Євфимія (?) Гедимінівна (; ) — донька великого князя литовського Гедиміна від знаної лише по Хроніці Биховця неякоїсь Євни. Дружина галицько-волинського владаря Юрія II Болеслава, сина Тройдена із мазовецьких П'ястів від руської князівни Марії Юріївни.

Життєпис Як міркує польський історик , вона народилася по своїм браті Монтивиді — межи 1314 та 1317 роком, однак достоту не пізніше 1319. Відповідно до «Анналів» Яна Длугоша, що, мабуть, користувався якимось втраченим мазовецьким рочником, 1331 р. дівчина обвінчалась із мужем в кафедральному соборі Плоцька, перед цим охрестившись (на переконання , за православним обрядом, як і наречений, або ж, що більш ймовірно, за латинським). Сам Я. Длугош відгукнувсь про це одруження досить неприхильно, пойменувавши литовку язичницею варварського походження, тоді як іноземні хроністи Йоганн з Віктрінга і Йоганн з Вінтертура обмежились заувагою, що Юрій Болеслав, якому на мить весілля сповнилося доперва 14 літ, женився на сестрі дружини короля Польщі. За припущенням Я. Тенговського, до матримоніальних планів могли спричинитись король Владислав Локетек та кн. Вацлав Плоцький, на це вказує й вибране місце урочистостей — «нейтральний» Плоцьк.

Ані імені княгині, ані дати її кончини середньовічні джерела не віднотували, тільки у XIX столітті їх опублікував Теодор Нарбут, нібито на підставі Genealogii mazowieckiej Анджея Варґоцького, однак тепер його звістки розцінюються як ненадійні чи узагалі мають за містифікацію. Дітей Гедимінівна, либонь, не покинула, хоча Михайло Грушевський і вважав першу дружину Любарта дочкою тієї (на сей оригінальний здогад пристали Г. Вернадський, поділяючий багато оцінок українського колеги О. Пресняков та М. Сидор, натомість Я. Ржежабек й І. Линниченко рішуче заперечили можливість шлюбу між Любартом і позірною небогою-католичкою, поготів малолітньою). Навіть якщо у чети було потомство, воно не пережило змови волинських бояр-отруйників Юрія-Болеслава (квітень 1340).

Згідно з баламутним твердженням Т. Нарбута, після вбивства чоловіка вдова переселилася в Польщу, де, своєю чергою, була буцімто пущена під лід Вісли непоодаль Завихоста 5 лютого 1342 в хвилі нападу русинів; дієписець додає, що жителі містечка поховали її тіло у тамтешньому костелі, висікши на надгробку імена Офка й Марія.

Родовід

Примітки

Джерела