Декілька спадкових ознак людини можуть слугувати класичними прикладами законів спадковості Менделя: їх наявність контролюється єдиним геном, який може бути аутосомо-домінантного чи рецесивного типу. Люди, що успадкували принаймні один домінантний ген від одного з батьків, зазвичай, мають домінантну форму відповідної ознаки. Натомість рецесивний фенотип мають люди, які від обох батьків отримали рецесивний ген.
Такий спосіб наслідування передбачає, що дитина батьків з рецесивним фенотипом також проявлятиме рецесивний фенотип. У тому випадку, коли такий прояв не має місця, це може слугувати показником (проте не доказом) того, що один з батьків не може бути біологічним батьком дитини.
Це також значить, що рецесивний фенотип теоретично може «пропустити» довільну кількість поколінь перед його проявом, залишаючись не залученим у гетерозиготних особин до тих пір, поки вони не зустрінуть когось хто б також мав рецесивний ген і обоє вони не передали б його дитині.
До менделівських ознак людини належать: альбінізм вдовиний пік ластовиння вільні чи закріплені мочки вуха волога чи суха вушна сірка група крові здатність смакувати фенілтіокарбамід брахідактилія (короткопалість) поділене підборіддя «хічхайкерів палець» («палець автостопера», ) шестипалість ямочки на щоках
Деякі ознаки довгий час вважалися менделівськими, однак їх механізм успадкування, імовірно, засновується на складнішій генетичній моделі та, можливо, залучає більше одного гена. До них належать: колір волосся колір очей палець Мортона скручування язика
Деякі з не менделівських ознак досі розглядаються як менделівські у шкільній програмі вивчення основ генетики.