Ейлін Донан (, ) — це маленький припливний острів там, де зустрічаються три морські лохи, лох Дуїх, лох Лонг та лох Алш (Loch Duich, Loch Long, Loch Alsh) у західних Гайлендс Шотландії. Мальовничий замок, який часто з'являється на фото, фільмі та телебаченні, домінує на острові і розташований на відстані 1 км від селища Дорні. З часу реставрації замку на початку 20-го ст. острів з берегом поєднує пішохідний міст.
Ейлін Донан є частиною «Національної мальовничої території Кінтейл», однієї з 40 у Шотландії. У 2001 році офіційне населення острова складало лише одну людину,Scotland's Census 2001 — Occasional Paper No 10: Statistics for Inhabited Islands . але на час перепису 2011 року на острові не було «постійних мешканців».
Ейлін Донан, що означає просто «острів Доннана», названий на честь Доннана з Еггу, кельтського святого, що став мучеником 617 р. За легендою Доннан заснував на острові скит, хоча його слідів не знайдено.
Замок був заснований у 13-му ст. та став фортецею клану Макензі і їх союзників клану Макре. Участь Макензі у повстаннях якобітів спричинила знищення замку урядовими суднами 1719 р. Сучасні будівлі були збудовані шляхом реконструкції руїн підполковником Джоном Макре-Гілстрапом у 20-му ст.
Історія Можливо, що на острові існував ранньохристиянський скит, заснований у 6-му чи 7-му ст. і присвячений Доннану з Егга, який був замучений на острові Егг у квітні 617 р. Залишків якихось християнських будівель не збереглося, але були знайдені фрагменти спеченого каміння, яке було піддано високим температурам, що вказує на існування укріплення Залізної доби чи Раннього середньовіччя.
Витоки замку На початку 13-го ст., під час правління Олександра II (правив 1214—1249 рр.), був збудований великий замок з фортечною стіною, який охоплював більшу частину острова. У той час територія була на межі між вікінг-кельтським Королівством островів та графством Росс, і Ейлін Донан створив сильну захисну позицію проти нападів вікінгів. Легенда про заснування розповідає, що син голови клану Метісон отримав дар спілкування з птахами, і після багатьох пригод за морями, він отримав багатство, владу та повагу Олександра II, який попросив його збудувати замок для захисту свого королівства.
Пізніше, острів став фортецею клану Макензі з Кінтейлу, що початково були васалами Вільяма, графа Росс. Вважається, що у той час у замку розташовувались клани Макре і Макленнан, які пізніше близько асоціювались з кланом Макензі. Традиційні оповіді клану Макензі розповідають, що граф Вільям шукав переваги від Пертської угоди 1266 року, якою король Норвегії Магнус VI уступив Гебридські острови Шотландії, і вимагав, щоб його васал Кеннет Макензі повернув йому замок для розширення земель Вільяма на острови; Макензі відмовились і граф Вільям намагався захопити замок силою, але Макензі та їх союзники відбили напад.
Історичні записи клану Макензі також стверджують (з відсутніми або дуже малими сучасними їм свідоцтвами), що Роберт I Брюс знайшов притулок у Ейлін Донан взимку 1306—1307 рр.; замок не брав іншої участі у Війнах за незалежність Шотландії. 1331 року Томас Рандольф, граф Морей, надіслав до замку офіцера, щоб повідомити його мешканців про свій візит. При підготовці до візиту були заарештовані та страчені 50 порушників, а їх голови виставлені на стінах замку для схвалення Мореєм. Вважається, що в середині 14-го ст. клан Макензі програв у їх тривалій ворожнечі з графами Росс; граф Вільям III подарував Кінтейл Рагналлу Макруаідрі (Raghnall Mac Ruaidhrí) 1342 р. За допомоги Леода Макгіллеандра (Leod Macgilleandrais), граф начебто полонив Кеннета Макензі, третього графа Кінтейл, та стратив його в Інвернессі 1346 р. Вважається, що протягом цього періоду Ейлін Донан був у руках Дункана Макалея, який утримував його для Макензі проти графа та його союзників. Юний син Кенета, Мурдо Макензі, начебто уникнув спроби графа його вбити та по поверненню короля Шотландії Давида II з вигнання, начебто права Мурдо на землі Кінтейла та на Ейлін Донан були підтверджені грамотою 1362 року (з якої, однак, не збереглось жодного фрагменту). Також вважається, що у першій половині 14-го ст. на землях Кінтейла почав селитися клан Макре, який мігрував з Б'юлі Фірт (Beauly Firth); клан отримав довіру лердів Макензі можливим родинним зв'язком та сприятливими шлюбами. Макре почали діяти як тіло-охоронці Макензі, заслуживши кличку «кольчуга Макензі».
Ворожнеча кланів
Король Яків I, який мав намір заспокоїти Гайлендс, прибув до Інвернесса 1427 року та запросив найвпливовіших голів кланів на зустріч. Вважається, що серед них був і молодий Олександр Макензі, шостий граф Кінтейл. По прибуттю на зустріч, Яків заарештував голів кланів. Сімейні історії клану Макензі кажуть, що хоча декілька голів кланів були страчені або ув'язнені, з огляду на юність Олександра, він був відправлений до школи у Перті. Дядьки Олександра намагалися отримати контроль над Кінтейлом, але констебль Дункан Макалей утримував Ейлін Донан від його імені. Фіоннла Дубх мак Гіллехріосд (Fionnla Dubh mac Gillechriosd), який вважається істориками клану засновником клану Макре у Кінтейлі, був посланий повернути молодого лерда. Вважається, що під час свого правління, лерд Олександр підтримував монархію проти правителів королівства Островів Макдональдів та отримав ще одну грамоту на Кінтейл 1463 р. Олександр помер у поважному віці близько 1488 р.; його наступником став Кенет Макензі, сьомим графом Кінтейл, який був переможцем битви при Блар На Пейрс (Blar Na Pairce) проти Макдональдів. Кенет помер через декілька років потому; його наступником спочатку став його старший син, а після його смерті 1497 р. — другий син Джон з Кілліна, який був неповнолітнім. Його дядько, Гектор Рой Макензі, намагався узурпувати землі Макензі та призначив у Ейлін Донан власного констебля — Малькольма Мак Яна Чарріча Макре. Беззаконні дії Гектора призвели до оголошення Макензі бунтівниками і 1503 року Олександр Гордон, 3-й граф Гантлі запропонував підкорити Ейлін Донан та управляти ним від імені короля. Король Шотландії Яків IV надав корабель на підтримку його нападу. Врешті-решт Джон вмовив свого дядька відмовитись від його вимог, а Гектор погодився передати Ейлін Донан. Однак констебль відмовився це зробити, і прихильники Джона здійснили облогу замку. Гектор пізніше вмовив констебля Малкольма Мак Єна Чарріча віддати замок, після чого він був зміщений, а констеблем призначений Крістофер Макре (Макгіллехріосд Мак Фіоннлах Мхік Рат) близько 1511 р. Джон з Кілліна отримав нову грамоту на Кінтейл та Ейлін Донан 1509 р.
1539 року Дональд Горм Макдональд зі Сліта розграбував землі клану Маклауд з Дунвегана на острові Скай, а потім атакував землі Макензі з Кінлох'ю, де був вбитий Майлз (Маольмур), брат Крістофера Макре. Після серії рейдів у відповідь, Дональд Горм дізнався, що у Ейлін Донан слабкий гарнізон та організував несподіваний напад. На той час у замку перебувало лише двоє осіб: нещодавно призначений Єн Дубх Метісон та ворден. Дункан Макгіллехріосд з клану Макре, син колишнього констебля, прибув на початку нападу та вбив кілька людей з клану Макдональд на задніх воротах. Стріли нападників вбили Метісона та вордена, але Макгіллехріосд спромігся смертельно поранити Дональда Горма останньою стрілою, і Макдональди відступили. Очікувалось, що Макгіллехріосд буде призначений новим констеблем, але його вважали надто впертим; як компроміс між інтересами кланів Макре та Макленнан був призначений місцевий священник Джон МакМерчадх Дубх (Джон Мерчісон). Розлючений цим, Макгіллехріосд полишив Кінтейл та вступив на службу до лорда Ловата; пізніше він повернувся та оселився у Інверінейт.
Син Макгіллехріосда Крістофер Макре став констеблем Ейлін Донан та утримував замок під час чергової війни кланів, цього разу між Макензі та кланом Макдональд з Гленгаррі. Війна розпочалася 1580 року та тривала майже 25 років. Десь 1602 року Ейлін Донан був базою для військових нападів, які здійснював у протоці Кайл Реа син Крістофера Дункан. Наступником Крістофера на посаді констебля став преподобний Мердок Мерчісон, священник з Кінтейлу.
17-те ст.
Преподобний Фаркугар Макре, син Крістофера Макре, народився у замку 1580 року. Після навчання у Единбурзькому університеті і прийнятті сану, 1618 року він був призначений констеблем замку та священником Кінтейлу по смерті Мердока Мерчісона. Колін Макензі з Кінтейла став першим графом Сіфорт 1623 року; він жив переважно у Шанонрі Россів у Фортроузі, але регулярно відвідував Ейлін Донан, де констебль май розважати його та його свиту у кількості від 300 до 500 осіб, а також сусідніх лердів. 1635 року Джордж Макензі, другий граф Сіфорт, призначив Фаркугара наставником свого шестирічного сина Кеннета, який відповідно зростав у Ейлін Донан.
У громадянських війнах середини 17-го ст. граф Сіфорт прийняв сторону короля Англії Карла I. Після страти короля, 1650 року парламент Шотландії наказав розміщення гарнізону у Ейлін Донан. Місцеве населення не схвально поставилось до гарнізону: коли 30 солдатів гарнізону вийшли з замку вимагати провіант від місцевого населення, 10 чоловіків заперечили цим вимогам. У бійці загинуло декілька солдатів. Невдовзі після того, гарнізон полишив замок. Наступного року брат графа, Саймон Макензі з Лохсліну зібрав довкола замку військо роялістів, але з невідомих причин він посварився з Фаркухаром Макре та вимагав, щоб той покинув замок. Фаркухар спочатку чинив спротив, і незважаючи на втручання молодого Кеннета, його змушені були фізично вивести Локслін та Джордж Макензі (пізніше герцог Кромарті). Врешті-решт він погодився полишити замок без насилля, зазначивши, що він застарий жити у холодному замку. Таким чином він став останнім констеблем, який жив у Ейлін Донан аж до його реконструкції, хоча він залишився священником Кінтейлу до смерті 1662 року у віці 82 р.
Після цього, у замку недовго жив герцог Балкаррес з дружиною, які приїхали до Гайлендс підтримати роялістське повстання графа Гленкейрна, хоча Балкаррес пізніше посварився з графом та поїхав. У червні 1654 р. Джордж Монк, герцог Альбемарль, військовий губернатор Шотландії при уряді Олівера Кромвеля, пройшов військом через Кінтейл, придушуючи повстання. Його військо знищило багато власності та вкрало 360 голів худоби Фаркухара Макре, але вбито було лише одну людину.
Повстання якобітів та руйнування замку 1689 року король Яків VII з династії Стюартів був змушений відмовитись від трону і корона була запропонована Вільгельму III Оранському, у так званій «Славній революції» (). Ця революція також встановила у Шотландії пресвітеріанство, хоча Гайлендс в цілому залишились римокатоликами і вірними Стюартам. Наслідком була серія повстань якобітів та зростання військової присутності у Шотландії, коли англійські війська намагались захопити та підкорити Гайлендс. У 1714 році під час огляду урядових укріплень військовий інженер Льюїс Петіт зробив єдиний збережений малюнок Ейлін Донан. Чернетка з висотами та детально промальований план показують занедбаний замок, переважно без даху, за винятком малої будівлі при вході.
Велике повстання якобітів відбулось 1715 року; очолюване графом Мар, воно було спробою відновити на троні вигнаного Якова Стюарта. Вільям Макензі, 5-й граф Сіфорт, приєднався до армії якобітів на чолі з людьми кланів Макензі та Макре. Клан Макре тренувався у Ейлін Донан і за оповідками вони танцювали на даху замку до участі у Битві при Шерифмуїр, де їх загинуло 58 людей зі сторони якобітів. Битва не визначила переможця, а повстання невдовзі закінчилось невдачею.