Остапенко Олександр Петрович (1854, місто Зіньків Полтавської губернії — після 1912) — ветеринар, медик, громадський діяч.
Життєпис У 1876 році з відзнакою закінчив Харківський ветеринарний інститут.
Дисертації — «Запліднення у світі тварин», «Озон по відношенню до організму тварин» (1876); автор інших наукових праць з ветеринарії, перекладав із французької посібники по ветеринарії. У Харківському ветеринарному інституті отримав спеціальність лікаря-ветеринара з відзнакою, потім — приват-доцент, магістр ветеринарних наук, доцент інституту, екстраординарний і ординарний професор, заслужений професор. Читав курс акушерства. Засновник кафедри паталогічної анатоміїБарановський Д. 165 років стабільності // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини: Збірник наукових праць Харківської державної зооветеринарної академії. — Х.: РВВ ХДЗВА, 2016. — Випуск 32, Ч.1, «Сільськогосподарські науки». — С. 12 та мікробіології.
Із 1892 року, за пропозицією Харківського міського правління, — завідувач ветеринарної частини боєнь.
З 1904-1909 роки директор Харківського ветеринарного інституту.
Після закінчення курсу на медичному факультеті Харківського університету здобув спеціальність лікаря (повітовий лікар). Тричі був обраний гласним Харківської міської думи, голова і член багатьох підготовчих і виконавчих комісій.
Примітки
Джерела
Булах С. М., Свириденко Г. В. Остапенко Олександр Петрович. Енциклопедія Сучасної України. Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.]; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. Режим доступу: https://esu.com.ua/article-77048 Павловский И. Ф. Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века. Полтава: Типо-литография преемников Дохмана, 1912. С. 140-141.