Кози Корпеш і Баян Сулу () — казахська легенда, лірико-епічна поема XIII — XIV століть, записана в середині XIX століття. Поема була відома в усних варіантах у виконанні акинів Сибанбая, Бекбая, , . З близько двадцяти відомих її варіацій найвідоміша поема Жанака. У письмовому варіанті найпоширеніші версії, записані збирачами фольклору Саблуковим (1831), Дербисаліним (1834), Фроловим (1841), Валіхановим (1856) . У Східноказахстанській області в Аягозькому районі біля станції Тансик є стародавній мавзолей «Кози Корпеш — Баян Сулу мазар».

Сюжет Старовинна легенда про трагічне кохання Кози Корпеш і Баян Сулу говорить: друзі з дитинства Сарибай і Карабай поклялися одружити своїх дітей, яких ще до появи на світ заручили. Не дочекавшись народження сина, помирає під час полювання Сарибай. Підростаючі Кози і Баян, ще не бачили один одного, але пов'язані узами шлюбного договору, нарешті, полюбили один одного. Проходить час і Карабай змінює життєві плани. Він обіцяє віддати свою дочку за місцевого палуана Кодара, який одного разу врятував його отари від джуту. Кодар стає перешкодою між закоханими. У цьому вічному трикутнику першим склав буйну голову Кози. Зажурена Баян, щоб помститися вбивці, вдається до хитрощів. Вона обіцяє вийти заміж за Кодара, якщо той вириє для неї криницю з джерельною водою. Кодар береться за роботу, дедалі заглиблюючись, тримаючись за довгі коси Баян. Дівчина несподівано відрізає коси: Кодар залишений в колодязі вмирає. Тим самим Кози відомщений. На його могилі героїня легенди заколює себе кинджалом.

Головні герої Кози — головна героїня; незважаючи на всі труднощі, з якими стикається, він проявляє справжню любов і вірність коханому; Баян — позитивний герой, коханий Кози; вірний і відданий своєму коханню, бореться за свої почуття; Кодар — негативний образ, наречений Кози; персонаж, що розбиває щастя двох закоханих Кози і Баяна; Сарибай — батько Кози; хоробрий і розумний чоловік; Карабай — батько Баяна; негативний герой,лицемірна, підступна і корислива людина; Айбас — позитивний герой, старий Айбас має дуже приємний характер; Аймен Тансик — дочка Карабая.

Дослідження та переклади Поема «Кози Корпеш — Баян Сулу» зацікавила Пушкіна під час його приїздки до Оренбурга, куди він направився для збору інформації про селянське повстання Пугачова для «Історії пугачовського бунту» і повісті «Капітанська дочка». Згодом у його архіві виявили поему, її текст був опублікований у 1837 році в «Віснику Пушкінської комісії». Це запис на п'яти аркушах, зроблений рукою невідомого людини. Пушкінський запис дещо розходиться з загальнопоширеним варіантом. Краєзнавець з Уральська Микола Чесноков стверджував, що поему записав яїцький козак, який володів казахською. Однак найімовірніше, що поетові казахську поему записали люди з Бокеєвської ставки хана Молодшого жуза, які добре володіли російською мовою. Є припущення, що на основі «Кози Корпеш — Баян Сулу» Пушкін мав намір написати власну поему, але йому завадила рання смерть.

У 1865 році переказ поеми був виданий російською мовою, вона увійшла до академічної збірки В. Радлова виданої у 1870 році «Зразки народної літератури тюркських племен, що живуть в Південному Сибіру і Дзунгарському степу» ().

Великий внесок у вивчення цього епосу зробив Мухтар Ауезов. Мухтар Омарханович вперше видав варіант Жанака спочатку в 1925 році в Москві, а у 1936 — повний текст епосу в Алма-Аті. В наступні роки Ауезов написав ряд робіт про «Кози Корпеш і Баян Сулу». Найоб'ємніші з них: «Кози Корпеш і Баян Сулу» в збірнику «Мысли разных лет» (Алма-Ата, 1961, с. 395); і стаття «Кози Корпеш і Баян Сулу» в першому томі «Козак әдебіетінін таріх» (Алма-Ата, 1960, с. 511). Настільним для кожного, хто вивчає епос про Кози і Баян є книга «Кози Корпеш — Баян сулу кешені» (Алмати, 1994), яка являє собою результат багаторічної копіткої і сумлінного дослідження автором творчої історії та художньої своєрідності культурної пам'ятки казахського епосу .

Поема отримала високу оцінку С. А. Кастанье, та інших учених. Історичне значення поеми вивчали , , Ауелбек Кониратбаєв. На їх думку конкретні назви місцевості, річок (Аягуз, , Лепси тощо) свідчать про реальні історичні умови формування епосу.

Аналоги поеми в інших народів

У фольклорі деяких сусідніх з казахами, тюркських народів існують свої варіанти цієї поеми: приміром, у барабинских татар вона називається «Кози Корпеш», у алтайців — «Кози Еркеш», у башкирів — «Кузийкурпяс і Маянхилу».

Театральні і кінопостановки

На основі поеми була написана п'єса «Кози Корпеш — Баян Сулу» Габіта Мусрепова. Чотириактова трагедія була завершена у квітні 1939. Прем'єра відбулася 29 квітня 1940 року в Казахському академічному драматичному театрі імені Мухтара Ауезова. Трагедія Габіта Мусрепова неодноразово перекладалася іншими мовами. У 1950 році Московський художній театр поставив її під назвою «Легенда про любов», а у 1954 році вийшов художній фільм за сценарієм Мусрепова «Поема про кохання».

У 1992 році відомий казахський режисер і актор Асаналі Ашимов зняв кінофільм «Кози Корпеш — Баян Сулу».

В 2014 році студія Azia Animation випустила повнометражний 11-ти серійний анімаційний фільм в форматі 3D за мотивами казахського народного епосу «Кози-Корпеш і Баян-Сулу» (автори Артур і Ігор Краус).

Наприкінці 2017 року на першому національному телеканалі Казахстану Qazaqstan почався показ 6-ти серійного телесеріалу «Баян сулу» продюсера Баян Алагузової (Єсентаєвої), знятого продюсерським центром Esentai на замовлення Міністерства інформації та комунікацій Казахстану . Фільм викликав неоднозначну реакцію глядачів

Цікаві факти З 1999 року в Казахстані день 15 квітня, коли християни відзначають день закоханих — День святого Валентина, відзначається День Кози Корпеш — Баян Сулу.

Примітки

Джерела

Посилання