Журáки — село в Україні, у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області. Входить до складу Богородчанської селищної громади. Населення складає 1932 осіб.
Географічні відомості Розташоване на обох берегах річки Бистриця-СолотвинськаУ кадастрі земельних ділянок на обох берегах річки адреси приписані на с. Жураки kadastr.live .
Селом протікають річки Великий Лукавець, Бистриця-Солотвинська та Раковець.
Поблизу села височіє Лéйбова Гора. Тут побудований відпочинково розважальний комплекс «Лейбова Гора». На його території встановлено бронзові пам'ятники Янушу Лейбі, якому колись належала тут земля, та козі, яка повинна символізувати тих, хто «любить водити козу».
Історія
Згадується 30 січня 1441 року у книгах галицького суду щодо справ про спадкові володіння.
Давня назва — Джураки.
Давня назва виникла в результаті трансонімізації однозвучного групового антропоніма Джурак — найменування родини за іменем батька чи родоначальника, яка започаткувала село. Десь із XVI ст. ойконім почав уживатися в формі Жураки, що асоціюється з давньою особовою назвою Журакъ. Заміна ця відбулася, на думку М. Л. Худаша, не без впливу дієслова журитися. Д. Г. Бучко, окрім відантропонімного походження назви села, припускає її утворення семантичним способом від апелятива жураки, тобто, «попелища», «тліючий попіл».
У податковому реєстрі 1515 року в селі документується піп (отже, уже тоді була церква) і млин, 1 лан (близько 25 га) оброблюваної землі орендував Федор та ще 2 лани (50 га) — СтецьZródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 169 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s..
Королівська люстрація 1565 року в селі перерахувала по іменах і прізвищах чотирьох власників стад худобиМ. Грушевський. Жерела до істориї України-Руси, т. І — Львів, НТШ, 1895. — с. 72..
Церква Успіння Пр. Богородиці Найдавніші згадки про церкву в селі походять з 1578 року. Попередня дерев'яна церква позначена на карті з 1783 року приблизно в цьому ж місці, що й теперішня.
Існуюча дерев'яна церква Успення, зведена 1846 і освячена 1848 року. Дату будівництва засвідчує вирізьблений на надпоріжнику напис «Anno domini 1846». Пізніше була розширена розбудовою бабинця. Форма верху церкви, ймовірно, була змінена.
Іконостас з 1877 року роботи майстра Михайла Писарчука з Росільної.
Дерев'яна дзвіниця збереглася з південного заходу від церквиГромик В., Слободян В. / Дерев'яні церкви Івано-Франківської області. — Львів, 2016. — С. 22..
Населення У 1890 році населення складало 1628 осіб, з них 1483 греко-католики, 23 римо-католики, 157 юдеїв; всі національності української.
Станом на 1 січня 1939 року, населення складало 2240 осіб, з них 1900 українців, 10 поляків, 270 латинників, 40 євреїв та 20 німців й інших.
Згідно з німецьким переписом населення під час Другої світової війни 1-го березня 1943 року, населення становило 1894 осібStatistischen Amt des Generalgouvernements. Amtliches Gemeinde- und Dorfverzeichnis für das Generalgouvernement auf Grund der Summarischen Bevölkerungsbestandsaufnahme am 1. März 1943. Krakau: Burgverlag, 1943..
За даними «Історії міст і сіл УРСР» (1971), населення складало 1856 осібІсторія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Івано-Франківська область / Ред. кол. тома: Чернов О. О. (гол. редкол.) [та ін.]. АН УРСР. Інститут історії. — К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1971. — 640 с. — с. 106.
За даними перепису населення УРСР 1989 року, наявне населення складало 1 840 осіб: чоловіків — 856, жінок — 984; постійне населення складало 1 850 осіб: чоловіків — 859, жінок — 991db.ukrcensus.gov.ua.
Мова + Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису України 2001 року Мова Кількість Відсоток українська 1901 99.90 % російська 2 0.11 % Усього 1903 100 %
Уродженці Вітвицький Микола ( 1780 — 1853) — бджоляр, винахідник багатоповерхового дзвоноподібного вулика. Жлудько Віра ( 1964*) — українська художниця декоративно-ужиткового мистецтва і педагог.
Примітки