Носович Іван Іванович (; 26 вересня (7 жовтня) 1788, с. , Долгомохська волость, , Могильовське намісництво, Російська імперія — 25 липня (6 серпня) 1877, Мстиславль) — славетний білоруський мовознавець, етнограф, фольклорист і лексикограф, також «білоруський Даль».

Життєпис Народився в сім'їі священика. Початкову освіту здобув удома. 1812 року закінчивши Могильовську гімназію та духовну семінарію, стає інспектором Оршанського (1812—1813) і Мстиславльського (1813—1818) духовного училища, а потім ректором останнього (1818—1822). Із 1822 року працює в Міністерстві народної освіти. Після виходу у відставку з 1843 року знов оселився в рідному Мстиславлі, де прожив до самої смерті, займаючись науковою систематизацією зібраних матеріалів про білоруський народ і його мову. Співпрацює з етнографічним відділом Російського географічного товариства. 1870 року за етнографічний та мовознавчий доробок Івана Носовича нагороджено орденом св. Станіслава II ступеня. Але його смерть 25 липня 1877 року залишилася непоміченою громадськістю: людину, яка так багато зробила для рідного краю й держави поховали тихо на кладовищі , і ніхто не вважав за потрібне повідомити про відхід із життя «заслуженого працівника науки».

Праці

Видання

«Словник білоруської мови» Основне місце в науковій спадщині Івана Івановича займає «Слоўнік беларускай мовы» (в оригіналі «Словарь белорусского наречия»), де подано понад 30 тис. слів, записаних автором у Могильовській, Мінській та Гродненській губерніях, обраних із білоруського фольклору, старобілоруських писемних пам'яток і філологічних збірок. Словника цього створювано більше 20 років аж до 1863 року. Після рецензування І. І. Срезневським Івана Носовича відзначено половинною 1865 року, словника ж надруковано лише 1870 року. Це було перше ґрунтовне дослідження в білоруській лексикографії: словник перевершував подібні білоруські словники як у кількіснім, так і в якіснім плані. Цей словник — унікальне явище: усю подальшу білоруську лексикологію базовано саме на нім. Іще Срезневський І. І. указував: «Тільки за допомогою такого словника можна почати докладно досліджувати склад білоруської мови». Окрім того, словник мав неабиякий вплив на розвиток усієї східнослов'янської лексикографії, і є неоціненним значенням для розв'язання багатьох актуальних питань славістики.

Відомо, що саме завдяки Носовичевому словнику білоруської мови Богданович М. А. вивчив білоруську мову й почав нею писати.

Інші Носовичеві видання в хронологічному порядку: «Об ответном послании российских архиереев к сорбонским епископам» (1848); «Белорусские пословицы и поговорки» () (1852); «Объяснения к белорусским пословицам и поговоркам» (1852); «Переложение начальных 23 псалмов пророка Давида в русские стихи. Надворный советник и кавалер Иван Носович» (1865); «Псаломские песни, переложенные в стихотворную русскую речь н.с. и кавалером Иваном Носовичем» (1866); «О борьбе истинного благочестия с суеверием и заблуждениями во времена ветхозаветной церкви, или исторический очерк внутренней жизни иудеев, извлеченный из книг священного писания названым советников и кавалером Иваном Носовичем» (1867); «Сборник белорусских пословиц, составленный надворным советником И. И. Носовичем и удостоенный от  императорского Русского географического общества Малой золотой медали» () (1867); «Белорусские пословицы и загадки» (доп. к сборнику белорусских пословиц, помещенному в Т.1 «Записок  Российского географического общества по Отделению этнографии») () (1868); «Ответное послание российских архипастырей к богословам Сорбонской Парижской академии по вопросу о соединении российской православной церкви с римской католическою» (1869); «Псаломские песни или Сто пятьдесят псалмов псалтыри Давида, пророка и царя, переложенных в русскую стихотворную речь н.с. и кавалером И. Носовичем» (1869); «Словарь белорусского наречия» () (1870); «Белорусские песни, собранные И. И. Носовичем» (1873); «Сборник белорусских пословиц» () (1874); «О значении Всепьянейшего собора, учрежденного Петром Великим» (1875); «Дополнение к белорусскому словарю. Слова, извлеченные из составленной им рукописи собрания белорусских песен и сказок» (1881); «Воспоминания моей жизни: [Записки языковеда и фольклориста]» (часткова публікація однойменного рукопису) (1997).

Загублені праці Носовичеві рукописні та загублені праці: «Vetera monumento Poloniae et Lithuaniae» (давні пам'ятники, що висвітлюють історію Польщі та Литви); «Алфавитный указатель старинных слов, извлеченных из „Актов, относящихся к истори Западной России“, изданных в 1853 г.» (); «Воспоминания моей жизни»; «Извлечение из алфавитного указателя старинных слов, которые по словопроизведению должны были существовать, хотя в „Актах Западной России“ их не имеется»; «О племенах до времен Рюрика, населявших белорусскую территорию»; «Опыт краткого филологического наблюдения о белорусском наречии»; «Сборник белорусских народных баек, повестей и былей»; «Сборник белорусских народных песен»; «Собрание белорусских слов по алфавиту»; «Сочинения, в том числе поэма „Иудиата“».

Джерела

Примітки