Дмитро Гнатович Цмокаленко (, с. Битяги Великокринківського (нині — с. Великі Кринки Глобинського) району Полтавської обл. — ) — заслужений працівник культури України, прозаїк і публіцист, член спілки письменників СРСР з 1952 року, меценат газети «Зоря Придніпров'я».
Біографічні відомості
Народився в родині селянина-бідняка. Навчався найкраще серед своїх братів. Найбільше його вабила література. Мабуть, не було в шкільній бібліотеці такої книжки, яку б він не прочитав. Після закінчення Великокринківської середньої школи почав працювати літературним працівником та відповідальним секретарем редакції районної газети «Більшовицька перемога». Саме в цей час почав друкувати свої твори у газеті.
У серпні 1941 року призваний до лав Червоної армії. Пройшов дорогами війни до Перемоги, мав тяжкі поранення. Демобілізований у червні 1945 року з посади командира батареї у званні старшого лейтенанта.
Після війни закінчив курси газетних працівників, а в 1951 році закінчив Вищу партійну школу при ЦК Компартії України. Працював на журналістській та видавничій роботі у редакціях районного, обласного та республіканського рівнів. У перші післявоєнні роки Д. Цмокаленко виступав як літературний критик.
У різний час працював у редакціях «Зоря комунізму» Великокринківського району, «Радянська Волинь», «Радянська Україна», журнал «Жовтень». До 1963 року очолював Львівське книжково-журнальне видавництво «Каменяр».
У 1963—1966 роках — головний редактор газети Спілки письменників України «Літературна газета».
З 1966 до 1968 року — заступник завідувача відділу науки і культури ЦК Комуністичної партії України. З 1968 до 1972 року — заступник завідувача відділу культури ЦК Комуністичної партії України. У 1972—1984 роках — перший заступник голови Держкомвидаву УРСР.
Творчість
Дмитро Цмокаленко автор книжки оповідань і нарисів «Зірниці над Дніпром» (1952), «Шахтарська сторона» (1954), «Право на дружбу» (1956), повістей «Суворе повноліття» (про події 1941—1943 рр. на території району) видана в 1959, 1964, 1972, 1982 роках, кіноповість «Суддями будемо ми» (1961); збірки новел і памфлетів «Таємниці далеких берегів» (1965) за яку у 1965 році письменника удостоєно премії імені Ярослава Галана.
Помер 20 листопада 2007 року.
Нагороди два ордени Вітчизняної війни І ст. орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки два орден «Знак Пошани» медаль «За трудову доблесть» (4.05.1962) 20 медалей дві Почесні грамоти Президії Верховної Ради Української РСР заслужений працівник культури Української РСР (1969)
Джерела і література — С. 284-290. Дмитро Цмокаленко: [некролог] // Літературна Україна. — 2007. — 20 груд. — С. 2. Письменник від народу: [уродженець с. Бетяги Глобин. р-ну Д. Г. Цмокаленко] // Сорокопуд І. О. Великі Кринки та великокринківці. — Полтава, 2011. — С. 297—300. Убийвовк Л. 85 років від дня народження. Цмокаленко Дмитро Гнатович / Л. Убийвовк // Край. — 2007. — № 41 (верес.). — С. 20-21. Цмокаленко Дмитро Гнатович: [нар. в с. Бетяги Глобинського р-ну] // Григор'єв В. Роде наш прекрасний: історія Глобинського району в особах. — Полтава, 2007. — С. 365—366. Цмокаленко Дмитро Гнатович // Письменники України: біобібліографічний довідник. — К., 2006. — С. 446.