Анатолій Васильович Ефрос (справжнє ім'я: Натан Ісайович Ефрос; 3 липня 1925, Харків, УРСР, СРСР — 13 січня 1987, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський режисер театру і кіно, педагог. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1976).
Біографія Народився в родині службовця авіаційного заводу. У роки німецько-радянської війни до 1945 року перебував в евакуації в Пермі, де працював слюсарем на Харківському авіаційному заводі, який був евакуйований тодішнє місто Молотов.
З дитинства захоплювався театром, тому в 1943 році вступив до акторської студії Завадського Ю. О. при Театрі імені Моссовєта, який в той час знаходився в евакуації. В 1944 році — вступив на режисерський факультет Російського інституту театрального мистецтва, який закінчив в 1950 році (майстерня Петрова М. В. та Кнебель М. Й.).
Дебютував як режисер в 1951 році своєю виставою «Прага залишається моєю» у Центральному будинку культури залізничників. На професійній сцені дебютував у тому ж році у виставі «Приїжджайте в Дзвінкове» за п'єсою Корнійчука О. Є. в Московському обласному драматичному театрі ім. Острівського.
Центральний дитячий театр В 1951—1953 роках Ефрос набирався досвіду в Рязанському драматичному театрі. У 1954 році став художнім керівником Центрального дитячого театру в Москві.
В Центральному дитячому театрі свою кар'єру починали Олег Єфремов та запрошені Ефросом актори Олег Табаков і Лев Дуров.
«Ленком» і Театр на Малій Бронній У 1963—1967 рр. — Ефрос став головним режисером театру «Ленком», який в ті часи переживав не кращі дні. За короткий час йому вдалось відродити цей театр. В репертуарі він надав перевагу сучасній драматургії.
В 1967—1984 рр. — став режисером в театрі на Малій Бронній. Коли засновник театру на Таганці і режисер Юрій Любимов потрапив у немилість і був позбавлений радянського громадянства в 1984 році, Ефроса призначили головним режисером цього театру. Призначення призвело до конфліктів у трупі.
Роботи
Театральні роботи Ранні постановки
1951 — «Прага залишається моєю» Буряковского Ю. А. 1951 — «Приїжджайте в Дзвінкове» Корнійчука О. Є.
Рязанський драматичний театр
1952 — «Любов Ярова» Треньова К. А. 1952 — «Любов на світанку» Галана Я. О. 1952 — «Собака на сіні» Лопе де Вега 1952 — «Гаряче серце» Островського О. М. 1953 — «Дівчата-красуні» Симукова О. Д. 1953 — «Камені в печінці» Макайонок А. Є. 1953 — «Коли ламаються списи» Погодіна М. Ф. 1953 — «Мачуха» за Оноре де Бальзаком
Центральний дитячий театр
1954 — «Чужа роль» Михалкова С. В. 1954 — «В добрий час!» Розова В. С. 1955 — «Ми втрьох поїхали на цілину» Погодіна М. Ф. (разом з Кнебель М. Й.). 1956 — «Казка про казки» Зака А. Г. та Кузнецова І. К. 1957 — «Борис Годунов» Пушкіна О. С. 1957 — «В пошуках радості» Розова В. С. 1959 — «Вільні майстри» Дановської З. 1959 — «Друг мій, Колька!» Хмелика О. Г. 1960 — «Колишні хлопчики» Івантер Н. А. 1960 — «Нерівний бій» Розова В. С. 1962 — «Перед вечерею» Розова В. С. 1962 — «Квіточка-семиквіточка» Катаєва В. П. 1963 — «Одруження» Гоголя М. В. 1964 — «Вони і ми» Долінної Н. Г.
«Современник»
1958 — «Ніхто» Едуардо Де Філіппо
Фільмографія Режисер-постановник: — «Шумний день» (спільно з Натансоном Г. Г.) — «Високосний рік» — «Двоє в степу» (телефільм-спектакль) — «Всього кілька слів на честь пана де Мольєра» (телефільм-спектакль) — «Таня» — «Сторінки журналу Печоріна» (телефільм-спектакль) — «Фантазія» (телефільм-балет за мотивами повісті І. С. Тургенєва «Весняні води», за участі Майї Плісецької) — «У четвер і більше ніколи» — «Далі — тиша...» (телеверсія вистави Театру ім. Моссовета) — «Ромео і Джульєтта» (телефільм-спектакль) та ін.
Сценарист: «Таня» (1974, співавт. сценар.) «Сторінки журналу Печоріна» (1976, телефільм-спектакль) «Серпень на спливі»/ (1989, співавт. сценар.)
Нагороди Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1976) Орден Трудового Червоного Прапора (2 липня 1985 року) — за здобутки в розвитку радянського театрального мистецтва і в зв'язку з шістдесятиріччям від дня народження Орден Дружби народів
Примітки
Посилання
https://www.kino-teatr.ru/kino/director/sov/29129/works/