Меморіали Першої світової війни — меморіали, що вшановують пам'ять про події і жертви Першої світової війни. Вони включають громадянські та великі національні пам'ятники, військові кладовища, приватні меморіали і ряд утилітарних конструкцій, таких як зали і парки, присвячені пам'яті про учасників війни. Значна їх кількість була побудована в 1920-1930-х роках, з них близько 176 000 у Франції. Це був новий соціальний феномен, що ознаменував собою важливий культурний зсув у вшануванні народами пам'ять про військові конфлікти. Інтерес до Першої світової війні та її пам'ятників зник після Другої світової війни, і не підвищувався до 1980-х та 1990-х років, коли почалося оновлення багатьох існуючих меморіалів і відкриття нових. Число відвідувачів багатьох з них значно зросло, а визначні національні та громадянські меморіали продовжують використовуватися для щорічних церемоній вшанування пам'яті про війну.

З архітектурної точки зору, дизайн більшості військових меморіалів був досить консервативним і спрямованим на використання визнаних стилів задля створення трагічного, але спокійного, благородного і тривалого вшанування пам'яті про загиблих на війні. Особливо поширеною була класична архітектура, переважав стиль кінця ХІХ століття, який, як правило, спрощували для отримання чистої та більш абстрактної пам'ятки. Для передачі теми самопожертви, перемоги та смерті були використані алегоричні та символічні риси, що часто базувались на християнських образах. В деяких меморіалах використовували середньовічну тематику, спрямовану назад в більш безпечне минуле, в той час як в інших для передачі теми війни застосовували нові архітектурні стилі — реалізм і арт-деко.

Введення в експлуатацію меморіалів відбувалося через цілий ряд національних і місцевих установ, що віддзеркалювало місцеві політичні традиції; фінансування також було різним, в більшості країн значною мірою воно покладалося на місцеві благодійні внески задля покриття витрат на будівництво. Проте, військові кладовища і меморіали, присвячені визначним битвам, були, як правило, під управлінням держави і фінансувалися нею. Війна стимулювала створення нових форм пам'яток. Поширеними були меморіали зі списками імен, що відображали величезний масштаб втрат, у той час як Могили невідомого солдата, що містять знайдені неідентифіковані тіла та порожні кенотафи, були пам'ятками численним невпізнаних загиблим та тим військовослужбовцям, чиї тіла так і не були знайдені. Урочисті заходи часто проходили біля меморіалів, в тому числі на День перемир'я, День АНЗАК і День Перемоги під час відвідування місць конфлікту та меморіалів, що були громадськими у міжвоєнні роки.

Чимало символіки, включеної до меморіалів, носило політичний відтінок і вона зіграла важливу роль в їх будівництві. Багато пам'ятників були втягнуті у регіональне етнічне та релігійне протистояння, інші відображали внесок окремих груп у війну або повне відкидання внеску інших. У ряді країн виявилося складним створити меморіали, що включали в себе та зверталися до релігійних і політичних поглядів всього суспільства. Фашистські уряди, які прийшли до влади в Італії та Німеччини у міжвоєнний період, зробили створення меморіалів ключовою частиною своєї політичної програми, в результаті чого ряд великих меморіальних проектів, що бути реалізовані в 1930-х роках, мали сильне національне забарвлення. Так як деякі меморіали відображали пацифістські погляди, деякі антивоєнні активісти використовували їх для мітингів і зборів. Зменшення політичної напруги міжвоєнного періоду до кінця ХХ століття, дозволило деяким країнам вперше після закінчення війни через меморіали вшанувати ті події. У сторіччя Першої світової війни, пам'ять про війну стала головною темою для вчених і музеїв.

Тло

Напередодні Першої світової війни не було традицій національного вшанування великих жертв війни. Франція та Німеччина порівняно недавно брали участь у Франко-прусській війні 1870—1871 років. У Німеччині був побудований ряд національних військових меморіалів у пам'ять про свою перемогу, здебільшого орієнтованих на вшанування своїх військових лідерів.Koshar, pp.30, 71. У Франції пам'ятники загиблим були поширеними, проте не були загальнонаціональними, і багато міст і сіл, не зводили меморіали взагалі.Smith, Audoin-Rouzeau and Becker, p.166; Prost, p.12. В 1880 році для збереження французьких військових меморіалів та заохочення молодих французів брати участь у військовій діяльності була заснована нова організація, Souvenir Français; у 1914 році в організації було багато контактів в органах місцевого самоврядування.Chrastil, pp.101–102.

Посилила увагу до військових меморіалів участь військ Великої Британії та Австралії в Другій англо-бурській війні 1899—1902 років. У цій війні взяло участь 200 000 одних лише британських добровольців, вона також привернула значну увагу преси.King, pp.42–43. Після їх повернення місцевими регіональними керівниками або лорд-лейтенантами, що діяли від імені полків округу, були побудовані численні військові меморіали, які часто були розміщені в тихих місцях, щоб забезпечити спокій та умиротворення для відвідувачів.King, pp.43, 220. Австралія вшанувала своїх добровольців, розмістивши індивідуальні іменні таблички всередині будівель, встановивши меморіальні дошки на вулиці та спорудивши обеліски в громадських місцях.Inglis, pp.37–38. Хоча Англо-бурська війна стимулювала перехід від меморіалів, що зображували героїзм командування і були популярними на початку ХІХ століття, до меморіалів, присвячених простим солдатам, щорічних церемоній біля пам'ятників не проводилося і не було встановлено офіційного дня пам'яті.King, pp.43–44. В меморіалах Англо-бурської війни в обох країнах відчувався брак якісного дизайну і виконання, відображаючи тогочасні аналогічні проблеми в США відносно пам'ятників, споруджених в пам'ять про Громадянську війну.Borg, p.71; Trout, p.108.

Нові європейські держави, які сформувались у другій половині ХІХ століття, мали, як правило, традиції військових меморіалів, але не в тих масштабах, що з'явилися після Першої світової війни. Італія спорудила різноманітні військові меморіали після об'єднання в 1860-х роках, але не було згоди щодо того, хто повинен нести відповідальність за це в новій італійській державі.Dogliani, pp.10–11. В Румунії звели ряд героїчно стилізованих меморіалів після Румунської війни за незалежність 1877—1878 років, що зазвичай вшановували відомих лідерів, пов'язаних з незалежністю Румунії, але також були скромні місцеві пам'ятки.Bucur (2004), p.162; Bucur (2010), p.29. Болгарія і Сербія побудували багато військових меморіалів після закінчення Першої Балканської війни в 1913 році.Bucur (2010), p.31. Громадськість відігравала незначну роль у спорудженні цих східноєвропейських пам'яток, які зазвичай були побудовані центральним органами державної влади.

Перша світова війна (1914—1918)

Досвід військового конфлікту

Меморіали Першої світової війни сформувалися під впливом травматичної природи військового конфлікту і його впливу на окремих людей та суспільство загалом.Lloyd, p.217. Досвід різних народів значно різнився, проте з'явилася спільна тематика. Війна викликала масовий заклик до зброї, зі значним відсотком мобілізованого населення у якості добровольців або за призовом.Winter, p.80. Кампанії проводилися на декількох фронтах по всій Європі та за її межами. Протистояння було механізованим і велося в промислових масштабах; існуюча зброя, така як кулемети і артилерія, була доповнена інноваційними технологічними новинками — літаками, підводними човнами і отруйними газами. На багатьох театрах військових дій, маневрені бойові дії виродилися в статичну позиційну війну, що призвело до війни на виснаження противника протягом багатьох років для перемоги. Бойові дії поширилися на більші ніж коли-небудь раніше площі, з ключовими моментами, такими як Верденська битва, що сильно закарбувалися в пам'яті держав.Prost, p.48–49.

Одним з результатів такого виду ведення війни був високий рівень втрат, порівняно з попередніми військовими конфліктами.Goebel, p.28. Близько 2 мільйонів німців і 1,3 млн французів загинуло під час війни; 720 000 британських солдатів померло, разом з 61 000 канадських, 60 000 австралійських і 18 000 новозеландських військовослужбовців.Smith, Audoin-Rouzeau and Becker, p.69; Lloyd, p.182; Goebel, p.32. На Східному фронті лише румунів загинуло 300 000.Bucur (2004), p.163. Війна мала глобальний характер, і одних лише китайців на Європейському театрі військових дій померло не менше 2 000.Guoqi, p.144. Було чимало загиблих протягом короткого проміжку часу або постраждалих в певних групах населення: половина французьких втрат сталася в перші 17 місяців війни, у той же час, наприклад, французький середній і вищий клас зазнали неспівмірних втрат.Smith, Audoin-Rouzeau and Becker, p.69. Багато з тих, хто вижив, були поранені в ході бойових дій; результатом деяких з них, таких як травми обличчя, стало те, що суспільство відцуралося від них і відсторонило їх від публічних заходів.Smith, Audoin-Rouzeau and Becker, p.69; Carden-Coyne, pp.159–160. Ці втрати залишили також велику кількість вдів і сиріт — лише у Франції 1,36 мільйонів, певним чином постраждали й інші сім'ї: в Австралії кожна друга втратила когось із рідних.Smith, Audoin-Rouzeau and Becker, p.70; Inglis, p.93. Навіть ті, хто залишився вдома, сильно постраждали від стресу, неспокою і горя.Smith, Audoin-Rouzeau and Becker, p.68.

Війна також призвела до політичної напруженості, революцій і потрясіння. У Російській імперії вона вилилася в революцію, громадянську війну 1917—1923 років і прихід до влади комуністичної більшовицької влади.Petrone, p.6. У Німецькій імперії революція розпочалася в кінці війни, з жорстокими вуличними боями у великих містах, включаючи Берлін; деякі з німців відчули, що цей досвід був надто швидко забутий у повоєнні роки.Koshar, p.91. Румунія теж зіткнулася з революцією.Bucur (2010), p.7. Також були хвилювання в Ірландії; 210 000 ірландців взяли участь у війні в складі британських військ, проте Пасхальне повстання в Дубліні в 1916 році призвело в свою чергу до війни за незалежність Ірландії і пізніше до громадянської війни.McCarthy, p.19. В інших місцях війна висвітлила етнічні і релігійні розбіжності. УКанаді, наприклад, відмінності між англомовними, переважно протестантами, і франкомовними, переважно католиками, частинами країни стали все більш очевидними, і призов на військову службу став серйозною політичною проблемою.Gordon, pp.160–161.

В післявоєнні роки, ветерани, сім'ї загиблих і решта суспільства на межі одержимості зосередились на питанні смерті.Lloyd, pp.4–5. Був величезний інтерес до створення військових меморіалів, які вшановували теми слави, героїзму та втрат.King, pp.5–7; Lloyd, p.4. Частково стався розрив або зміщення акцентів відносно довоєнних критеріїв щодо того, як пам'ятники повинні виглядати і відчуватися; громадськість прагнула знайти нові, радикальні шляхи оплакувати мільйони загиблих, вбитих в сучасних військових конфліктах.Goebel, p.28; Winter pp.2–3. В іншому будівництво меморіалів спиралося на традиційні форми та ідеї, існуючі релігійні та архітектурні теми представлення втрат і горя.Winter, pp.3–5.

Діяльність під час війни