Псевдоросійський стиль, також псевдоруський стиль (включає російсько-візантійський стиль) — умовне загальне найменування кількох різних за своїми ідейних витоків напрямків історизму в російській архітектурі XIX — початку XX століть, засноване на використанні традицій давньоруського і російського середньовічного та допетровського будівництва різних регіонів країни і народного мистецтва, а також асоційованих з ними елементів візантійської архітектури.
В Україні У псевдоросійському стилі працював український одеський архітектор Юрій Дмитренко. Богданович О. Жизнь архитектора Дмитренко (1858 — 1918). Одесса : Астропринт, 2011. — 159 с. : фотоил. — Бібліогр.: с. 152—159. — 100 экз. — ISBN 978-966-190-505-3. За його проєктом збудована Будівля Селянського банку в Одесі на вулиці Маразліївській, 34.
У Києві на площі Українських Героїв у псевдоруському стилі збудовано прибутковий будинок Сніжка та Хлібникових. Витончена будівля з великою кількістю декоративних різьблених і ліпних елементів, великою мансардою та кутовою вежею-мінаретом було збудовано у 1901 під керівництвом архітектора Михайла Артинова.
Галерея
Примітки
Література Бицадзе Н. В. Храмы неорусского стиля: Идеи, проблемы, заказчики / Министерство культуры РФ; Российский институт культурологии. — М.: Научный мир, 2009. — 368 с., ил. — 1000 экз. — ISBN 978-5-91522-078-1.
Ильин М. А., Борисова Е. А. Архитектура [2-й пол. 19 в.] // История русского искусства, т. 9, книга 2. — М., 1965. Кириченко Е. И. Архитектура 2-й половины 19 — нач. 20 вв. // Краткая художественная энциклопедия. Искусство стран и народов мира, т. 3. — М., 1971. Кириченко Е.И. Русский стиль: Поиски выражения нац. самобытности. Народность и национальность. Традиции древнерусского и народного искусства в русском искусстве XVIII-нач. XX в. М. : Галарт: АСТ, Б. г. (1997).
Марина Воронежская. Русский стиль в архитектуре // Собственник, 25 января 2007.