Хуан Браво Мурільйо (; 24 червня 1803 — 11 лютого 1873) — іспанський правник, економіст і політик, голова Ради міністрів Іспанії у 1851—1852 роках.
Життєпис Вивчав право в університетах Саламанки та Севільї. Після здобуття освіти мав адвокатську практику. Після смерті короля Фернандо VII Браво Мурільйо отримав пост деравного прокурора в провінційному суді Кадісу. 1835 року вийшов у відставку та знову присвятив себе адвокатській діяльності. У травні-серпні 1836 року був секретарем при голові уряду Франсіско Хав'єра де Істуріса.
22 вересня 1837 року був обраний до лав парламенту. 28 січня 1847 року Браво Мурільйо отримав пост міністра у справах помилування та юстиції в кабінеті Карлоса Мартінеса де Ірухо. Від 10 листопада 1847 до 31 серпня 1849 року очолював міністерство торгівлі, народної просвіти та громадських робіт у третьому кабінеті Рамона Марії Нарваеса. Одночасно він тимчасово виконував обов'язки міністра морського транспорту, а також міністра казни. В четвертому кабінеті Нарваеса Браво Мурільйо також був міністром казни.
15 січня 1851 року Браво Мурільйо сам очолив уряд, одночасно виконуючи обов'язки міністра казни й міністра юстиції.
Прихід до влади Бальдомеро Еспартеро та його партії прогресистів цілковито виключили Браво Мурільйо з політичного життя Іспанії. Тим не менше, на початку 1858 року він упродовж деякого часу займав пост голови парламенту й 1863 року за свої заслуги перед країною був обраний довічним сенатором Генеральних кортесів.
Пам'ять Іменем Браво Мурільйо має одна зі станцій Мадридського метрополітену.
Примітки
Література Василенко Ю. В. Хуан Браво Мурильо — управленец и идеолог // Ars administrandi. 2011. № 2.- С. 92-109
Посилання