мовців нуристані переважно гори Південного Гіндукушу, річки Алінгар на Заході, річки Пеш у центрі, та річок Ландай Сін і Кунар на сході.
Мови часто плутали між собою, перш ніж почали вважати їх третьою групою в індоіранській сім'ї.
Мови Аскуну (Ашкун) 40 000 мовців Камката-вірі (Башґалі, включає діалекти Ката-варі, Камвірі та Мумвірі) 40 000 мовців Васі-іарі (Прасуні) 8000 мовців Треґамі (Ґамбірі) 3500 мовців Вайґалі (Калаша-аля) 12 000 мовців Зем'які 500 мовців
Історія Мови Нуристані не були описані в літературі до 19 сторіччя. Попередня назва регіону була Кафірістан і мови називалися кафірі чи кафірістані, але терміни були замінені на поточні після поширення ісламу в регіоні у 1896 році.
Існує три теорії про походження мов нуристані та їхнє місце серед індоіранських мов: після досліджень Джорджа Морґенстерна, нуристані, почали вважатися однією з трьох основних підгруп індоіранських мов (поряд з іранською та індоарійською); пропозиції, що нуристані може бути гілкою індо-арійської підгрупи, через очевидну схожість з дардськими мовами також було висунуто гіпотезу, що група нуристані виникла в рамках іранської підгрупи, а потім зазнала впливу індоарійських мов, таких як дардська. Мовами нуристані розмовляють племена в ізольованому гірському районі Гіндукуш, який ніколи не мав жодної центральної влади у наш час. Цей район розташований вздовж північно-східного кордону території сучасного Афганістану та прилеглих частин північно-західної частини сучасного Пакистану. Поки що, ці мови не отримали належної уваги лінгвістів. Враховуючи дуже малу кількість мовців, вони повинні вважатися такими, що перебувають під загрозою зникнення.
Багато хто з людей нуристані тепер говорить іншими мовами, такими як Дарі та Пушту (дві офіційні мови Афганістану) та чітралі у Пакистані.
Особливості Структура речення більшості мов нуристані суб'єкт–об'єкт–дієслово (SOV) Порядок слів, як і у більшості інших індо-іранських мов, і відрізняється від сусідніх Дардсько-Кашмірських мов, у яких поряд слів — V2.
Література Decker, Kendall D. (1992) Languages of Chitral. Sociolinguistic Survey of Northern Pakistan, 5. Islamabad: National Institute of Pakistan Studies, Quaid-i-Azam University and Summer Institute of Linguistics. Grjunberg, A. L. (1971): K dialektologii dardskich jazykov (glangali i zemiaki). Indijskaja i iranskaja filologija: Voprosy dialektologii. Moscow. Morgenstierne, Georg (1926) Report on a Linguistic Mission to Afghanistan. Instituttet for Sammenlignende Kulturforskning, Serie C I-2. Oslo. Jettmar, Karl (1985) Religions of the Hindu Kush J. P. Mallory, In Search of the Indo-Europeans: Language, Archaeology and Myth, Thames and Hudson, 1989. James P. Mallory & Douglas Q. Adams, «Indo-Iranian Languages», Encyclopedia of Indo-European Culture, Fitzroy Dearborn, 1997. Strand, Richard F. «NURESTÂNI LANGUAGES» in Encyclopædia Iranica
Посилання
Див. також Памірські мови Дардські мови Нуристанці Провінція Нурістан
Посилання Reiko and Jun's Japanese Kalash Page Hindi/Urdu-English-Kalasha-Khowar-Nuristani-Pashtu Comparative Word List Richard Strand's Nuristân Site — вебсайт, який є головним джерелом інформації з лінгвістики та етнографії Нуристану та сусідніх районів.