Тата́рська архітекту́ра — риси архітектури татар, що сформувалася під впливом осілого і кочового способу життя в давні часи, розвиваючись в епохи Золотої Орди, Татарських ханств і під пануванням Російської імперії. Архітектура була сформована в сучасному вигляді протягом довгих століть і залежала від культури, естетики і релігії населення, тому являє собою унікальне поєднання східного, російського, булгарського, золотоординського зодчества, європейських стилів, які панували у Росії в той чи інший час, що особливо чітко відображено на татарських мечетях. (див. Мечеть з мінаретом на даху)

Історія

Раннє Середньовіччя

Верхня Волга Сліди пам'яток архітектури залишили за собою татари південно-східної Мещери, Мордовського, Пензенського і Нижньогородського країв. Пам'ятники давньотатарського середньовічного будівництва та ісламської архітектури були залишені в межиріччі Волги й Оки. Оскільки в ранню епоху населення часто мігрувало, постійно стиралися старі, з'являлися нові кордони, руйнувалися й поставали міста, знищувалися мечеті — відбувалася втрата більшої частини пам'яток архітектури та письмових джерел з татарської архітектури.

У X—XIII століттях, в ранній неофеодальний період Волзької Булгарії відбувся розквіт кам'яного монументалізму в сільських та міських поселеннях, тоді виникла булгарська школа містобудування, сформована ще до впливу епохи Золотої Орди і московського завоюванняВолжские булгары, Авторы: А. П. Смирнов, Рипол Классик, 2013 стр. 78. Булгарські міста відрізнялися своїми значними розмірами і рідкою забудовою посаду. У період Булгарського ханства також посилювався вплив ісламської монументальної архітектури, однак через суворий клімат булгари розробили новий стиль будівництва мечетей: з палаців у криті опалювані будівлі з товстими стінами, також багато особливостей архітектури було перейнято у поволзьких мусульман, у яких булгари перейняли вхідний тамбур, підпіл, горищну конструкцію верхнього перекриття, дах з ухилом і скління віконАрхитектурные стили. Іншою винятковою особливістю Булгарського ханства була традиція зведення дерев'яних мечетей, які обов'язково повинні були будуватися в селищах, для подальшого поширення ісламуобов'язково мечечі чи обов'язково дерев'яні — уточнити.

Оскільки дерев'яні будівлі не можуть довго існувати, до наших днів жодної подібної мечеті не збереглося, але є припущення, що мечеті зводилися з рисами і дерев'яного булгарського зодчества. Взоруючи іслам, булгарське зодчество наслідувало іранську, арабську і середньоазійські архітектуру. Найпершу відому мечеть було побудовано в Булгарі в 737 році. У період з X до початку XIII століття починають все сильніше зміцнюватися ісламські норми, що впливають на будівництво мечетей: зображення живності орнаментувались, як в арабському мистецтві, а інші зображення замінювалися написами. Архітектура даної держави відрізнялася масштабністю, розмахом і сміливими інженерними рішеннями, які були втрачені в період монгольського панування. Відомо, що в містах серед великих будівель особливо виділялися мечеті та громадські лазні. Існували архаїчні юртоподібні споруди. Однак не відомо остаточно, як здійснювалося планування міст. Мечеті поділялись на 3 основні типи: сільська/квартальна мечеть з глинобитними і дерев'яними стінами і мінаретом, а також «п'ятнична мечеть», як правило розташована на центральних площах міст і столична мечеть «джамі».

Давній булгарський житловий будинок X століття являв собою зруб або глинобитну споруду, всередині будівлі знаходилася глинобитна піч. Поруч з піччю були 2 ями-зерносховища. Будівлі мали плоску покрівлю. Було встановлено, що багаті люди того часу дозволяли собі будувати цегляні будівлі, і прибудовувати до них нові частини.

Нижня Волга

Золота Орда Під час Західного проходу, монголами були захоплені зокрема Волзька Булгарія і Половецький степ, а також Крим. Завоювання підірвало міське життя на цих територіях. Однак Монгольська Імперія фактично розпалася до середини XIII століття і на її території утворилося ряд держав, серед яких була й Золота Орда, в яку увійшли території колишніх Волзької Булгарії, західної частини Половецького степу, Північний Кавказ, а також Крим.Греков Б. Д., Якубовский А. Ю. Золотая Орда и её падение М.–Л.: Изд-во АН СССР, 1950. — 505 с. Після набуття самостійності при Менгу-Тимурі, в Золотій Орді почалося інтенсивне будівництво нових міст, а також відновлення старихЗиливинская Э. Д. Архитектура Золотой Орды. Часть I. Культовое зодчество: Монография. — Казань: Отечество, 2014. — 228 с.. Загалом, в період Золотої Орди, на території формування сучасного татарського етносу (Поволжя, Причорноморські степи, Північний Кавказ і Крим), налічувалося понад 120 містИсторическая география Золотой Орды в XIII—XIV вв. / В. Л. Егоров ; отв. ред. В. И. Буганов ; Министерство культуры РФ. Государственный исторический музей. -4-е изд.,науч. -М. :2013.

Здебільшого, міста виникали на порожньому місці, після будівництва знаттю великих садиб, які спричинили будівництво жител торговців, ремісників, а так само простолюдинів-клієнтів. У будівництві простежується чітке планування міст з центром посередині і прямими «проспектами» в бік торговельних шляхів, прокладкою ариків і будівництвом великої кількості лазень, мечетей, медресе, караван-сараїв. Для архітектури золотоординських міст був притаманний сильний вплив малоазійських (пізніше османських) архітектурних технік. В архітектурі фортифікаційних споруд з'являється помітний вплив Генуї та Венеції на заході (Аккерманська фортеця, фортеця Янгишехір тощо), а також Середньої Азії на сході. Багато міст, як в Нижньому Поволжі і Причорноморських степах, були збудовані в області, яка не мала до цього міської культури, і не обмежувались місцевими архітектурними традиціями. В силу цього, міста отримали можливість розвиватися вшир. Особливо цьому сприяла відсутність оборонних стін, як через відсутність зовнішньої загрози, так і в цілях подолання регіонального або феодального сепаратизму.

Відмітними особливостями золотоординських міст є широчінь вулиць, наявність зрошувальних каналів, каналізації, долівкове опалення будівель, садибне планування міст.

До часу Золотої Орди відноситься ісламізація населення Поволжя, Північного Кавказу і Криму. У містах починається активне спорудження мечетей і медресе (зі збережених донині можна відзначити Мечеть хана Узбека в Криму, споруди р. Болгара в Татарстані та інші.).

З поширенням ісламу, в містах починається активне спорудження лазень з долівковим опаленням в малоазійському (візантійському, отоманському) стилі.

У період Золотої Орди починається формування єдиної татарської політичної нації, що об'єднала воєдино різні тюркомовні та фіно-угорські народи… Зростання міст зумовило активне переміщення населення і його зростання. Особливі розміри мали центри улусів (областей). Колишнє степове населення активно осідає в нових і старих містах, вплив степу стрімко зменшується. Колишні тюркські і тюркизовані племена перетворюються на аристократичні роди. Будівництво та заохочення освіти в Золотій Орді, призвели до формування старотатарської мови, на основі якої зароджується поезія золотої Орди (поети Сафі-Сараї, Кутб, Хісам Кятіб, Махмуд Галі та інші).

Спільний культурний простір держави дозволив швидко поширюватися архітектурним стилям, що призвело до зміни і об'єднання стилів міст Золотої Орди.

Матеріал будівництва варіювався від місця будівництва і відновлення, застосовувався місцевий матеріал: де був камінь, будівництво велося з каменю (особливо будівель громадських установ), в областях з переважанням лісу — будівництво велося з використанням великої кількості дерева, в областях, бідних як каменем, так і деревом, будівництво велося з глиняної цегли — фундамент виконувався з обпаленої цегли, а решта частини стін з саманної.

Розвиток переривається великою зам'ятнею через виборний характер монархії, поєднаною з появою декількох груп, які намагалися збільшити свій вплив і вплинути на обрання хана (міська аристократія, степові вожді, представники бічних ліній Джучидів) Особливо згубною виявилася війна Золотої Орди з Тамерланом, який знищив більше третини всіх міст і поселень, багато майстрів було взято в рабство для будівництва Самарканда. Крім воєн, особливу роль в падінні держави зіграла Чорна смерть (чума), яка занапастила чимало у 14 столітті. Період Золотої Орди закінчується громадянською війною, розпадом держав на татарські ханства і відпаданням васальних держав (Русі, держави Орда Еджена тощо)Исхаков Д. М. Тюрко-татарские государства XV—XVI вв. — Казань: Институт истории им. Ш. Марджани АН РТ, 2004..

На території колишньої держави утворюється кілька ворогуючих держав, що претендують кожна на владу у всіх інших татарських ханствах. З досі васального улусу Орда Еджена починається вторгнення кочівників-ногайців, які відіграли особливу роль у громадянській війні.

Громадянська війна призвела до знищення величезної кількості міст Золотої Орди.

Під час громадянської війни, іноземного нападу і чуми, населення починає активно покидати міста на Нижній Волзі і переміщатися на Північ і в Крим. Міста приходять в запустіння, споруди починають руйнуватися. В татарських ханствах починається спорудження укріплених міст-фортець. Масштаби цивільного будівництва різко падають.

Касимов У центрі Мещери московським князем Довгоруким було засновано поселення ще в XII столітті, як опорний пункт південно-східного кордону. У XIII столітті місто було завойовано монголами, потім увійшло до складу Золотої Орди, а в XV столітті на його місці було утворено Касимовське ханство, яке було по суті васальною державою Російського царства. До завоювання Казанського Ханства росіянами, місто Касимов було головним центром дотику татарської та москвинської культур. Про архітектуру міста було залишено безліч записів різними мандрівниками з західних країн. Місто на рубежі XV і XVI століть забудовано татарськими і москвинськими слободами. У москвинських слободах переважала дерев'яна забудова, в той час як в татарських — кам'яна з дерев'яною. Слобода являла собою щільну архітектурну споруду з садибами придворних і ремісників з кам'яними мечетямиум т.ч. москвинів?. Будівлі багатих татарських землевласників не відрізнялися великими розмірами. В слободі були обгороджені двори, які часто займали половину площі будівлі або фортеці. Головну площу було вкрито вапняковою бруківкою і по периметру забудовано покоями царя, його сеїтів, мурз, беків і уланів. Будівля палацу було прямокутною та огороджена дерев'яним тином. В 1467 році навпроти палацу було побудовано кам'яну мечеть з білого вапняку, що являє собою кубічну центричну будівлю з куполом і мінаретом у кутку. Сьогодні мінарет будівлі є найстарішим збереженим пам'ятником татарської архітектури в Мещері, мечеть було розібрано і перебудовано вже в іншому стилі. Після завоювання москалями Казані, Касимов поступово став втрачати унікальну етноархітектуру, зокрема й культову. І з того часу спостерігався все сильніший вплив архітектури, планування Казані і провінційного російського класицизму. Фасади стали прикрашатися цегляним орнаментом з вапняковими тесаними деталями, популярним стало кольорове скло. За основу кам'яного декору слугувала булгарська орнаментика, а в дерев'яних орнаментах було помітно вплив культури верхнього Поволжя і Нижньогородського краю. Характерними частинами житлової касимівської будівлі були ґанок, грановані сіни, веранда, мезонін і башточки. До XIX століття татарська слобода забудовувалася за гніздовим плануванням.

Казанське ханство