Нематеріальна культурна спадщина України — українська національна складова загальної концепції нематеріальної культурної спадщини, запропонованої в 1990-х роках як аналог Світової спадщини ЮНЕСКО, що приділяє основну увагу матеріальній культурі.

Нематеріальна культурна спадщина — це усна народна творчість, народні традиції, звичаї, свята, обряди, народна виконавська майстерність (музична, пісенна, танцювальна, театральна); традиційні ремесла; знання, навички та світогляд українського народу, що стосується природи і всесвіту (народна медицина, народний календар, національне кухарство, народний одяг тощо), що передаються від покоління до покоління, постійно відтворюються спільнотами та формують у них почуття самобутності та наступності, сприяючи таким чином повазі до культурного розмаїття і творчості людини.

На державному рівні формується Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України, згідно Порядку ведення Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Станом на 29 вересня 2026 р., у Національному переліку налічується 129 елементів.

Правова основа Облік та визначення нематеріальної культурної спадщини (НКС) в Україні ґрунтується на:

Законі про авторське право і суміжні права; Законі Про приєднання України до Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини, від 6 березня 2008 року № 132-VI; Наказу Міністерства культури України «Про затвердження Порядку ведення Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України» від 09 січня 2018 р. № 20/31472; Наказу Міністерства культури та інформаційної політики України «Про затвердження Порядку ведення Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України» від 28 вересня 2023 року № 2778; Наказу Міністерства культури та інформаційної політики України «Про затвердження Положення про Експертну раду з питань нематеріальної культурної спадщини при Міністерстві культури та стратегічних комунікацій України» від 14.07.2021  № 519, зі змінами від 24.01.2025 р. № 37, зі змінами, внесеними 13.02.2025 р. № 85.

Визначення елементів списку

Кожна держава розробляє законодавство у сфері охорони НКС, керуючись Конвенції ЮНЕСКО 2003 року та власною історією та культуроюДем’ян Валентина, Нематеріальна культурна спадщина у національному та міжнародному законодавстві, THE CULTUROLOGY IDEAS. 2024. №25. Україна підписала Конвенцію про охорону нематеріальної культурної спадщини 17.10.2003 року, ратифікувала ― 06.03.2008 року, а дата набрання чинності для України становить 27.08.2008 року. Після цього країна була зобов'язана реєструвати культурні елементи та організовувати їх захист. Національний перелік нематеріальної культурної спадщини Індонезії формується на підставі наказу Міністерства культури України. Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України є державним реєстром, що забезпечує облік та ідентифікацію елементів нематеріальної культурної спадщини на території України з метою їх охорони. До Національного переліку нематеріальної культурної спадщини включаються виключно ті елементи НКС, що передаються від покоління до покоління, постійно відтворюються у громадах носіями елементу НКС.

Подання про включення елементу НКС до Національного переліку подають до Міністерства культури України ініціатори подання. Пакет документів складається з:

облікової картки елементу НКС; згоди носіїв-практиків елементу НКС на включення елементу НКС до Національного переліку; ілюстративних матеріалів, відеоматеріалів, які містять інформацію про елемент НКС; згоди на оприлюднення фото та відеоматеріалів відповідно до Закону України «Про авторське право та суміжні права».

Подання після перевірки на відповідність Міністерство культури України передає на розгляд Експертної ради з питань нематеріальної культурної спадщини. Експертна рада з питань нематеріальної культурної спадщини при Міністерстві культури України проводить визначення нематеріальної культурної спадщини країни, тобто надання статусу нематеріальної культурної спадщини на основі рекомендації Експертної групи з питань нематеріальної культурної спадщини Індонезії. розглядає клопотання та додані матеріали про включення елементу НКС до Національного переліку, також внесення змін до нього або виключення елементів НКС з Національного переліку. До складу Експертної ради входять представники областей, Національної академії наук України, Національної академії мистецтв України, Національної спілки майстрів України, а також провідні фахівці сфери культури та мистецтва.

Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України складається із п’яти інвентарів: інвентар нематеріальної культурної спадщини; інвентар нематеріальної культурної спадщини, яка потребує термінової охорони; інвентар належних практик з охорони нематеріальної культурної спадщини; інвентар, що представляє культуру корінних народів України; інвентар елементів, що були відроджені у зв’язку з перерваною традицією.

Категорії нематеріальної культурної спадщини Згідно з Конвенцією ЮНЕСКО 2003 року про охорону нематеріальної культурної спадщини, списки НКС України охоплюють п'ять основних галузей, які формують її категорії:

усні традиції та форми вираження, зокрема в мові як носії нематеріальної культурної спадщини; виконавське мистецтво; звичаї, обряди, святкування; знання та практика, що стосуються природи та всесвіту; традиційні ремесла (саме ця галузь має найбільшу кількість елементів НКС, а саме: 12 % – різні види творчості: розписи й орнаменти, 36% – традиції приготування національних страв, й решту представляють різні промисли).

а також:

традиційні кухні; народні ігри; народні фестивалі; народна медицина (ті елементи НКС, що не шкодять здоров'ю та життю людини); народні промисли; традиційна народна музика; культурні простори.

Перелік