Президент США Річард Ніксон в лютому 1972 року відвідав КНР. Це був важливий крок до формалізації відносин між США і КНР, які отримали стимул до розвитку. Ніксон став першим президентом США, який відвідав КНР.

Історія У жовтні 1970 року Ніксон в інтерв'ю «Таймс» згадав про своє бажання відвідати Китай:Якби мене запитали, про що я мрію, то я б сказав, що хотів би поїхати в Китай. Навіть якщо моя мрія не збудеться, то я сподіваюся, що мої діти зможуть туди поїхати.Про це стало відомо очільнику Мао, який вітав це бажання американського президента.

Візит президента США випередили поїздки в КНР в липні і жовтні 1971 року Генрі Кіссінджера та в січні 1972-го Александра Гейга (а також візит команди США з настільного тенісу у квітні 1971 року).

Візит відбувся 21—28 лютого. За підсумками зустрічі сторонами було оголошене т. зв. Шанхайське комюніке.

У своїх спогадах Кіссінджер написав:Під час зустрічі Ніксона з Мао, в якій я брав участь, я був вражений його авторитетом. На зустрічі він став центром уваги.

«Ніксон їде в Китай» Візит поклав початок метафорі «Ніксон їде в Китай»: тільки настільки відомий противник комунізму, як Ніксон, зміг поїхати в Китай і зустрітися з Мао Цзедуном, не викликавши при цьому підозр у симпатії до комунізму. У ширшому сенсі метафору використовують для позначення того, що тільки несхильні до компромісу політики здатні порушувати неписані заборони. Раннім прикладом використання метафори може служити вислів сенатора-демократа Тома Фолі, який заявив у 1977 році:

«Знадобився Ніксон, щоб поїхати в Китай і може знадобитися демократ, щоб привести бюджет у рівновагу.»

Найвідоміше використання метафори датується 1991 роком, коли в «Зоряному шляху 6» капітан Спок намагається переконати Кірка супроводжувати канцлера клінгонів на мирні переговори. На думку Спока, «Ніксон їде в Китай» є старовинною приказкою вулканців. Використання метафори вийшло за межі США і його вживали в тому числі для опису політики Німеччини Ende des rot-grünen Projektes: eine Bilanz der Regierung Schröder 2002—2005 (End of Red / Green, balancing the Schröder government), by Christoph Egle, Reimut Zohlnhöfer, (ed.), VS Verlag, 2007, ISBN 3-531-14875-3, p. 147) .

У культурі Візит Ніксона до Китаю та його зустріч із Мао Цзедуном послужили сюжетом для мінімалістської опери Джона Адамас «Ніксон в Китаї».

Див. також Генрі Кіссінджер # Зближення з Китаєм

Примітки

Посилання