Інга Фішер-Ялмарс (; 16 січня 1918, Стокгольм — 17 вересня 2008, Лідінгеландет) — шведська науковиця в галузі фізики, хімії, фармакології, гуманістка, піонерка у квантовій хімії.
Біографія
У 1939 здобула ступінь бакалавра з фармакології, у 1944 — магістра з фізики, хімії і математики. У 1949 здобула ступінь ліценціата з механіки, а в 1950 — з хімії. Студенткою працювала під керівництвом Нільса Льофґрена і першою синтезувала відкритий ним анестетик ксилокаїн, більше відомий як лідокаїн. Фізику вивчала під керівництвом Оскара Клейна. У 1952 здобула докторський ступінь в Стокгольмському університеті. Вона стала першою жінкою-професором з теоретичної фізики у Швеції.
У 1952 вийшла заміж за Стіґа Ялмарса, шведського фізика-теоретика .
Працювала над застосуванням квантової механіки до проблем хімії. У 70-80-х провадить із групою науковців дослідження зі зв'язування, електронної структури та спектра біологічно важливих металевих комплексів. Ці дослідження мали велике значення для кращого розуміння біохімічних систем, які часто мають складну електронну структуру. У 1985 за ці дослідження її група отримує нагороду Міжнародного товариства квантової біології ().
Із 1978 є членом Шведської королівської академії наук, з 1983 — Міжнародної академії квантової молекулярної науки (). Також була членом Данської королівської академії наук та Світової академії мистецтва на науки ().
Окрім наукової діяльності, була також секретарем Постійної комісії з вільного пересування вчених Міжнародної ради наукових спілок. На цій посаді боролася за свободу пересування науковців з СРСР, яким було заборонено виїзд з країни, і їх участь у світовому науковому житті. За цю діяльність у 1990 була удостоєна нагороди Комітету захисту прав науковців Нью-Йоркської академії наук.
Підписала «Попередження вчених людству» (1992).
Примітки