Флавій Лупіцін (д/н — бл. 378) — державний та військовий діяч Римської імперії.
Життєпис У 359 році призначається імператором Констанцієм II начальником кінноти в Галлії при цезарі Юліані. Брав участь у бойових діях проти алеманів. 360 року переправився до Британії, куди вдерлися скотти і пікти, яким було завдано поразки. Водночас дістав наказ імператора Констанція II зібрати галльські легіони, з якими рушити на з'єднання з імператором у поході проти Персії. Це стало приводу повстання легіонів в Галлії, які оголосили імператором Юілана. Останній наказав перервати постачання Британії харчами. Після раптової смерті Констанція II і визнання Юліана імператором, той наказав арештувати Лупіціна.
У 363 року після смерті Юілана вийшов на волю. 364 року призначається новим імператором Йовіаном начальником кінноти Сходу. Успішно робив далі кар'єру за імператора Валента, завдяки підтримці в боротьбі з узурпатором Прокопієм у 365—366 роках. 367 року стає консулом (спільно з Флавієм Іовіном). Потім був імператорським легатом у Нижній Паннонії.
У 376 році на посаді військового коміта імператора забезпечував переселення готів до Фракії. У своїй ставці Марцінополісії в Мізії спробував вбити Фрітігерна та інших вождів готів, але невдало, що спровокувала з останніми війну. Ймовірно Флавій Лупіцін був учасником битви при Адріанополі 9 серпня 378 року, де й загинув.
Джерела Alexander Demandt: Magister militum. In: Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Supplementband XII, Stuttgart 1970, Sp. 553—790, hier 574 f., 585 f. Jones, Arnold Hugh Martin, John Robert Martindale, John Morris, «Lupicinus 6», The Prosopography of the Later Roman Empire, volume 1, Cambridge University Press, 1992, ISBN 0521072336, pp. 520—521. Burns, Thomas Samuel, Barbarians Within the Gates of Rome, Indiana University Press, 1994, ISBN 0253312884, pp. 24-26. Hughs, Ian (2013). Imperial Brothers: Valentinian, Valens and the Disaster at Adrianople. Barnsley: Pen and Sword. ISBN 1848844174