H, h — восьма літера латинського (українською називається «га» або «аш») та англійського (під назвою «ейч») алфавітів.

Історія Походить від грецької літери Η, η («ета»), що в багатьох давньогрецьких діалектах первісно вживалась для позначення глухого гортанного фрикативного звука /h/. Саме з таким фонетичним змістом вона була запозичена у VIII ст. до н. е. до етруської і інших італьських абеток, які лягли в основу латинської.

Назва Традиційна українська назва цієї літери «га» походить з німецької традиції (), а назва «аш» запозичена з французької мови, де вона називається ache ([aʃ]). Щодо походження французької назви існують дві версії. Згідно з першою, у класичній латинській її називали [ˈaha], у народній латині вимова змінилася на [ˈaka], у старофранцузькій — на [atʃ], що й дало сучасне [aʃ]Oxford English Dictionary. Відповідно до другої, первісна французька назва hache походить від чи hicThe American Heritage Dictionary of the English Language. На думку А. С. Лібермана, трапилося злиття двох архаїчних абеткових порядків, в одному з яких за H йшла безпосередньо літера K, у другому ці літери не стояли поруч. Тобто, раніший порядок …, H, K, L,… ([…(h)a ka el …]), бувши замінений …, H, L,…, зберіг для H вимову [(h)a ka].

В абетках мов світу може називатися по-різному. Англійська назва aitch ([eɪtʃ]) чи haitch ([heɪtʃ])Todd, L. & Hancock I.: «International English Ipod», page 254. Routledge, 1990. походить через середньоанглійське [aːtʃ] від старофранцузького [atʃ]. Поширений зараз варіант вимови [heɪtʃ] вважається гіперкорекційним: за аналогією до назв інших літер, що містять у собі передаваний ними звук. У німецькій абетці назва літери вимовляється як [haː], в іспанській — hache (['atʃe]), у португальській — agá ([aˈɣa] чи [ɐˈɡa]), у польській — ha ([xa]).

Використовування

В міжнародному фонетичному алфавіті різні форми написання цієї літери позначають два звуки. Мала літера позначає глухий гортанний фрикативний, а велика  — глухий надгортанний фрикативний. Надрядкове написання позначає аспірацію.

У польській мові літера h або сполучення літер ch передає глухий м'якопіднебінний фрикативний [x] за винятком слів, що починаються з префікса tysiąc- (напр. tysiąchektarowy)див. польський вікісловник .

У чеській і словацькій мовах ця літера передає дзвінкий гортанний фрикативний звук [ɦ].

В англійській мові h може виступати як самостійна графема або в різних диграфах. Як самостійна графема, літера h або не читається (наприклад, у складах ah, ohm,), або вимовляється як глухий . У диграфах H зустрічається: ch (, , , або ), gh (не читається, , або ), ph (), rh (), sh (), th ( або . В німецькій мові після голосної вона зазвичай не читається, але позначає подовження голосної, в інших випадках читається як глухий [h]. Так, наприклад у слові читається лише перша h.

В італійській мові h не має фонологічного значення. Найважливішим її використанням є розрізнення певних коротких слів, наприклад деякі форми теперішнього часу дієслова avere («мати») (наприклад, hanno — «вони мають», на противагу anno — «рік»), в коротких вигуках (oh, ehi), і диграфах ch [k] та gh [ɡ].

У латинізованому запису грецьких слів h використовується для передачі «грубого» придиху на початку слів (який в оригінальній графіці позначає діакритик дасія), а також у складі диграфів th — для передавання , ph — для передавання і rh — для передавання на початку слів (яка в давньогрецькій вимовлялася з грубим придихом).

Інше використовування

Велика літера У хімії — позначення водню. В органічній хімії — позначення амінокислоти гістидину. У музиці — літерне позначення ноти сі.

Мала літера У фізиці — позначення сталої Планка.

Способи кодування

В юнікоді прописна H записується U+0048, а мала h — U+0068.

Код ASCII для великої H — 72, для малої h — 104; або у двійковій системі 01001000 та 01101000, відповідно.

Код EBCDIC для великої H — 200, для малої h — 136.

NCR код HTML та XML — «H» та «h» для великої та малої літер відповідно.

Див. також Букви Слоун

Джерела