Новопа́влівка (до 1948 року — Аді́й-Кийга́чтакож Оді́й-Кийга́ч, ; та Ново-Па́влівка) — село Перекопського району Автономної Республіки Крим. Центр Новопавлівської сільської ради.

Опис Розташоване на сході району в степовому Криму, на правому березі балки Чатирлик поблизу її гирла. Висота центру над рівнем моря — 7 м. Сусідні населені пункти: Привільне (на протилежному березі балки), Братське (3 км на південний схід) та Долинка (2,5 км на схід). Відстань до райцентру — близько 21 км, до найближчої залізничної станції Воїнка (лінія Джанкой — Армянськ) — приблизно 11 км.

На 2009 рік село займало площу 268 га, налічувало 357 дворів. У селі є середня загальноосвітня школа, дитячий садок «Івушка», будинок культури та бібліотека, амбулаторія загальної практики — сімейної медицини, православний храм праведного Іоанна Кронштадтського.

Село повністю газифіковане, діє регулярне автобусне сполучення з містами Криму та районним центром. Транспортне сполучення здійснюється регіональною автодорогою С-0-10713 Новопавлівка — Долинка.

Населення

1805 рік — 77 осіб (74 кримських татари, 3 ясири); 1887 рік — 96 осіб; 1892 рік — 7 осіб (без власних домогосподарств); 1900 рік — 90 осіб; 1915 рік — 203 особи (179 приписних, 24 «сторонніх»); 1926 рік — 115 осіб (Новопавлівка) та 81 особа (Одій-Кийгач); 1989 рік — 873 особи; 2001 рік — 1024 особи; 2009 рік — 930 осіб.

За даними Всеукраїнського перепису 2001 року, розподіл за рідною мовою був таким:

російська — 36,91 %, кримськотатарська — 33,01 %, українська — 29,59 %, інші — 0,49 %.

Історія У часи Кримського ханства село Кийгач входило до Кирп Баул кадилика Перекопського каймаканства. Перша згадка поселення міститься у «Камеральному описі Криму» 1784 року.

Після анексії півострова Російською імперією поселення включили до Бустерчинської (пізніше — Ішуньської) волості Перекопського повіту Тавнійської області..

Станом на 1805 рік у селі було 27 дворів. На мапах 1817 року позначене як Тюрк кийгач (15 дворів), 1836 року — 17 дворів. Внаслідок еміграції кримських татар до Османської імперії через політику російської адміністрації село поступово спорожніло і до 1842 року було позначене як «мале» (менше 5 дворів).

У 1860-х роках почалося заселення земель вихідцями з Київської губернії. За даними 1864 року, Адій-Кийгач значився як монастирський хутір при солоному озері Кирлеутському (1 двір, 11 жителів). До 1887 року кількість мешканців зросла до 96 осіб у 18 дворах.

У документах 1900 року з'являється колонія Новопавлівка: тоді в ній числилося 90 жителів у 12 дворах. Станом на 1915 рік у селі було 29 дворів, населення було переважно польським. Господарство було розвиненим: мешканці володіли 306 десятинами землі, мали 103 коней, 9 волів, 75 корів та 58 голів дрібної худоби. У Одій-Кийгачі на той час було 14 дворів та 122 жителі (переважно росіяни).

Після встановлення радянської окупації адміністративний поділ неодноразово змінювався: село перебувало у складі Ішуньського (1921), Джанкойського (1923) та знову Ішуньського (1930) районів. У 1926 році в Новопавлівці діяла російська школа, населення складалося з 51 українця, 6 росіян, 3 чехів та 1 вірменина.

У 1930-х роках створено колгосп «Паризька комуна» (пізніше — «Красний Чорноморець»). З 1938 року село остаточно увійшло до складу Красноперекопського району. На початку Другої світової війни, у 1941 році, в Новопавлівці було 39 дворів, в Одій-Кийгачі — 23.

Під час Другої світової війни у жовтні 1941 року поблизу села на Ішуньських позиціях тримали оборону воїни 157-ї та 172-ї стрілецьких дивізій. 12 квітня 1944 року під час визволення Криму в боях загинули воїни 257-ї дивізії 51-ї армії. У 1968 році останки загиблих перепоховали у братську могилу в центрі села. Після завершення бойових дій та вигнання нацистських окупантів у 1944 році почалося відновлення господарського життя села. Згідно з тогочасними постановами, до району почали масово переселяти сім'ї колгоспників із різних областей Української РСР.

У межах політики перейменування кримських топонімів, 18 травня 1948 року указом Президії Верховної Ради РРФСР село Одій-Кийгач (або Оді-Кийгач) отримало назву Соболєво. У 1951 році відбулося укрупнення господарств: невеликі артілі об'єдналися в єдиний колгосп «Червоний прапор» (у документах — «Красне Знамено»).

Новий етап організованого заселення села вихідцями з України та Росії розпочався у 1953 році. До 1960 року Соболєво та Новопавлівка були об'єднані в одне село. 15 квітня 1963 року на базі місцевих потужностей було створено радгосп «Новопавлівський». З 1975 року село стало адміністративним центром сільської ради.

З лютого 2014 року окуповано Росією. З 2023 року у складі Перекопського району.

Примітки